Рішення № 52006219, 01.10.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 0827/7302/2012

пр. № 2/336/764/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, уточненої в ході розгляду справи (а.с. 239 т. 1), вказавши, що він є спадкоємцем ОСОБА_4, який помер 25.01.2012 року, за заповітом, та прийняв спадщину, звернувшись в установлений строк до нотаріальної контори з відповідною заявою. Крім позивача спадщину після ОСОБА_4 прийняла вдова останнього ОСОБА_3, яка має право на обовязкову частку у спадщині в розмірі 1/6 частки, та також звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. 18.08.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 в борг 40000 Євро, зобовязавшись повернути кошти в строк до 18.08.2014 року. 25.07.2012 року ОСОБА_2, як кредитор спадкодавця ОСОБА_4, пред'явив свої вимоги за договором до спадкоємця ОСОБА_3, звернувшись до нотаріальної контори з заявою. Посилаючись, що ОСОБА_3 спадщину прийняла в установленому порядку та до неї одночасно перейшли і зобов'язання спадкодавця за укладеними угодами, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 157400,08 гривень, що дорівнює 6666,67 Євро (1/6 частка зобовязань за договором позики від 18.08.2009 року).

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав, вказавши, що на момент смерті ОСОБА_4 у нього існувало зобов'язання з повернення грошових коштів ОСОБА_2 в сумі 40000 Євро. Позивач ОСОБА_2, як єдиний спадкоємець після ОСОБА_4 за заповітом, прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори з заявою. ОСОБА_3, удова спадкодавця ОСОБА_4, маючи право на обовязкову частку у спадщині в розмірі 1/6 частки, також прийняла спадщину, звернувшись з заявою до нотаріальної контори та не відмовилась від спадщини в установленому порядку. Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається з домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крилова, 44, а також транспортних засобів, місце перебування яких позивачеві наразі невідомо. Оскільки спадкоємці ОСОБА_4, які прийняли спадщину після його смерті, одночасно успадкували і зобов'язання спадкодавця з повернення суми грошових коштів за договором позики, тож з ОСОБА_3 належить стягнути 1/6 частину заборгованості за договором позики, яка дорівнює 6666,67 Євро, що еквівалентно 157400,08 гривням за курсом Національного банку України на день подання уточненої позовної заяви. В судовому засіданні 01.10.2015 року представник позивача, не заперечуючи висновків останньої експертизи щодо вартості домоволодіння, яке входить до складу спадщини, вказав, що змінювати позовні вимоги не бажає, просить позов розглянути та задовольнити відповідно до вимог, викладених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 11.03.2015 року, 31.03.2015 року проти заявлених позовних вимог заперечував, вказавши, що ОСОБА_3, яка дійсно має право на обовязкову частку у спадщині після ОСОБА_4, звернулась з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак, свідоцтва про право на спадщину не отримувала, тож не може відповідати за зобовязаннями спадкодавця. Крім того, представник відповідача вказував, що висновок експертизи, наданий позивачем, щодо вартості спадкового майна, є недостовірним та таким, що суперечить висновку експертизи, який наданий відповідачем. По суті заявлених вимог представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

ОСОБА_4, який помер 25.01.2012 року (копія свідоцтва про смерть на а.с. 3 т. 1), за життя на праві власності належало наступне майно: житловий будинок (садиба) № 44 по вул. Крилова у м. Запоріжжя на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.07.2002 року (а.с. 13зв.-14 т. 2), автомобіль ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер 12570НЕ, мотоцикл JAWA 350634, реєстраційний номер 71523ПФ, що підтверджено довідкою Центру № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ДАІ ГУМС України в Запорізькій області (а.с. 29 т. 2).

З повідомлень ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 41, 46 т. 2), свідоцтва про право на спадщину за законом, а також копії технічного паспорту (а.с. 96-98 т. 2) вбачається, що до складу домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крилова, 44 , входять наступні об'єкти: житловий будинок літ. А загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 32 кв.м., літня кухня літ. Б, гараж літ. Г, сарай літ. Д, вбиральня літ. В, душ літ. Е, водопровід № 2, паркан № 3, хвіртка № 4, ворота № 5.

Оскільки відомостей про фактичне місцеперебування та стан транспортних засобів, право власності на які зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_4, суду не надано, визначити вартість зазначених транспортних засобів не виявляється можливим, тож суд при визначенні загальної вартості майна, яке спадкується після смерті ОСОБА_4 зазначені транспортні засоби до уваги не бере.

18.08.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 40000 Євро, зобовязавшись повернути кошти до 18.08.2014 року. Факт укладення договору позики підтверджено письмовою розпискою (а.с. 10 т. 1), підпис від імені ОСОБА_4 в якій виконаний ймовірно ОСОБА_4, про що свідчить висновок почеркознавчої експертизи, проведеної відповідно до ухвали суду за клопотанням відповідача ОСОБА_3 (а.с. 94-97 т. 1).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 204 ЦК України вказує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки укладення договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтверджено письмовою розпискою, справжність підпису ОСОБА_4 на якій підтверджено висновком експертизи, а вимог про визнання недійсним зазначеного договору зацікавленими особами не заявлялось, тож суд, виходячи з презумпції правомірності правочину, вважає встановленим факт наявності на момент смерті ОСОБА_4 зобовязання з повернення ОСОБА_5 суми позики у 40000 Євро.

Згідно з заповітом, посвідченим нотаріусом 26.07.2002 року, ОСОБА_4 заповідав усе своє майно, яке належатиме йому на момент смерті ОСОБА_2 (а.с. 8 т. 1).

З копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 (а.с. 3-25 т. 2) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли: спадкоємець за заповітом ОСОБА_2, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 30.01.2012 року, та спадкоємець за законом ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_4Б.)., яка має право на обовязкову частку у спадщині, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 06.04.2012 року.

Стаття 1216 ЦК України вказує, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Як вказує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1241 ч. 1 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Таким чином ОСОБА_3, будучи непрацездатною вдовою ОСОБА_4, має право на обовязкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, яка дорівнює 1/6 частці, враховуючи наявність трьох спадкоємців першої черги за законом після ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 ЦК України (вдова ОСОБА_3, діти ОСОБА_6 та ОСОБА_3Ю.).

Як вказує ст. 1268 ч. 1, 2 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ст. 1269 ч. 1, 5 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини статтею 1270 ЦК України встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вказує ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 та на час відкриття спадщини спадкоємці за законом та заповітом мали право як прийняти спадщину, так і відмовитись від її прийняття. ОСОБА_3 також могла, подавши заяву про прийняття спадщини, згодом відкликати таку заяву протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

В установленому чинним законодавством порядку спадщину прийняли спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 та спадкоємець за законом та особа, яка має право на обовязкову частку у спадщині, ОСОБА_3, звернувшись до нотаріальної контори з відповідними заявами, не відкликавши такі заяви згодом та не відмовившись від прийняття спадщини в установленому порядку.

Заперечення представника відповідача щодо того, що ОСОБА_3 не отримувала свідоцтва про право на спадщину, тож у неї не настало обовязку з задоволення вимог кредитора спадкодавця, на думку суду, не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Так, стаття 1296 ч. 1, 3 ЦК України вказує, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У свою чергу ст. 1297 ч. 2 ЦК України зобовязує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, прийнявши спадщину шляхом звернення з відповідною заявою до нотаріуса та не скориставшись правом відкликати таку заяву чи відмовитись від спадщини, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 водночас набули визначений законом обовязок отримати свідоцтво про право на спадщину, адже у складі спадщини є нерухоме майно: домоволодіння по вул. Крилова, 44 у м. Запоріжжя.

Невиконання обома спадкоємцями вимог ЦК України щодо обовязкового отримання свідоцтва про право на спадщину не свідчить про те, що вони не набули прав та обовязків спадкоємців та не може бути передумовою неможливості захисту прав кредиторів спадкодавця.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов наступних висновків: по-перше, на момент смерті ОСОБА_4 він був власником щонайменше домоволодіння № 44 по вул. Крилова у м. Запоріжжя, а також двох транспортних засобів; по-друге, ОСОБА_4 на момент смерті мав непогашене зобов'язання з повернення ОСОБА_5 суми позики в розмірі 40000 Євро; після його смерті спадщину прийняли двоє спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_2 належить 5/6 частин спадщини, а ОСОБА_3 1/6 частка.

Як вказує ст. 1281 ч. 2 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

У відповідності до вказаної норми закону ОСОБА_2, який був кредитором ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору позики, 25.07.2012 року подав до нотаріальної контори письмову вимогу до спадкоємця ОСОБА_3 на суму 6666,67 Євро, що дорівнює 1/6 частці від загального розміру зобов'язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 за договором позики.

Як вказує ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскільки сторонами не надано будь-яких доказів щодо фактичної наявності та вартості транспортних засобів, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_4 на момент смерті, а також не вказано про наявність іншого майна, яке належало спадкодавцеві, при визначенні загальної вартості спадщини суд виходить лише з вартості домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крилова, 44.

При цьому в ході розгляду справи як позивачем, так і відповідачем суду надавались висновки про оцінку вказаного домоволодіння, які суттєво різняться між собою.

Так, відповідно до наданого відповідачем висновку про незалежну оцінку оцінювача ТОВ «Брок Сервіс плюс» ОСОБА_7 (а.с. 149-168 т. 1) найбільш вірогідна ринкова вартість домоволодіння по вул. Крилова, 44 у м. Запоріжжя на 06.06.2014 року складає 66661 гривень.

Висновком про вартість ТОВ «Укрспецекспертиза» (а.с. 169-173 т. 1), який наданий позивачем, ринкова вартість домоволодіння по вул. Крилова, 44 у м. Запоріжжя на 25.01.2012 року визначена у 390200 гривень.

Оцінюючи висновки оцінювачів щодо вартості спадкового майна суд виходить з наступного.

Стаття 60 ч. 1 ЦПК України зобовязує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 57 ЦПК України вказує, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ст. 6 ч. 1 ЦПК України).

Стаття 58 ч. 2 ЦПК України надає сторонам право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Натомість суд, виходячи з вимог ст. 212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Позивач в обґрунтування вартості спадкового майна посилався на висновок про вартість домоволодіння ТОВ «Укрспецекспертиза», а відповідач на висновок про незалежну оцінку житлового будинку ТОВ «Брок Сервіс плюс».

Зазначені висновки суперечать одне одному, а вартість спадкового майна, визначена висновками, значно відрізняється одна від одної.

Оцінивши вищевказані висновки у сукупності з іншими доказами, дослідженими судом в ході з'ясування обставин цієї справи, суд критично оцінює наданий відповідачем висновок про незалежну оцінку ТОВ «Брок Сервіс плюс», оскільки в зазначеному висновку не міститься переліку усіх будівель та споруд, які входять до складу домоволодіння по вул. Крилова, 44 м. Запоріжжя, а загальна площа будинку суперечить відомостям, які зазначені у технічному паспорті на будинок та у відповіді ТОВ «ЗМБТІ»: так, у висновку вказано, що загальна площа обєкта оцінки є 56 кв.м., натомість як за технічним паспортом, відомостями з інвентарної справи та двох інших висновків загальна площа будинку складає 62,4 кв.м. При цьому до складу домоволодіння (садиби) також входять інші будівлі та споруди, наземні і підземні комунікації, розташовані на земельній ділянці разом з житловим будинком, що визначено ст. 381 ЦК України.

Водночас обєктивність на час розгляду справи висновку ТОВ «Укрспецекспертиза», який наданий позивачем, також викликає сумніви, оскільки фактично оцінювач не оглядав обєкт оцінки, про що зазначено у самому висновку, оцінка проводилась у 2014 році, а вартість обєкту визначена на 25.01.2012 року, при цьому з вказаного висновку не виявляється можливим встановити якими підходами проведення оцінки нерухомості користувався оцінювач.

З метою усунення вищевказаних суперечностей та на виконання вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених в ухвалі від 17.12.2014 року, судом за клопотанням представника позивача було призначено будівельно-технічну експертизу.

Як вказує ст. 66 ЦПК України висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 08/15 від 17.08.2015 року (а.с. 66-88 т. 2) ринкова вартість житлового будинку з побутовими та господарськими будівлями та спорудами на вул. Крилова. 44 у м. Запоріжжя становить 17888 доларів США, що з урахуванням курсу долару США до гривні України на дату оцінки складає 389201 гривню.

Оскільки висновок експерта відповідає вимогам ст. 66 ЦПК України та містить докладне обґрунтування відповіді на запитання суду, в ході проведення експертизи експертом безпосередньо обстежувався обєкт оцінки, тож суд при визначенні вартості спадкового майна виходить саме з даних, визначених у висновку експерта.

Враховуючи, що частка ОСОБА_3 у спадщині після ОСОБА_4 складає 1/6, тож на її долю припадає також 1/6 частка і зобовязань спадкодавця перед кредиторами, при цьому зобов'язання ОСОБА_3 обмежені вартістю майна, одержаного у спадщину.

Виходячи з попередніх висновків суду щодо доведеного сторонами складу спадкового майна, до якого входить домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, вул. Крилова, 44, вартість успадкованого ОСОБА_3 майна становить 2981,333 долар США (враховуючи нестабільність національної валюти України та наявність тенденції до значного коливання її курсу по відношенню до долару США та Євро, суд вважає доцільним та справедливим при визначенні вартості спадкового майна виходити з вартості, зазначеної експертом у доларах США).

Тож саме цією сумою можуть бути обмежені зобов'язання ОСОБА_3 з повернення суми позики ОСОБА_2

Відповідно до повідомлення Національного Банку України на день розгляду справи судом курс гривні України до долара США становить 2152,7544 гривень за 100 доларів США, тож сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 64180,78 гривень.

Оскільки позивачем позовні вимоги з урахуванням висновків експертизи в установленому порядку шляхом подання уточненої позовної заяви не змінені, а представник позивача наполягав на задоволенні заявлених вимог у повному обсягу відповідно до уточненої позовної заяви (157400,08 гривень), тож позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням вимог ст. 88 ч. 1 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (судовий збір сплачено позивачем при поданні позовної заяви та уточненого позову у сумах відповідно 646,59 гривень та 1220,75 гривень, разом 1867,34 гривні).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 64180,78 гривень (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят гривень 78 коп).

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 761,50 гривень (сімсот шістдесят одна гривня 50 коп).

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк