Ухвала суду № 52007944, 25.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1631/15-к

Провадження № 11-кп/779/303/2015

Категорія ч.2 ст.186 КК України

Головуючий у 1 інстанції Димашок В.П.

Суддя-доповідач Кавацюк М.Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Хруняка Є.В., Васильєва О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/779/303/2015 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця та жителя АДРЕСА_1, за апеляційними скаргами прокурора, потерпілої ОСОБА_4, та із запереченням на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року, із участю: секретаря с/з Кравчук І.Я., прокурора Шутки І.І., обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_8,

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2 українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня, не працюючого, не судимого, військовозобов'язаного,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1, 2 ст. 15 ч.2 ст. 186, та ч.2 ст. 186 КК України і призначено покарання -

зач.1, 2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.

за ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання - 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки:

1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

2. повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3. у дні визначені органами кримінально виконавчої інспекції з'являтися для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу.

залишено раніше обраний - заставу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімуміву доходів громадян - 50 мінімальних заробітних плат.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця та жителя АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_3, українця, громадянина України, освіта середня, учня ВПУ №14 м. Коломия, не судимого,-

визнано винним за ч.1, 2 ст. 15 ч.2 ст. 186, та ч.2 ст. 186 КК України і призначено покарання -

за ч.1, 2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України застосувавши ст. 69 КК України - 80 годин громадських робіт,

за ч.2 ст. 186 КК України застосувавши ст. 69 КК України - 120 годин громадських робіт.

На підставі ст. 70 ч.І КК України ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання - 120 годин громадських робіт.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

За вироком суду, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб вчинив закінчений замах, на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та повторно за попередньою змовою групою осіб вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб вчинив закінчений замах, на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та повторно за попередньою змовою групою осіб вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

25 лютого 2015 року близько 19 год. 45 хвилин знаходячись біля магазину «Юлія» по вул. Привокзальній, м. Коломия, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння з метою вчинення відкритого викрадення чужого майна підійшли до ОСОБА_9 і ОСОБА_2 завдав їй удар скляною пляшкою у потиличну ділянку голови та штовхнув її, від чого остання впала на землю, а він намагався вирвати у неї сумку червоного кольору, вартістю 210 гривень, в якій знаходився жіночий гаманець, вартістю 180 гривень, в якому знаходились 2 гривні, мобільний телефон марки «Флай», вартістю 1499 гривень, сім-карта оператора мобльного зв'язку «Київстар», вартістю 15 гривень, косметичний набір, вартістю 110 гривень, всього на суму 2 016 грн. ОСОБА_3, діючи спільно із ОСОБА_2, з метою відкритого викрадення чужого майна наніс удар ногою в потиличну ділянку голови ОСОБА_9, яка почала голосно кричати про допомогу вчинивши в такий спосіб активну протидію, в результаті чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виконавши усі дії, необхідні для завершення до кінця відкритого викрадення майна ОСОБА_9, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я останньої, місце вчинення кримінального правопорушення покинули, не довівши злочину до кінця з причин, які не залежали від їх волі. Згідно висновку експерта № 59 від 19.03.2015 року у ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження - рана тім'яної ділянки, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Крім того ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, 25 лютого 2015 року близько 20 год. ЗО хв. біля магазину «Садиба» по вул. Січових Стрільців, м. Коломия, підійшли до ОСОБА_10, і ОСОБА_2 штовхнув її у спину, від чого вона впала на землю, після чого ОСОБА_2 вирвав із рук ОСОБА_10 сумку, вартістю 210 гривень, у якій знаходились видані на ім'я ОСОБА_10 паспорт громадянина України, трудова знижка, картка платника податків фізичних осіб, диплом бакалавра про освіту та додаток до диплома, посвідчення водія, гаманець із шкірзамінника коричневого кольору, вартістю 180 грн., у якому знаходились кошти в сумі 50 грн. В цей час ОСОБА_3 знаходився біля ОСОБА_2 з метою сприяння у вчиненні відкритого викрадення чужого майна та усунення можливих перешкод у завершенні даного злочину, і заховав викрадену сумку у себе під одягом. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення покинули гроші витратили на власні потреби, а речі викинули, чим спричинили ОСОБА_10 шкоду на загальну суму 440 грн.

Крім того, ОСОБА_2 з ОСОБА_3, діючи умисно та повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна 25 лютого 2015 року близько 21 год. 40 хв. на території автовокзалу по вул. Антоненко-Давидовича, 15, м. Коломия, підійшли до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, де ОСОБА_2 відкрито викрав жіночу сумку білого кольору, вартістю 210 гривень, яка знаходилась на лавці біля потерпілої ОСОБА_4, у якій знаходились кошти у сумі 4 тисячі грн., 100 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 25.02.2015 року становить 2829 грн. 12 коп., а також видані на ім'я ОСОБА_4 платіжна картка ПАТ КБ «Приватбанк», паспорт громадянин України та посвідчення учасника бойових дій. ОСОБА_3 під час вчинення ОСОБА_11 вказаних злочинних дій, знаходився поряд з метою сприяння у вчиненні відкритого викрадення чужого майна та усунення можливих перешкод у завершенні даного злочину, тримавши від ОСОБА_2 викрадену сумку заховав її у себе під одягом. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення покинули та в подальшому викрадені кошти забрали собі маючи на меті поділитись, а сумку з іншими речами викинули, чим спричинили ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 7 039 грн. 12 коп.

В своїй апеляційних скаргах:

- прокурор вважає, вирок незаконним, та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить скасувати даний вирок і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1,2 ст.15,ч.2 ст.186 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- потерпіла ОСОБА_4 вважає даний вирок незаконним, так як розмір і вид покарання є явно несправедливим внаслідок невиправданої суворості. Просить змінити вирок призначивши ОСОБА_2 більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

В запереченні на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, вважає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, та такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 вирок не окаржувався, а тому не переглядається по відношенню до нього.

Відповідно до ч.1 ст.403 КПК України потерпіла ОСОБА_4 відмовилася від поданої нею апеляційної скарги до закінчення апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідача, обґрунтування прокурора, який вважає вирок незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, підтримавши свою апеляційну скаргу, думки обвинувачених та їх захисників, потерпілих, законного представника обвинуваченого, які вважають апеляційну скаргу прокурора безпідставною, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено. Цей висновок ґрунтується на показаннях ОСОБА_2, який повністю визнав свою вину в судовому засіданні і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м»якість призначеного ОСОБА_2 покарання у зв»язку з безпідставним звільненням засудженого на підставі ст..75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає їх не обґрунтованими.

Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно спряв розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю проживання, добровільно відшкодував потерпілим завдану шкоду, потерпілі просять суворо не карати, до кримінальної відповідальності не притягувався. Разом з тим суд врахував, що злочин вчинений в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку.

Твердження прокурора, що потерпілим спричинено тілесні ушкодження не відповідає дійсності, оскільки з висновків судово-медичної експертизи вбачається, що легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я, заподіяно лише потерпілій ОСОБА_9

Позиція прокурора відносно того, що удар скляної пляшки в тім'яну ділянку голови ОСОБА_9, який наніс ОСОБА_2, міг спричинити більш тяжкі тілесні ушкодження, відноситься до категорії оціночно-суб'єктивних тверджень і є припущеннями, домислами прокурора, на яких не може ґрунтуватися вирок суду.

Безпідставним є твердження прокурора про те, що судом не враховано кількість епізодів кримінальної діяльності, оскільки наявність даних обставин є кваліфікацією ч.2 ст.186 КК України - повторність, за які засуджений ОСОБА_2

Як зазначено прокурором у скарзі, що «одним з мотивів прийняття судом рішення про застосування ст.75 КК України, було визнання обвинуваченим вини та активне сприяння розкриттю злочину, що не у повній мірі відповідає фактичним обставинам, оскільки причетність ОСОБА_2 до скоєння злочинів була самостійно встановлена працівниками міліції».

З даним доводом прокурора колегія суддів теж не може погодитись, так як, за матеріалами провадження ОСОБА_2 упродовж судового розгляду давав визнавальні показання щодо обставин обставин вчинення правопорушень і не оспорював фактичних обставин подій, що дало суду підстави розглядати провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК. Цим засуджений сприяв здійсненню правосуддя, а отже і розкриттю правопорушень. В підтвердження наведеного слід зазначити, що досудове розслідування теж закінчено в місячний термін ( подія мала місце 25 лютого 2015 року, а обвинувальний акт затверджено 30 березня 2015 року), що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 сприяв розкриттю правопорушень та визнавав вину.

Доводи прокурора, що суд врахував думки потерпілих, які просили не позбавляти волі ОСОБА_2, про що вони ствердили і під час апеляційного розгляду, то у відповідності до ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом»якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Суд на свій розсуд (судова дискреція) використав повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання.

Застосування до визначеного виду покарання ст.75 КК України зумовлювалося тим, що винний щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв слідству та суду, злочин вчинив вперше, думки потерпілих щодо покарання, відшкодування шкоди, позитивно характеризується. Крім цього, судом враховано і суспільну небезпечність конкретного злочину та його молодий вік.

Із врахуванням наведенного суд призначив ОСОБА_2 покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, який є достатнім для того, щоб він довів своє виправлення.

Це рішення у вироку мотивоване, не викликає сумніві у його відповідності вчиненному, не сприймається явно несправедливим чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Суд надав обвинуваченому певний час для того, щоб своєю законослухняністю і ставленням до виконання покладених на нього обв'язків довести своє виправлення без реального відбування покарання.

Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його поважати закони, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - бути остаточно звільненим від відбування призначеного основного покарання або реально його відбувати ( чотири роки і один місяць позбавлення волі).

Частина друга ст. 50 КК України визначає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Тому твердження прокурора, що одного обвинуваченого звільнено від відбування покарання, а іншому призначено реальну міру покарання у вигляді 120 годин громадських робіт, є недостатньо обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що в даному провадженні не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_2 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад, як не встановлено й даних, які б свідчили, що у провадженні неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону.

З огляду на наведене, не можна визнати переконливими й достатніми доводи, викладені у апеляційній скарзі прокурора, на зазначених у ній підставах, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Апеляційних підстав для скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками провадження протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий М.Ф. Кавацюк

Судді Є.В. Хруняк

О.П. Васильєв

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду М.Ф. Кавацюк