Рішення № 52006332, 01.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/11511/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Редько О.В.

Провадження № 22-ц/778/5319/15 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.

Суддів Онищенка Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4. третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_5 від 23.04.2008 року, останній отримав кредит у розмірі 75750 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.04.2019 року.

Згідно заяви відповідача від 15.07.2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 24040,44 долари США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконав.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 23.04.2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 46,70 кв.м, житловою площею 30,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд звернути стягнення на квартиру загальною площею 46,70 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриваБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2015 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23.04.2008 року, в розмірі 35349,30 доларів США,на квартиру загальною площею 46,70 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки., АДРЕСА_1. шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриваБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 3391,29 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про виселення в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зз наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_5 від 23.04.2008 року, останній отримав кредит у розмірі 75750 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.04.2019 року.

Згідно заяви відповідача від 15.07.2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 24040,44 долари США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконав.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 23.04.2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 46,70 кв.м, житловою площею 30,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у виселенні та зупиняючи виконання рішення суд першої інстанції виходив з положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набрав чинності 7 червня 2014 року.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Так Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню на підставі відповідних актів виконавчих органів, а не за зупиненням самого суду.

Приймаючи до уваги, що Банком дотриманні процедури попередження відповідачів про необхідність у місячний термін добровільно звільнити житлове приміщення і після невиконання вказаної вимоги, на підставі статті 40 Закону України «Про іпотеку» вони підлягають виселенню, оскільки мораторій має характер відстрочення виконання цього зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про необгрунтованність звернення стягнення на предмет іпотеки спростовуються вищенаведеними обставинами та висновками суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2015 року у цій справі в частині зупинення виконання рішення та виселення скасувати на ухвалити нове рішення наступного змісту.

Висилити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: