Рішення № 51999783, 28.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р.Справа № 922/4412/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбізнес", м. Олександрія (Кіровоградська область) до 1-го відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Промтехсінтез", м. Дніпропетровськ про стягнення 66619,21 грн. за участю представників:

позивача - Іванова О.І., довіреність від 15.07.2015 року;

1-го відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 300 від 27.02.2015 року;

2-го відповідача - Луців М.М., довіреність від 25.09.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбізнес", м. Олександрія (Кіровоградська область) (позивач) 30.07.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: 1-го відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Промтехсінтез", м. Дніпропетровськ про стягнення 67619,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку другого відповідача своїх зобов'язань за Договором № 10/03 від 10.03.2015 року та Додатковою угодою № 2 від 19.06.2015 р., у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з другого відповідача пеню в розмірі 66619,21 грн. В обґрунтування позовних вимог щодо першого відповідача позивач посилається на укладений з останнім Договір поруки від 10.03.2015 року, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення солідарно з першого та другого відповідачів 1000,00 грн.

В якості правових підстав даного позову позивач посилається, зокрема, на приписи ст.ст. 11, 253-255, 261, 509, 525, 526, 629, 610, 611, 614, 625, 655 Цивільного кодексу України, 174, 193, 217, 218, 229-232, 265 Господарського кодексу України. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 серпня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4412/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08 вересня 2015 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2015 року розгляд справи відкладено на 28 вересня 2015 року о 10:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

28.09.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 38802) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

28.09.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли уточнення позовних вимог (вх. № 38805), в яких позивач просить суд стягнути солідарно з першого та другого відповідачів 1000,00 грн. та стягнути з другого відповідача пеню в розмірі 65619,21 грн.

28.09.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 38803), в яких позивач позов підтримує та судові витрати просить залишити за позивачем.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги з врахування поданих раніше уточнень позовних вимог (вх. № 38805) підтримав повністю.

Перший відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позов.

Другий відповідач в призначене судове засідання з'явився та надав суду усні пояснення, в яких проти позову заперечив, проте письмово оформленого відзиву до матеріалів справи не надав.

Суд, дослідивши уточнення позовних вимог (вх. № 38805), виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд розглянувши подані позивачем уточнення позовних вимог (вх. № 38805), суд розцінює їх як зменшення розміру позовних вимог, приймає їх до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з їх врахуванням.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим господарська справа № 922/4412/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, першого та другого відповідачів, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10.03.2015 року між позивачем (постачальник) та другим відповідачем (покупець) було укладено Договір № 10/03 (далі-Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити у зумовлені строки покупцеві Товар, а покупець зобов'язався прийняти товар визначений у відповідній Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору та складається на кожну окрему поставку товару і сплатити за нього.

Згідно з п.2.1. вищевказаного Договору, ціни на товар, що постачається постачальником, є вільними відпускними та визначеними на умовах "ЕХW" (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року).

19.06.2015 року між позивачем - ТОВ "Укртехбізнес" (постачальник) та другим відповідачем - ТОВ "НВП "Промтехсінтез" (покупець) була укладена Додаткова угода № 2 до Договору № 10/03 від 10.03.2015 р., якою сторони виклали умови пункту 8.1. Договору в наступній редакції: "покупець сплачує постачальнику оплату за товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару або у інший спосіб включаючи вексельні розрахунки.

Умовами п. 8.2 Договору, оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у постачальника в цьому договорі або в інший спосіб незаборонений діючим законодавством України, у тому числі вексельна форма розрахунку.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначив, що свої зобов'язання за вищевказаним Договором № 10/03 від 10.03.2015 р. позивач виконав належним чином, а саме, поставив в зумовлені Договором строки другому відповідачу товар за видатковими накладними №№: 40 від 05.06.2015 р., 44 від 08.06.2015 р., 45 від 10.06.2015 р., 46 від 12.06.2015 р. (т.с. І а.с. 18-21).

Так, позивачем зазначено, що другий відповідач товар за вищевказаними видатковими накладними від позивача отримав, проте своєчасну оплату, встановлену Додатковою угодою № 2 від 19.06.2015 року до Договору № 10/03 від 10.03.2015 р. не здійснив, у зв'язку із чим, останньому нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання, що передбачено п. 10.5. Договору № 10/03 від 10.03.2015 р.

Згідно з п. 10.5 Договору № 10/03 від 10.03.2015 р., за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Враховуючи вищенаведене, позивачем заявлено до стягнення з другого відповідача пеню в розмірі 65619,21 грн.

Окрім того, 10.03.2015 року між першим відповідачем (поручитель) та позивачем (кредитор), було укладено Договір поруки, у відповідності до умов п. 1.1. якого, Поручитель (ФОП ОСОБА_1 Й.) зобов'язується відповідати перед Кредитором (позивачем) за виконання зобов'язань другого відповідача (далі Боржник), що виникли на підставі угоди № 10/03 від 10.03.2015 р. на загальну суму 6 967437,60 грн.

Згідно з п. 3.1. вищевказаного Договору Поруки від 10.03.2015 р. поручитель та боржник (другий відповідач) несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за неналежне виконання боржником (другим відповідачем) забезпеченого зобов'язання. Але в любому випадку відповідно до ст. 543 ЦК України розмір відповідальності поручителя встановлюється у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору Поруки від 10.03.2015 р. поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за угоди

Згідно з п. 4.1.1. Договору Поруки від 10.03.2015 р., при порушенні боржником зобов'язання перед позивачем, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання у розмірі визначеному у п. 3.2. цього Договору Поруки від 10.03.2015р. у З денний строк з дня отримання вимоги Кредитора.

Враховуючи вищенаведене, позивачем наголошено, що другому відповідачу позивачем передано товар на загальну суму 6967437,60 грн. Тоді, як другий відповідач, в порушення умов п. 8.1. в редакції Додаткової угоди № 2 від 19.06.2015 року до Договору № 10/03 від 10.03.2015 р., своєчасно товар не сплатив, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з другого відповідача пеню в розмірі 65619,21 грн. та солідарно з першого та другого відповідачів 1000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 65619,21 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок нарахований позивачем вірно.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд зазначає, що можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не відповідають наслідкам порушення.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені та на 50 %, а саме стягнути з другого відповідача пеню у розмірі 32809,60 грн., а також стягнути солідарно з першого та другого відповідачів 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на письмові пояснення позивача (вх. № 38803 від 28.09.2015 р.) судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 Банк: ПАТ "ВТБ БАНК", МФО: 321767) та Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Промтехсінтез" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 80, оф.112, код ЄДРПОУ 32964496, р/р 26005060005151 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 350299, ІПН 329644904177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбізнес", (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр-кт Леніна, буд. 133, офіс 3, код ЄДРПОУ 32943785, р/р 260005555 в відділенні № 1 ПАТ "ПУМБ" м. Дніпродзержинськ, МФО 334851, ІПН 329437804710) - 1000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Промтехсінтез" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 80, оф.112, код ЄДРПОУ 32964496, р/р 26005060005151 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 350299, ІПН 329644904177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбізнес", (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр-кт Леніна, буд. 133, офіс 3, код ЄДРПОУ 32943785, р/р 260005555 в відділенні № 1 ПАТ "ПУМБ" м. Дніпродзержинськ, МФО 334851, ІПН 329437804710) - 32809,60 грн. пені.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв