Рішення № 51999581, 01.10.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2015 Справа № 920/1229/15За позовом: Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма

Родючість", с. Бездрик, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 827 905 грн. 00 коп.

СУДДЯ ЗАЄЦЬ С.В.

Представники сторін:

Від позивача: представник Петрищев О.О. ( дов. № 15-10053 від 31.12.2014 року);

Від відповідача: представник Афанасьєв Р. В. (довіреність б/н від 20.05.2015 року)

При секретарі судового засідання Даніловій Т. А.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 827905 грн. 00 коп. збитків у зв'язку із порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди № 1740 від 18.09.2000 року та 16558 грн. 00 коп. судового збору.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання надав заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволені позову, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Тому, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 827 905 грн. 00 коп. як суми завданих збитків (майнової шкоди).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно передавалося позивачем в оренду відповідачу, однак після повернення майна з оренди позивачем встановлено факт погіршення об'єкту оренди, а саме наявність пошкоджень та необхідність ремонту (деяких випадках капітального), а також відповідно до висновку Експертного будівельно-технічного (оціночно-будівельного) дослідження № 931 від 28.11.2014 встановлено, що внаслідок зміни технічного стану нерухомого майна ПАТ «Сумихімпром», переданого з оренди підприємству завдано збитків (матеріальної шкоди) у розмірі 82705грн.

Тому, на погляд позивача, відповідачем не виконано договірних зобов'язань щодо повернення об'єкту оренди у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, чим завдано позивачу шкоди у розмірі 827 905 грн.

Посилання позивача, як обгрунтування позову, на те, що відповідачем завдано майнову шкоду в межах порушення зобов'язань за умовами договору, суд вважає безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2000 року між ПАТ «Сумихімпром» (орендодавець - позивач) та ТОВ «Агрофірма «Родючисть» (орендар- відповідач) укладено договір оренди № 1740.

Відповідно п. 1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування будівлі та спорудження, що розташоване за адресою: 42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, які знаходяться на балансі ВАТ «Сумихімпром», вартість яких визначена відповідно до експертної оцінки від 1 серпня 2000 р. і становить - 497811 грн. для проведення господарських робіт по виробництву, переробці та збереженню сільськогосподарської продукції. Відповідно до акту приймання - передачі від 18.09.2000 року обумовлене в договорі майно передано в оренду, з зазначенням того, що майно відповідає будівельним, технічним та санітарним нормам.

31.07.2015 року об'єкти оренди на підставі актів приймання-передачі повернуті Орендодавцю - ПАТ «Сумихімпром». Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками. ( а.с. 107-133).

Відповідно до п.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено сторонами.

Згідно з п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачеві предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі переданої у найм, проводиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що стан майна при передачі в оренду в 2000 році не зазначений сторонами та не конкретизувався, при повернені в 2015 року (після 15 років оренди) в актах сторонами також зазначається загальний опис, без деталізації, лише загальні формулювання «стан задовільний, потребує ремонту, ступінь зносу 100%, 65 %», при цьому в матеріалах справи, відсутні будь-які вимоги орендодавця до орендаря протягом всього терміну оренди щодо необхідності проведення поточного чи капітального ремонту.

З наведених актів не можливо достеменно встановити причини змін в стані майна, якщо такі і відбулися, стались вони внаслідок винних дій, пошкодження майна, знищення чи псування з вини орендаря, чи можливо, внаслідок нормального фізичного зносу (деяки зі спірних об'єктів побудовані в 1965 році).

Твердження позивача про те, що спір в даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме погіршення стану орендованого майна, чим і спричинено шкоду позивачу в розмірі 827905 грн. 00 коп., що підтверджується на думку позивача, висновком експертного будівельно-технічного (оціночно-будівельного) дослідження № 931, суд вважає безпідставним.

Статтєю 285 Господарського кодексу України передбачено, що збиток відшкодовується лише у разі псування майна з вини орендаря.

Пунктом 4.4.12 Додаткової угоди № 3 до Договору оренди сторони також погодили, що збитки орендодавцю відшкодовуються у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини орендаря. Про це зазначається і позивачем в позовній заяві, однак доказів вини орендаря суду не надано. Також не подано і доказів того, що стан майна змінився внаслідок пошкодження майна, знищення чи псування з вини орендаря, а не внаслідок нормального фізичного зносу.

При більш повному аналізі наданих суду доказів, зокрема актів приймання-передачі, судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі майна з оренди орендодавцю повернуто 26 позицій майна з наступними інвентарними номерами: 019087318, 019100217, 029087327, 019044903, 019072752, 041071608, 019045248, 019000191, 029100795, 019100794, 019100813, 019100812, 019100811, 019101055, 019102205, 019044896, 019044934, 029045244, 019045249, 019087328, 019100224, 019044884, 019044885, 019044886, 019072753, 029089129 ( а. с. 107-133), в той же час в висновку експерта зазначаються об'єкти, щодо яких проводилися дослідження з іншими інвентарними номерами, а саме: 021045250, 019102163, 019045256, 019045257, 019045258, 021900814, 041100797, 019044953, 04400244, 019065972 ( а.с. 135 - зворотній бік, 136), тобто висновки експертом зроблені не по майну, яке було в оренді у відповідача, а тому об'єкти зазначені в висновку експерта не стосуються матеріалів справи та не приймаються судом до уваги.

Окрім цього, п. 1 договору зазначено, що майно, яке передається в оренду відповідно до експертної оцінки від 1 серпня 2000 року має вартість 497 811 грн., в той же час позивачем після певного фізичного зносу майна, заявляється відшкодування вартості у розмірі 827905 грн. 00 коп., що майже у два рази перевищує оціночну вартість переданого в оренду майна.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єку, права і інтереси якого порушені.

Зазначена норма Господарського кодексу України кореспондується з положеннями Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди та її розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

При більш повному та детальному аналізу, наявних у справі матеріалів, суд не вбачає можливим достеменно встановити суб'єкт заподіяння шкоди, оскільки відповідно до матеріалів справи доступ об'єктів оренди мало необмежена кількість осіб, в тому числі і позивач і експерт, які проводили огляд об'єктів без присутності представника відповідача, також не доведено якими саме виними діями спричинено шкоду та яку саме шкоду і якому майну.

Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив, що надані позивачем і наявні у справі докази не дають підстав для достовірного та безумовного висновку для визначення особи, винної за заподіяння шкоди, наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між їх протиправною поведінкою і заподіянням шкоди, а тому відмовляє в задоволенні позову за його необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 06.10.2015 року.

Суддя С.В. Заєць