Рішення № 52007682, 05.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2024/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1660/2015

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя, в обґрунтування якого зіслалася на те, що з 01.11.1992 року по 31.07.2014 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час спільного проживання вони придбали рухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, а саме: спальний набір, стінку мебельну «Трембіта», телевізор «Самсунг», килим та м'яку частину. Крім того, за спільні кошти вони придбали три автомобілі: ВАЗ-2109, 1988 року випуску, ВАЗ-21114, 2007 року випуску та ГАЗ-66. У зв'язку з наведеним та з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог позивач просила визнати за нею право власності на телевізор «Самсунг» вартістю 500 грн., килим вартістю 300 грн., м'яку частину вартістю 2000 грн. та автомобіль ВАЗ-21114, 2007 року випуску, вартістю 51353,74 грн.

01.10.2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя, в якому зазначив, що, крім вказаного ОСОБА_2 в первісному позові майна, ними за час спільного проживання також був придбаний магазин-кіоск, який використовувався ними як торгова точка - сільський магазин. Магазин складається з однієї кімнати площею 18 кв.м. До магазину підведена електроенергія, за що у 2011 році він оплатив 7000 грн. Цей магазин, а також продукти та промислові товари залишилися в користуванні ОСОБА_2, так як вона була оформлена підприємцем. Вона ж отримувала всі доходи з цього магазину. Приблизно вартість магазину з товарами становить 27000 грн. Вважає, що даний магазин також підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя.

Також позивач за зустрічним позовом ствердив, що спальний набір «Арніка», про який ОСОБА_2 зазначила в своїй позовній заяві, не є спільною сумісною власність подружжя, оскільки був придбаний його батьками, а тому поділу не підлягає.

Таким чином вважає, що ОСОБА_2 слід виділити у власність телевізор «Самсунг» вартістю 500 грн., м'яку частину вартістю 2000 грн., килим вартістю 300 грн., легковий автомобіль ВАЗ-2109, 1988 року випуску, вартістю 24377 грн. та торгову точку - магазин з продуктами та промисловими товарами вартістю 27000 грн. За ним просить визнати право власності на стінку мебельну «Трембіта» вартістю 3000 грн. та легковий автомобіль ВАЗ-21114, 2007 року випуску, вартістю 51353,74 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року задоволено частково позови ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Вирішено виділити у власність із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 телевізор вартістю 500 грн., килим вартістю 300 грн., м'яку частину меблів вартістю 2000 грн., автомобіль ВАЗ-21114, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, вартістю 51353,74 грн., а також 6000 грн. вартості магазину-кіоска, який належав до спільної сумісної власності подружжя і був відчужений позивачкою ОСОБА_2, а всього виділити майна та грошових коштів на загальну суму 60153,74 грн.; виділити у власність із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 мебельний набір «Трембіта» вартістю 3000 грн., спальний набір «Арніка» вартістю 1500 грн., автомобіль ГАЗ-66 без номера вартістю 32175 грн., автомобіль ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_2, 1988 року випуску, вартістю 24377 грн., а всього виділити майна на суму 60052 грн.; стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 101,74 грн. як різницю в частках. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що суд визначив автомобіль ГАЗ-66 спільною сумісною власністю подружжя, не здобувши належних доказів про це, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що вказаний автомобіль перебував на реєстраційному обліку у Косівському ЦНП УДАІ та зареєстрований на його ім'я. Крім того, суд неправомірно визначив вартість цього автомобіля в сумі 1500 доларів США, виходячи з того, що вказаний автомобіль придбаний ним за таку суму у 2002-2003 роках, та встановив вартість автомобіля в сумі 32175 грн. Суд повинен був мотивувати вказану суму шляхом обчислення, а також додати відповідний доказ курсу долара США по відношенню до гривні та вказати станом на який час. Щодо автомобіля ВАЗ-2109, 1988 року випуску, то суд не взяв до уваги його пояснення про те, що вказаний автомобіль був відчужений ним ще у 2008 році, а кошти, виручені за автомобіль, були використані ним з позивачкою спільно.

Також апелянт вказує, що судом перекручено покази свідка ОСОБА_5 щодо спального набору «Арніка», оскільки в судовому засіданні даний свідок пояснила, що придбала вказаний спальний набір у свого родича ОСОБА_6 за кошти, подаровані йому на весілля, так як весілля було влаштовано тільки його батьками за їх кошти. Таким чином, спальний набір «Арніка» не може підлягати поділу як спільне майно подружжя, придбане під час перебування в шлюбі.

Апелянт зазначає, що суд визначив вартість магазину-кіоска з показань свідка ОСОБА_7, який був допитаний за його відсутності та відсутності його представника, що грубо порушує вимоги ст. 180 ЦПК України, оскільки він був позбавлений можливості ставити запитання даному свідку. Крім того, апелянт зауважує, що в судовому засіданні 09.10.2014 року позивач вказала, що продала магазин-кіоск ОСОБА_8 у 2011 році. Суд допитує іншу особу, як покупця магазину-кіоску, і бере його покази до уваги. Також суд не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_5, яка підтвердила, що дійсно в магазині-кіоску залишилися продукти та промислові товари, які ОСОБА_2 використала в своїх цілях. Судом також не була врахована сума, яку він оплатив за підключення магазину-кіоску до електромережі, хоча він надав відповідні підтверджуючі документи.

Крім того, апелянт стверджує, що виділяючи автомобіль ВАЗ-21114, 2007 року випуску, ОСОБА_2, суд не взяв до уваги його пояснення про те, що даний автомобіль був придбаний за кредитні кошти, перебував у його постійному користуванні, так як він використовував його у своїй професійній діяльності. ОСОБА_2 цим автомобілем не користувалася, навичок водіння автомобіля остання не має. Таким чином суд допустив порушення ч. 3 ст. 71 СК України, за змістом якої речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду апелянт підтримав доводи скарги з наведених у ній мотивів.

Позивач-відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду першої інстанції вважала законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що поділ майна у зазначений спосіб є рівнозначним та відповідає інтересам сторін.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Судом першої інстанції установлено, що сторони з 01.11.1992 року по 31.07.2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилося двоє синів, які на даний час повнолітні та проживають з відповідачем-позивачем.

Також встановлено, що за період шлюбу сторони придбали рухоме майно, а саме: телевізор, килим, м'яку частину меблів, спальний набір «Арніка», мебельний набір «Трембіта», автомобіль ВАЗ-2109, номерний знак НОМЕР_3, 1988 року випуску, автомобіль ВАЗ-21114, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, автомобіль ГАЗ-66 без реєстрації та металевий магазин-кіоск.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України) відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

В п. 24 цієї постанови роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

В порушення вимог ст. 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та всупереч норм матеріального права, а саме ст.ст. 60, 69, 71 СК України і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд першої інстанції не встановив яке майно, спільно нажите сторонами, було ними реалізовано під час шлюбу та не встановив обсяг майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу судом.

Сторонами визнано, що автомобіль ВАЗ-2109, д.н.з. 47839ІВ, 1988 року випуску, ними відчужено ще в 2008 році по генеральній довіреності, а кошти від його реалізації використані на погашення кредиту, який брався відповідачем на купівлю автомобіля ВАЗ-21114, д.н.з. НОМЕР_4, 2007 року випуску.

Кіоск-магазин реалізовано позивачкою під час шлюбу, а кошти потрачені на її лікування, оскільки вона тяжко хворіє і їй встановлена група інвалідності.

В силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України наведені обставини не підлягають доказуванню, так як визнані сторонами.

Щодо автомобіля ГАЗ-66, то сторонами не надано доказів про придбання такого автомобіля і не здобуто їх в суді першої інстанції. Відповідно до повідомлення ЦНП з обслуговування Косівського та Верховинського районів при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області від 12.08.2014 р. №1226 (а.с. 4) за ОСОБА_2 у Косівському ЦНП УДАІ зареєстровано два транспортні засоби ВАЗ-2109 та ВАЗ-21114. Транспортні засоби в період з 01.08.2011 року по даний час не знімались з обліку.

Таким чином, вказане майно не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу судом.

Доводи апелянта, що спальний набір «Арніка» вартістю 1500 грн. не є спільно нажитим майном подружжя, так як придбаний його мамою, не спростовують висновок суду щодо приналежності його до об'єкту права спільної сумісної власності подружжя. Такі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана правова оцінка.

Інше придбане сторонами майно, а саме телевізор «Самсунг» вартістю 500 грн., килим вартістю 300 грн., м'яка частина меблів вартістю 2000 грн., мебельна стінка вартістю 3000 грн., автомобіль ВАЗ-21114, вартістю 51353,74 грн., судом правильно визначено як об'єкти права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу між сторонами.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, подружжям ОСОБА_2 за час шлюбу придбано майна на загальну суму 58653,74 грн., яке підлягає поділу судом. Відтак кожному з сторін належить майна на суму 29326,87 грн.

Положеннями ч. 4 ст. 70 СК України передбачено присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сторони дійшли згоди щодо поділу вказаного майна, крім автомобіля ВАЗ-21114, на який претендують обидві сторони і згідні на виплату грошової компенсації як різниці його частки в спільно нажитому майні.

В силу ч. 3 ст. 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на даний час ніде не працює, однак має водійські права і постійно керує спірним транспортним засобом, а позивач немає ні навиків, ні прав на водіння транспортного засобу.

За наведених обставин та норм матеріального права колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині поділу майна підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині. По суті встановленого судом слід позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя задовольнити частково. Виділити у власність ОСОБА_2 телевізор «Самсунг» вартістю 500 грн., килим вартістю 300 грн., м'яку частину меблів вартістю 2000 грн., а всього майна на суму 2800 грн. В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя слід задовольнити. Виділити у власність ОСОБА_4 мебельний набір «Трембіта» вартістю 3000 грн., спальний набір «Арніка» вартістю 1500 грн., автомобіль ВАЗ-21114, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, вартістю 51353,74 грн., а всього майна на суму 55853,74 грн.

Відтак, підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошова компенсація як різниця вартості 1/2 частки спільного нажитого майна подружжя в розмірі 26526,87 грн. (29326,87 грн. - 2800 грн.)

Питання судових витрат судом вирішено з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року в частині поділу майна спільної сумісної власності подружжя скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_2 телевізор «Самсунг» вартістю 500 грн., килим вартістю 300 грн., м'яку частину меблів вартістю 2000 грн., а всього майна на суму 2800 грн.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя задовольнити.

Виділити у власність ОСОБА_4 мебельний набір «Трембіта» вартістю 3000 грн., спальний набір «Арніка» вартістю 1500 грн., автомобіль ВАЗ-21114, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, вартістю 51353,74 грн., а всього майна на суму 55853,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію як різницю вартості 1/2 частки спільного нажитого майна подружжя в розмірі 26526,87 грн.

В решті рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.