Ухвала суду № 51999410, 05.10.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"05" жовтня 2015 р. Справа № 918/65/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу №17 від 19.08.2015р. Приватного підприємства "Склосервіс-С" на дії органу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Приватного підприємства "Склосервіс-С"

про стягнення вартості не облікованої електроенергії в сумі 22 954 грн. 52 коп.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача) - ОСОБА_1, довіреність №96 від 31.12.2014р.;

від відповідача (скаржника) - ОСОБА_2, довіреність №2 від 10.02.2015р.;

від відділу ДВС - ОСОБА_3, довіреність №21-342/15 від 14.09.2015р..

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулось 29 січня 2015 року до суду із позовом до Приватного підприємства "Склосервіс-С" про стягнення вартості не облікованої електроенергії в сумі 22 954 грн. 52 коп..

Рішенням суду від 02 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Склосервіс-С" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" вартість не облікованої електроенергії в розмірі 22 594 грн. 52 коп. та 1 827 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року у справі №918/65/15 рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. залишено без змін. 15 квітня 2015 року видано відповідний наказ.

19 серпня 2015 року Приватне підприємство "Склосервіс-С" звернулось до господарського суду Рівненської області зі скаргою №17 від 19.08.2015р. на дії органу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.

Скаржник просить:

- визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, спрямовані на повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження ВП №47448321;

- визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4 щодо складання акта опису й арешту майна від 11.08.2015 року при примусовому виконанні наказу №918/65/15 від 15.04.2015р. та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції скасувати акт опису й арешту майна від 11.08.2015 року, складений при примусовому виконанні наказу №918/65/15 від 15.04.2015 р.;

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4, які полягають у винесенні в межах виконавчого провадження №47448321 постанови від 20.05.2015р. про арешт коштів боржника, постанови від 20.05.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору, постанови від 20.05.2015р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанови від 10.08.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- визнати незаконними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 20.05.2015 р., постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.05.2015 р., постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.05.2015 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.08.2015 р..

Ухвалою суду від 31 серпня 2015 року вказану вище скаргу прийнято до розгляду та призначено до слухання в засіданні на 14 вересня 2015 року.

14 вересня 2015 року від відділу ДВС через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення на скаргу на дії органу державної виконавчої служби (а.с. 141-142).

У судовому засіданні 14 вересня 2015 року оголошено перерву до 28 вересня 2015 року.

15 вересня 2015 року від відділу ДВС через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов лист з додатками (а.с. 146-179).

Ухвалою суду від 28 вересня 2015 року розгляд скарги відкладено на 05 жовтня 2015 року.

Представник відповідача (скаржника) у судовому засіданні 05.10.2015 року скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відділу ДВС у судовому засіданні 05.10.2015 року заперечив проти скарги в повному обсязі.

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні 05.10.2015 року скаргу заперечив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду скарги і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України постанови, рішення, ухвали господарських судів є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Склосервіс-С" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" вартість не облікованої електроенергії в розмірі 22 594 грн. 52 коп. та 1 827 грн. судового збору. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року у справі №918/65/15 рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. залишено без змін. 15 квітня 2015 року було видано відповідний наказ.

Постановою ВП №47448321 від 12 травня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Рівненської області №918/65/15 від 15 квітня 2015 року, зазначеною постановою надано боржнику добровільно виконати рішення в строк до 19.05.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як зазначає, представник ПП "Склосервіс-С" копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2015 року разом з супровідним листом залишено невідомими особами 29.07.2015р. за адресою: м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30А, яка не є посадовою особою боржника і не уповноважена отримувати документи від органу ДВС, пошти тощо.

Крім того, представник відповідача (скаржника) вказує, що 03 серпня 2015 року боржник отримав зазначені вище документи від сторонньої особи та звернувся до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції із заявою №15 від 03.08.2015р. (а.с. 119), якою просив відкласти провадження виконавчих дій про стягнення з ПП "Склосервіс-С" на користь ПАТ "Рівнеобленерго" заборгованості на загальну суму 24 421, 52 грн. та поновити боржнику строк для добровільного виконання; скасувати постанову про арешт коштів боржника, стягнення боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; документи виконавчого провадження надсилати за адресою: 33001, АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання відділом ДВС та отримання ПП "Склосервіс-С" постанови ВП №47448321 від 12 травня 2015 року, а тому боржник не скористався правом добровільно виконати рішення в строк до 19.05.2015 року.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Судом встановлено, що боржник звернувся із заявою до відділу ДВС про відкладення провадження виконавчих дій. У відповідь на заяву відділ ДВС направив на адресу боржника лист, в якому повідомив, що згідно акту державного виконавця від 29.07.2015 року боржник повідомлений про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано строк для добровільного виконання до 06.08.2015 року. Також повідомлено про те, що з 07.08.2015 року розпочнеться примусове виконання рішення суду (а.с. 165).

З дослідженого в судовому засіданні акті державного виконавця від 29.07.2015 року не вбачається підпису боржника (а.с. 158). А відтак судом відхиляються твердження відділу ДВС того, що боржник згідно акту державного виконавця від 29.07.2015 року повідомлений про відкриття виконавчого провадження.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2015 року, боржнику було вказано про строк для добровільного виконання рішення суду до 19.05.2015 року.

Докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення боржнику органом виконавчої служби не надано. Не містять матеріали справи і доказів про вручення названої постанови боржникові під розписку.

Розглядаючи скаргу та досліджуючи подані докази, судом встановлено, що дії державного виконавця, спрямовані на повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження вчинені з порушенням порядку та строку, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2015 року складено акт державного виконавця, за яким керівник боржника ПП "Склосервіс-С" зобов'язався сплатити заборгованість в повному обсязі до 17.08.2015 року (а.с. 120).

Судом встановлено, що 17 серпня 2015 року ПП "Склосервіс-С" сплатило борг в повному обсязі в сумі 24 421 грн. 52 коп. (а.с. 121).

Крім того, 11 серпня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_4 складено акт опису й арешту майна за адресою: м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30А 9а.с. 122-123).

Відповідач (скаржник) вважає неправомірними дії державного виконавця щодо опису й арешту майна, що вчинені ним 11.08.2015р..

Як вбачається із заяви №15 від 03.08.2015р. (а.с. 119) боржник повідомив орган ДВС про зміну місцезнаходження на адресу: АДРЕСА_1, що підтвердив випискою з ЄДРЮО та ФОП від 12.03.2015 р.. Крім того, в заяві боржник зазначив, що не здійснює господарську діяльність за адресою: м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30А у зв'язку з припиненням права користування приміщенням та відсутністю будь-якого майна боржника за цією адресою.

Судом встановлено, що лист-відповідь орган ДВС надіслав 10 серпня 2015 р. на нову адресу боржника (а.с.165). Як вбачається з матеріалів справи відділу ДВС в момент вчинення дій щодо опису й арешту майна було відомо про обставини, викладені в заяві боржника.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Як слідує з вищенаведеного, державний виконавець не мав права вчиняти опис й арешт майна за адресою, яка не є місцезнаходженням боржника або його майна.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, власником будівлі та споруди за адресою: м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30А є ОСОБА_5 (а.с. 124). Крім того, згідно додатку №1 до Договору користування нежитлового приміщення від 30.12.2012 року припинено з 30 грудня 2014 року дію договору користування нежитлового приміщення від 3012.2012р. за адресою: м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30А (а.с. 125).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.

З матеріалів справи слідує, що відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції, 11 серпня 2015 року складений акт опису та арешту майна за адресою м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30-А на виконання наказу №918/65/15 від 15.04.2015 року господарського суду Рівненської області про стягнення з ПП "Склосервіс-С" на користь ПАТ "Рівнеобленерго" заборгованості в сумі 24 421 грн. 52 коп.

Із змісту акту опису та арешту майна від 11.08.2015 року слідує, що описано і накладено арешт на майно, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30-А.

Таким чином відділом ДВС проведено опис та накладено арешт на майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_5, а не ПП "Склосервіс-С".

Крім того, як вбачається з акту опису та арешту майна від 11.08.2015р. керівник боржника написав зауваження про те, що описане майно належить власнику приміщення. Власник будівлі теж подала державному виконавцю зауваження до акта (а.с. 174).

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

Проте, державний виконавець 11.08.2015 року склав акт опису й арешту майна, яке не належить боржнику.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Проаналізувавши викладені правові норми, суд дійшов висновку про неправомірний опис та арешт майна відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції (акт опису та арешту майна від 11.08.2015р.), яке належить на праві власності ОСОБА_5.

ВДВС здійснюючи виконавчі дії з встановлення майна боржника, його опису та арешту, повинен був у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» спосіб пересвідчитись, що виявлене майно належить саме боржнику, а потім вже проводити опис та накладати арешт.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, 12.08.2015 року керівник боржника звернувся з заявою до державного виконавця про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 127). Як стверджує відповідач (скаржник) при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 12.08.2015 року він отримав від державного виконавця копії наступних документів: постанови про арешт коштів боржника від 20.05.2015 р., постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.05.2015 р., постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.05.2015 р.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

20 травня 2015 року державний виконавець Анненкова О.Ю. виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 152), якою постановив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 2 442,15 грн., копію постанови направити боржнику, постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк з часу її одержання.

Незважаючи на добровільну сплату боржником 17.08.2015р. суми заборгованості в розмірі 24 421 грн. 52 коп., державним виконавцем Анненковою О.Ю. винесено постанову про стягнення з ПП"Склосервіс-С" виконавчого збору у розмірі 2 442,15 грн..

Зазначене свідчить, що державний виконавець Анненкова О.Ю., прийняв постанову про стягнення виконавчого збору, не пересвідчившись про перерахування коштів боржником, в рахунок погашення боргу.

Згідно частини 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.

Крім того, 20 травня 2015 державний виконавець Анненкова О.Ю. виніс постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 153), якою постановив стягнути з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 45,00 грн., копію постанови направити боржнику, постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Також, 20 травня 2015 року державний виконавець Анненкова О.Ю. виніс постанову про арешт коштів боржника (а.с. 155), якою постановив: накласти арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника у межах суми 26 908,67 грн., копію постанови направити на виконання до банку та сторонам, постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Як слідує з матеріалів справи, боржник не був своєчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження, отже був позбавлений можливості добровільно виконати виконавчий документ в строк, вказаний державним виконавцем (до 19.05.2015 року), то вчинення державним виконавцем органу ДВС дій щодо винесення 20.05.2015 р. постанов про арешт коштів боржника, стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є передчасним і неправомірним, тому зазначені постанови є незаконними.

Згідно частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.08.2015 р. (а.с. 169) державний виконавець органу ДВС ОСОБА_4 постановила: накласти арешт на майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 24 421,52 грн.; заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу. Арешт накласти з моменту надходження постанови; копію постанови направити, на виконання а органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам; постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Як зазначає відповідач (скаржник), під час ознайомлення керівника боржника з матеріалами виконавчого провадження 12.08.2015 р. постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.08.2015 була відсутня в матеріалах виконавчого провадження. Про її наявність боржнику стало відомо з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за адресою в мережі Інтернет https://trade/іnformjust.ua/., 17.08.2015р., тобто після сплати боржником заборгованості за виконавчим провадженням.

Враховуючи, що боржник не був своєчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження, був позбавлений можливості добровільно виконати виконавчий документ в строк, вказаний державним виконавцем, то дії органу ДВС щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.08.2015 є неправомірними, тому ця постанова є незаконною.

Розглядаючи скаргу та досліджуючи подані докази, судом встановлено, що державним виконавцем порушено права боржника щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження ВП №47448321.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Що стосується вимог скарги в частині скасування акту опису та арешту майна, постанов органу ДВС, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця.

Як зазначено в останньому абзаці пункту 8 чинного роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому в пункті 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладено правову позицію, за якою вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги заявника щодо скасування постанов органу ДВС за своєю правовою природою тотожні вимогам про визнання їх недійсною.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять доказів повідомлення ПП "Склосервіс-С" про відкриття виконавчого провадження, а також у зв'язку з тим, що боржнику не було надано можливості виконати рішення суду самостійно протягом наданого 7-ми денного строку, постанови державного виконавця про арешт коштів від 20.05.2015 року, про стягнення виконавчого збору від 20.05.2015 року, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 20.05.2015 року, про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 10.08.2015р., акт опису й арешту майна від 11.08.2015 року, які були винесені в межах виконавчого провадження №47448321 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4 підлягають визнанню недійсними, а дії державного виконавця щодо винесення вказаних постанов визнанню незаконними.

На підставі ст. 86, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу №17 від 19.08.2015 року Приватного підприємства "Склосервіс-С" на дії органу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції задовольнити.

Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, спрямовані на повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження ВП №47448321.

Визнати незаконними дії державного виконавця відділудержавної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4 щодо складання акта опису й арешту майна від 11.08.2015 року при примусовому виконанні наказу №918/65/15 від 15.04.2015 р. та визнати недійсним акт опису й арешту майна від 11.08.2015 року, складений при примусовому виконанні наказу №918/65/15 від 15.04.2015 р..

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4, які полягають у винесенні в межах виконавчого провадження №47448321 постанови від 20.05.2015 р. про арешт коштів боржника, постанови від 20.05.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору, постанови від 20.05.2015 р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанови від 10.08.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Визнати незаконними постанову про арешт коштів боржника від 20.05.2015 р., постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.05.2015 р., постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.05.2015 р., постанову про арешт майна боржника таї/ оголошення заборони на його відчуження від 10.08.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71);

3- відповідачу рекомендованим (33003, м. Рівне, вул. У. Самчука, 30-А);

4- відділу ДВС Рівненського МУЮ (33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22-А).