Рішення № 52004401, 30.09.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15212/14-ц

Провадження № 2/344/867/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Гупан Х.М.

позивача ПАТ «АІСЕ-Україна»

представника відповідача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 м.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ-Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що відповідачі є споживачами послуг позивача, які полягають в організації групи та наданні учасникам групи можливості за рахунок їх платежів почергово придбати автомобілі. Відповідачу ОСОБА_3 було надано автомобіль, він з іншими членами групи повинен був сплачувати на користь позивача грошові кошти, оскільки вказані особи несуть солідарну відповідальність щодо несплати чергових платежів. Однак відповідачі перестали сплачувати чергові платежі, а тому позивач просив стягнути з відповідачів спірні грошові кошти на його користь.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 категорично заперечила позов у зв`язку з тим, що відповідач сплатив повну вартість автомобіля, який він придбав, а тому його не може бути зобов`язано сплати будь-які грошові кошти понад вартість придбаного товару. Також представник надала суду пояснення про те, що позивач не повідомляв відповідача про зміну вартості автомобіля, про заміну моделі автомобіля для придбання, не отримав згоду від відповідачів на заміну моделі автомобілів, не надавав відповідачам обґрунтованих розрахунків їх платежів, не виставляв відповідачам обґрунтованих рахунків для їх оплати. Відповідно до умов договору щомісячний платіж повинен включати в себе частку щомісячного внеску, страховий внесок та адміністративні послуги. Всупереч умовам договору позивач не включає в щомісячний платіж вказані платежі, а формує його виключно для оплати власних послуг, які фактично не надаються і збільшену суму, яких відповідач не погоджував і не визнає. Також представник відповідача надала пояснення про те, що в позові відсутній обґрунтований розрахунок зміни пропорцій платежів за спірні періоди, в позові не вказано на обґрунтований розрахунок збільшення погодженої сторонами вартості автомобіля понад 12000 гривень.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечив позов з підстав, що вказані представником ОСОБА_3

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №550764 на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль НОМЕР_1.

20/12/2005 р. позивач та ОСОБА_3 уклали договір №114459, відповідно до умов якого позивач надає систему послуг, спрямованих на придбання автомобіля ЗАЗ Таврія за ціною 19906,74 гривень, зазначеного в Додатку №1, організовану позивачем. Позивач надає відповідачу послуги з формування груп учасників, проведення асигнаційних актів щодо надання права на отримання автомобіля, створення умов для придбання автомобіля, здійснення оплати за автомобіль, прийняття та перерахування страхових платежів. Учасник доручає позивачу від його імені укласти договір страхування життя та автомобіля.

В ст. 4 вказаного договору передбачено, що відповідач зобов`язався внести плату за право отримання автомобіля, адміністративні витрати, страхові внески, отримати автомобіль, укласти договір застави автомобіля.

В ст. 6 договору вказано, що оплата внесків здійснюється їх авансуванням наперед. Договір може бути розірвано до моменту отримання автомобіля.

В ст. 7 договору вказано, що виконання відповідачем обов`язків здійснюється до моменту передання автомобіля.

Відповідно до п. 01004 додатку №2 до договору №114459 відносини сторін засновані на тому, що учасник має право на повернення грошових коштів у разі, коли він вирішить припинити участь у даній групі.

Відповідно до ст. 3 додатку №2 до договору №114459 ціна автомобіля, що погоджена сторонами визначається на підставі повідомлення виробника про поточну ціну автомобіля на останній робочий день місяця.

Відповідно до п. 4.2. додатку №2 до договору №114459 після отримання автомобіля відповідач здійснює платежі до виплати суми вартості автомобіля.

Відповідно до додатку №2 до договору №114459 автомобіль передається у власність учасника.

18/12/12 р. позивач склав вимогу про оплату грошових коштів в сумі 12233,88 гривень до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з тих підстав, що ОСОБА_3 втратив право виконання платіжних зобов`язань, шляхом внесення щомісячних внесків.

25/04/2012 р. ТзОВ «Авто-технологія» повідомило ООО «Автопросто» про припинення постачання автомобіля Лада 21099; 31/05/2011 р., автомобіля Лада 21074.

23/07/2008 р. «Автозаз-сервіс» повідомило позивача про припинення виробництва автомобілів Ланос, Таврія, Славута, Такума.

Таким чином позивачу належить лише самостійне право на стягнення платежів за оплату його послуг. Права на звернення з позовом про стягнення грошових коштів на користь учасників групи спірний договір та додаток №2 до договору №114459 не передбачають. Внески на оплату вартості автомобіля не переходять у власність позивача, за умовами договору позивач не набуває будь-яких яких речей у власність.

Так само позивач не надав суду жодного доказу того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зобов`язалися солідарно за виконання ОСОБА_3 його обов`язків із спірного договору.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторона зобов`язана надати суду доказ на підтвердження фактичних обставин, вказаних в позові до початку розгляду справи по суті.

Так, в позові вказано, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали з позивачем договори поруки, однак таких доказів суду не надано. Тому зв`язку з неналежним виконанням позивачем його обов`язку щодо надання суду доказу позивач позбавив суд можливості встановити вказані обставини.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Необхідно зазначити, що відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі укладення сторонами змішаного договору, який місить в собі елементи різних видів договорів до відносин сторін застосовується правове регулювання за кожним видом договору.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України ціна договору є істотною умовою.

В ст. 692 ЦК України вказано, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже у разі придбання товару із розстроченням платежу обов`язок з оплати визначається ціною товару. Сторони погодили ціну товару, яку ОСОБА_3 сплатив.

Позивач заявив до відповідача вимогу про оплату товару повністю. Тобто саме позивач висловив до відповідача вимогу про припинення його обслуговування за умовами договору і про повне дострокове виконання договору, а не про продовження обслуговування на умовах договору. Також саме позивач висловив вимогу до відповідача про виплату вартості товару з урахуванням платежів за здійснення обслуговування, хоча в обслуговуванні відмовляє. Однак за таких умов вказана сума не обґрунтована правовими підставами.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільних відносин є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Так позивач не надав суду доказів того, що учасники групи надали йому право звертатись з будь-якими позовами в їх інтересах та право на стягнення грошових коштів з учасників групи на свою користь.

В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

В п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Придбання товару в групах у разі отримання ліцензії на такий вид діяльності її адміністратором сама по собі не є нечесною підприємницькою практикою.

Однак відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Отже ціна товару погоджується сторонами на момент укладення договору і є істотною умовою договору купівлі-продажу. Тому розрахунок за придбаний товар здійснюєтсья на основі погодженої покупцем і продавцем ціни. Ціна речі не може бути змінена в сторону збільшення після придбання відповідної речі, оскільки в такому випадку споживач вводиться в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції.

Саме таке положення щодо визначення ціни вказано і в спірному договорі сторін, оскільки договір передбачає, що платіж за придбаний автомобіль буде включати в себе витрати на придбання іншого виду автомобілів для інших учасників групи, вартість якого може бути вищою.

Таким чином позов не обґрунтовано належними правовими підставами, а тому він не підлягає до задоволення.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові Приватного акціонерного товариства «АІСЕ-Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський