Рішення № 51998872, 30.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2015 р.Справа № 916/3505/15

За позовом: комунального підприємства "Одеська обласна енергозберігаюча компанія"

до відповідача: відділу освіти Любашівської державної районної адміністрації

про стягнення 12 719,77 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ: позивач, комунальне підприємство "Одеська обласна енергозберігаюча компанія", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відділу освіти Любашівської державної районної адміністрації 12 719,77 грн., де 7 000,00 грн. основна заборгованість, 406,77 3% річних, 5 313,00 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2015р. позовну заяву (вх.№3684/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу в розмірі 7 000,00 грн. та просить суд відмовити в іншій частині, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№23039/15 від 17.09.2015р.).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

15 серпня 2013р. між комунальним підприємством "Одеська обласна енергозберігаюча компанія" (Виконавець) та відділом освіти Любашівської державної районної адміністрації (Замовник) було укладено договір про надання послуг енергетичного аудиту №88, згідно умов п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов'язується протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги з проведення енергетичного аудиту Покрівського НВК "ЗОШ І-Ш ст. ДНЗ", що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, село Покрівка, вул. Радянська, 8 (надалі іменуються "послуги") з метою :

- визначення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів;

- визначення потенціалу енергозбереження,

- визначення джерел втрат та обсягів нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів;

- розробки енергозберігаючих заходів, їх техніко-економічного обґрунтування та оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище

Відповідно до 1.2. Договору результатом енергетичного аудиту мають бути розроблені заходи, спрямовані на скорочення питомого споживання паливно-енергетичних ресурсів, мінімізації втрат енергетичних ресурсів до економічно обґрунтованих розмірів.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що ціна Договору встановить 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ. Розрахунки проводяться шляхом стовідсоткової передплати протягом двадцяти робочих днів з моменту підписання даного Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.7.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу було надано послуги з енергетичного аудиту та передано звіт з енергетичного аудиту з актом наданих послуг №14 від 16.09.2013р.

Акт наданих послуг з боку відповідача було підписано уповноваженою особою ОСОБА_2, проте вартість отриманих послуг відповідач не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7 000,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг енергетичного аудиту.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та визнаного відповідачем, останнім договірні зобовязання щодо оплати вартості проведеного енергетичного аудиту не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7 000,00 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 406,77 грн. трьох відсотків річних, 5 313,00 грн. інфляційних нарахувань.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг енергетичного аудиту.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 406,77 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне:

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні нарахування, наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу с врахуванням індексу інфляції14.09.2013 - 21.08.20157000.001.7455211.9612211.96Отже загальна сума інфляційних нарахувань за самостійним розрахунком суду складає 5211,96 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних нарахувань, встановлена судом в розмірі 5 211,96 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 101,04 грн. суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги комунального підприємства "Одеська обласна енергозберігаюча компанія", у звязку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7 000,00 грн. основної заборгованості, 5 211,96 грн. інфляційних нарахувань, 406,77 грн. 3% річних.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 812,38 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "Одеська обласна енергозберігаюча компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу освіти Любашівської державної районної адміністрації (66502, Одеська обл., Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Радянська, буд. 132, код ЄДРЮОФОП 02145228) на користь комунального підприємства "Одеська обласна енергозберігаюча компанія" (65032, м. Одеса, пр-т. Шевченка, буд. 4, код ЄДРЮОФОП 25028264) 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 406 (чотириста шість) грн. 77 коп. 3% річних, 5 211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 38 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський