Ухвала суду № 52006191, 01.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/4196/13 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Провадження №22ц/778/3622/15 Суддя-доповідач: Савченко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначалось, що 15.11.2007 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір №16/2007/2947Фжр, згідно якого ОСОБА_2 надано кошти у сумі 75697,89 доларів США строком до 12.11.2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,49%.

08.12.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору №16/2007/2947Фжр від 15.11.2007 року, в якій кінцевим терміном повернення крелдиту було зазначено 12.05.2031 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та відповідачем укладено іпотечний договір від 15.11.2007 року, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Також 15.11.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 16/2007/2947 Фжр, а 08.12.2010 року додаткова угода № 1 до договору поруки

У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за кредитним договором, станом на 26.04.2013 року у нього виникла заборгованість у сумі 631023,53 грн., що еквівалентно 78947,02 дол. США, з яких 486904,23 грн.(60916,33 доларів США за курсом НБУстаном на 26.04.2013 року - 7,9930 грн.) - заборгованість за кредитом; 57567,10 грн. ( 7202,19 доларів США)- заборгованість за відсотками; 5515,17 грн.(690 доларів США) - пеня, 24345,24 грн.(3045,82 долара США) - штраф відповідно до п.4.2(невиконання п.п.3.3.5; 3.3.16; 3.3.18 додаткової угоди); 24345,24(3045,82 долара США) - штраф відповідно до п. 4.3 договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 631023,53 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2014 року позов задоволено, ухвалою від 20.05.2015 року виправлено описку в резолютивній частині рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Надра" заборгованість у сумі 631023 грн. 53 коп., судові витрати у сумі 3441 грн., а всього 634464 грн. 53 коп.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2015 року заява представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов"язується надати грошові кошти( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050, якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову( субсидіарну) відповідаьність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом договору поруки поручитель і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Задовольняючи заявлений до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходив з його обгрунтованості та доведеності.

Вказаний висновок суду можна визнати таким, що відповідає обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.11.2007 року між ВАТ КБ „Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ „Надра", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №16/2007/2947Фжр, за умовами якого банк надав позичальнику для придбання квартири грошові кошти у розмірі 75697,89 доларів США, строком до 12.11.2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,49% річних.

Відповідно до п. 1.3.1 договору, нарахування відсотків у розмірі 12,49% річних за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у період( 28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків зараховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Позичальник зобов"язався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний необхідний платіж у розмірі 834,20 доларів США.

За умовами п. 5.2 договору, у випадку прострочення виконання зобов"язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків у визначений строк, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а у разі порушення інших обов"язків, зобов"язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок(п.5.3).

В подальшому між ПАТ КБ „Надра" та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 від 08.12.2010 року, в якій кінцевий термін повернення кредиту був визначений 12.05.2031 року, дата внесення щомісячного платежу - до 12 числа поточного місяця, п.2.6 визначався порядок та метод нарахування процентів.

Виконання позичальником зобов"язань за указаним договором забезпечено порукою ОСОБА_3 за договором № № 16/2007/2947 Фжр від 15.11.2007 року та додатковою угодою до договору поруки від 08.12.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Визначаючи розмір заборгованості, яку слід стягнути на користь банку, суд послався на наданий позивачем розрахунок(а.с.19-21), відповідно до якого станом на 26.04.2013 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 631023,53 грн., що еквівалентно 78947,02 дол. США, з яких 486904,23 грн.(60916,33 доларів США) - заборгованість за кредитом; 57567,10 грн ( 7202,19 доларів США)- заборгованість за відсотками; 5515,17 грн.(690 доларів США) - пеня, 24345,24 грн.(3045,82 долара США) - штраф відповідно до п.4.2(невиконання п.п.3.3.5;3.3.16; 3.3.18 додаткової угоди); 24345,24(3045,82 долара США) - штраф відповідно до п. 4.3 договору.

Зазначений розрахунок, правильність якого додатково перевірялась судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 64 ЦПК України є письмовим доказом, погоджується з умовами кредитного договору від 15.11.2007 року та додаткової угоди від 08.12.2010 року, враховує, зокрема, як погоджені сторонами порядок та методику нарахування відсотків, так і порядок погашення заборгованості, суми та дати платежів, що були внесені ОСОБА_2 на момент пред"явлення до нього позову, отже правильність вказаного розрахунку і відповідність його фактичним обставинам справи та умовам договору належним чином не спростована.

Так, заперечуючи проти суми визначеної банком заборгованості, представник ОСОБА_2 посилалась на висновок судово-економічної експертизи від 27.06.2013 року, яка призначалась та була проводена по іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ „Надра" в особі філії ПАТ КБ „Надра" ЗРУ про виконання умов кредитного договору(а.с.129-132), однак суд правомірно не визнав його належним та допустимим доказом по даній справі, враховуючи, зокрема, що питання експертизи не охоплювало спірний період виникнення заборгованості і первинні банківські документи експертом у повному обсязі не досліджувалися.

Щодо наданого представником відповідача контрозрахунку(а.с.191-193), який також був предметом додаткової перевірки судом апеляційної інстанції, то оскільки його здійснено без врахування умов кредитного договору, доводи про те, що позивачем завищено розмір заборгованості станом на 26.04.2013 року, не погоджуються з фактичними обставинами справи і є безпідставними.

Не можна визнати переконливими і доводи скарги про те, що кредитний договор від 15.11.2007 року №16/2007/2947Фжр між банком та ОСОБА_2 не містить істотних умов, а саме, даних про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобов"язань споживача, інформації про варіанти повернення кредиту, графік платежів, а тому є неукладеним і не підлягає виконанню, враховуючи, що вказані доводи спростовуються фактичними обставинами справи, зокрема, змістом укладеного сторонами письмового договору, графіком погашення заборгованості, який був підписаний ОСОБА_2 особисто і складає невідємну частину договору(а.с.8-10).

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України інстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного типу, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Колегія суддів враховує, що зазначені у скарзі доводи стосовно істотних умов кредитного договору вже були підставами заявленого ОСОБА_2 у листопаді 2013 року позову до ПАТ КБ „Надра" про захист прав споживача фінансових послуг, в якому він просив з наведених підстав визнати договор недійсним .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2014 року, у задоволенні названих вимог про визнання кредитного договору недійсним було відмовлено у зв"язку з безпідставністю та недоведеністю такого позову.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Між тим, факт підписання кредитного договору та отриамання за ним від банку грошових коштів у сумі 75697,89 доларів США для оплати за трикімнатну квартиру, часткове виконання зобов"язань з повернення кредиту ОСОБА_2 не заперечував, тому за вказаних обставин підстав вважати, що договір між сторонами укладеним не був, у суда не було і твердження представника апелянта про неукладання договору спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення банком вимог закону, оскільки, пеня та штрафні санкції були нараховані ОСОБА_2 в іноземній валюті, а також за одне порушення банком двічі був нарахований штраф, є безпідставними, оскільки не враховують, що договір був укладений між банком та фізичною особою і є договором про надання сподживчого кредиту, який має особливості регулювання відносно загального договору позики, а також суперечать умовам цього договору та додаткової угоди до нього від 08.12.2010 року, у тому числі п.п.4.1, 4.2,4.3 додаткової угоди, які були погоджені сторонами і передбачають відповідальність за різні види порушень, не забороняють нарахування штрафу та пені в іноземній валюті, в якій був наданий банківський кредит, як предмет договору.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не є суттєвими і правильність судових висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: