Рішення № 51998849, 29.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2015 р.Справа № 916/3501/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІВЕР"

про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність, ОСОБА_3 довіреність.

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" (надалі ПАТ "ІМЕКСБАНК"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (надалі ПАТ ФК "Чорноморець") в якому просить в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Делівер" за кредитним договором № 28/14 від 12.06.2015р. загальний розмір якої становить 329 840 616,11 грн. з яких: 280 900 000 грн. заборгованість за кредитом; 7 256 706,96 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 5 216 391,10 грн. пеня за прострочення платежів по кредитному договору, звернути стягнення на належний ПАТ ФК "Чорноморець" предмет іпотеки нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", яка складається з будівель літ. літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Ж", "Е", "К", загальною площею 1678,4 м2, літ. "Л", що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. академіка Вавілова, будинок 5-а та визнати право власності за ПАТ "ІМЕКСБАНК" на вищевказаний обєкт нерухомості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

14.09.2015р. ухвалою суду з урахуванням матеріалів справи, за власною ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Делівер".

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позов, просять у задоволені позову відмовити.

Третя особа - ТОВ "Делівер", була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, проте, як зазначено в письмових поясненнях (вх. № 23417/15 від 22.09.2015р.), наданих до канцелярії суду, проти позову заперечує в повному обсязі і просить суд розглядати справу без присутності її представника.

В процесі розгляду справи сторонами процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази які мають значення для справи, суд встановив:

12.06.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Банк, кредитор) та ТОВ "Делівер" (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 28/14 (надалі кредитний договір), відповідно до п.п. 1.1. якого кредитор зобовязується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної (не відновлювальної необхідне залишити) кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, надалі кредит.

Пунктом 1.1.1. договору встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 280 900 000 грн., зі сплатою фіксованої процентної ставки 18% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 03.02.2015р. (включно) на умовах, визначених договором.

Згідно із п.1.3.договору у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з майновими поручителями:

ТОВ "АВЕНСІС" договір застави майнових прав, що випливають із договору від 06.12.2012р., укладеного між ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" та ТОВ "АВЕНСІС". Заставна вартість предмета забезпечення 106 000 000 грн. Договір застави майнових прав повинен був укладеним строком не пізніше 30.06.2014р.;

ТОВ "ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ" договір застави майнових прав, що випливають із договору від 06.12.2012р., укладеного із ПП "Житлово-сервісний центр "Сонячний". Заставна вартість предмета забезпечення 147 700 000 грн. Договір застави майнових прав повинен був укладеним строком не пізніше 28.06.2014р.;

ТОВ "ОСОБА_4 хвиля" договір застави майнових прав, на кошти в сумі 3 050 000 грн., за договором банківського вкладу № 7 ("Стандарт +") від 23.04.2014р., укладеного із ПАТ "ІНВЕСТБАНК". Договір застави майнових прав повинен був укладеним строком не пізніше 28.06.2014р.;

ВАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" договір застави майнових прав, на кошти в сумі 15 000 000 грн., за договором банківського вкладу № 115/12 від 05.11.2012р., укладеного із ПАТ "ІНВЕСТБАНК".

Відповідно до умов, передбачених п.3.2.3. договору у разі істотного порушення позичальником умов договору, про необхідність дострокової сплати кредиту, процентів, з указаних у цьому пункті підстав, кредитор зобовязаний письмово попередити позичальника не менш ніж за 10 календарних днів до дати сплати.

Пунктом 3.2.10. договору сторони передбачили, що у випадку непогашення кредиту та/або процентів, кредитор має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та в інших випадках, передбачених договором або законодавством України.

Згідно із п.4.2. договору у випадку невиконання позичальником зобовязань, передбачених п.п.3.3.2. 3.3.17. договору, протягом більше 15 днів, кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора. Повернення кредиту здійснюється протягом тридцяти пяти днів з дати одержання вимог кредитора.

28.10.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Банк, кредитор) та ТОВ "Делівер" (Позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 28/14 (надалі додаткова угода № 1), відповідно до умов якої сторони погодили викласти п.1.3. договору у наступній редакції:

1.3. У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з майновими поручителями:

ТОВ "АВЕНСІС" договір застави майнових прав, що випливають із договору від 06.12.2012р., укладеного між ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" та ТОВ "АВЕНСІС". Заставна вартість предмета забезпечення 106 000 000 грн. Договір застави майнових прав повинен був укладеним строком не пізніше 30.06.2014р.;

ТОВ "ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ" договір застави майнових прав, що випливають із договору від 06.12.2012р., укладеного із ПП "Житлово-сервісний центр "Сонячний". Заставна вартість предмета забезпечення 147 700 000 грн. Договір застави майнових прав повинен був укладеним строком не пізніше 28.06.2014р.;

ПАТ "ФК "Чорноморець" іпотечний договір (наступної черги), предметом якої є нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. академіка Вавілова, 5-а, загальною площею 1678,4м2. Загальна вартість іпотеки складає 120 000 000 грн. Договір повинен бути укладений строком не пізніше 31.10.2014р."

28.10.2014р. на виконання додаткової угоди № 1 між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Іпотекодержатель) та ПАТ ФК "Чорноморець" (Іпотекодавець), як майновим поручителем за ТОВ "Делівер", було укладено іпотечний договір (з майновим поручителем другої черги), за умовами п.1.1. якого він забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 28/14 від 12.06.2014р. із додатковою угодою № 1 від 28.10.2014р. стосовно повернення ТОВ "Делівер" отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. цього договору предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", яка складається з літ. літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Ж", "Е", "К", загальною площею 1678,4 м2, літ. "Л", відображених в технічному паспорті від 13.06.2008р., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. академіка Вавілова, будинок 5-а та розташована на земельній ділянці, площею 42 585 м2, кадастровий номер 5110136900:36:002:0025, яка знаходиться в оренді у ПАТ ФК "Чорноморець", тощо. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", серії САС № 636389, виданого 23.02.2009р. виконкомом ОМР, право власності на яку зареєстровано 26.02.2009р. КП ОМБТІ та РОН в книзі 82неж-191, номер запису 6144, реєстраційний номер 26562961. 22.10.2013р. право власності на вищезазначений предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстр. № 188988451101.

Пунктом 3.1.6. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель вправі вимогати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобовязань за кредитним договором, а при незадоволені його вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та умов договору при наявності також наступних підстав, зокрема: невиконання боржником зобовязань за кредитним договором.

Пунктом 3.1.7. встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, у випадках, передбачених п.3.1.6. іпотечного договору, реалізувати його відповідно до розділу 5 іпотечного договору тощо.

Відповідно до п.5.1. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, зокрема: якщо на момент настання строку виконання боржником зобовязань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або часткової несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у т.ч. процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк суми неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором, тощо.

Пунктом 5.3. іпотечного договору право визначення підстав та способу стягнення належить Іпотекодержателю.

Відповідно до п.6.1. іпотечного договору сторони погодилися, що даний пункт є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає йому право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору шляхом: продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно із п.7.1. іпотечного договору вн набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання боржником зобовязань за кредитним договором та додаткових угод до нього.

28.10.2014р. іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про що в реєстрі зроблено запис за № 5200.

22.12.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Банк, кредитор) та ТОВ "Делівер" (Позичальник) було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 28/14 (надалі додаткова угода № 2), відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до п.1.1.1, 1.1.2 та 2.4. договору кредиту, зокрема:

1.1.1. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 280 900 000 грн., зі сплатою фіксованої процентної ставки 18% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 10.11.2015р. (включно) на умовах, визначених договором.

1.1.2. Ліміт зменшення кредитної лінії та погашення відсотків здійснюється за наступним графіком:

Дата погашення (не пізніше)Сума погашення відсотків (грн.)Сума зниження ліміту (грн.)Ліміт кредитної лінії після погашення (грн.)30.12.2014р.50 000 30.01.2015р.50 000 27.02.2015р.50 000 31.03.2015р.1 400 000 30.04.2015р.1 400 000 29.05.2015р.1 400 000 30.06.2015р.1 400 000 31.07.2015р.1 400 000 31.08.2015р.1 400 000 30.09.2015р.1 400 00094 000 000 186 900 000 30.10.2015р.1 400 00094 000 000 92 900 000 10.11.2015р.1 394 394,6292 900 000 0,00 12 744 394,62280 900 000 тощо.

17.12.2014р. ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Іпотекодержатель), ПАТ ФК "Чорноморець" (Іпотекодатель) та ТОВ "Делівер" (Боржник) уклали договір про зміни № 1 до іпотечного договору, відповідно до якого в п.1.1. іпотечного договору були внесені зміни, а саме:

Цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 28/14 від 12.06.2014р. з додатковою угодою № 1 від 28.10.2014р. та додатковою угодою № 2 від 16.12.2014р., який укладено між Боржником стосовно неповернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобовязання). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржнику іпотеко держателем на наступних умовах.

Сума кредиту 280 900 000 грн.

Строк повернення кредиту 10.11.2015р.

Розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18% річних, тощо.

25.12.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Банк, кредитор) та ТОВ "Делівер" (Позичальник) було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 28/14 (надалі додаткова угода № 3), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти п.1.3. кредитного договору в наступній редакції:

1.3. У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з майновими поручителями:

ТОВ "АГРОПРОДУКТ" договір застави корпоративних прав на ТОВ "АГРОФІРМА "АВГУСТІВКА", а саме 100% статутного (складеного) капіталу ТОВ "АГРОФІРМА "АВГУСТІВКА". Заставна вартість предмету забезпечення складає 200 000 000 грн. Договір застави майнових прав повинен був укладеним строком не пізніше 30.12.2014р.;

ПАТ "ФК "Чорноморець" іпотечний договір (наступної черги), предметом якої є нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. академіка Вавілова, 5-а, загальною площею 1678,4м2. Загальна вартість іпотеки складає 80 000 000 грн. Договір повинен бути укладений строком не пізніше 31.10.2014р."

ТОВ "НОВА ХВИЛЯ" договір застави майнових прав на кошти в сумі 20 500 000 грн., за договором банківського вкладу № 24 ("Стандарт") від 17.09.2013р., укладеного із ПАТ "ІНВЕСТБАНК".

31.12.2014р. між ПАТ "ІНВЕСТБАНК" (орендодавець) та ТОВ "Делівер" (орендар) було укладено угоду про розірвання договору оренди від 01.08.2013р., відповідно до якої сторони погодилися розірвати за згодою сторін договір оренди від 01.08.2013р., згідно якому орендодавець надав орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлові приміщення, розташовані у будівлі за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-А. Договір оренди вважається розірваним з 31.12.2014р. Дійсна угода всту3пає в силу з моменту її підписання сторонами.

20.02.2015р. позивач надіслав ТОВ "Делівер" лист за № 548 в якому зазначив, що ТОВ "Делівер" не виконало свої зобовязання щодо сплати чергових платежів за кредитним договором, у звязку із чим в нього рахується заборгованість за нарахованими процентами у сумі 50 000 грн., яку Банк вимагає негайно сплатити.

Зазначений лист позивачем було направлено ТОВ "Делівер", як це вбачається із наданого позивачем списку № 44 від 23.02.2015р.та Списку № 362 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в ВПЗ № 44( відправник АТ "ІМЕКСБАНК"), на адресу м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-А.

Як зазначає позивач, ТОВ "Делівер" свої зобовязання за кредитним договором виконує неналежним чином, а тому станом на 13.08.2015р. в нього утворилась заборгованість перед Банком, яка складає: заборгованість за кредитом 280 900 000 грн.; заборгованість за несплаченими відсотками 43 724 255, 01 грн. та пені за прострочення платежів по кредитному договору 5 216 616, 10 грн.

Невиконання до нинішнього часу з боку ТОВ "Делівер" прийнятих на себе за кредитним договором зобовязань, змусило позивача звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачу, мотивуючи свої вимоги укладеним із відповідачем іпотечним договором та наявністю у звязку із цим у позивача встановленого законом права на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом..

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Стаття 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Яке визначено у ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом приписів ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека, це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до приписів ст.4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ст. 7 наведеного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання, тощо..

Як встановлено судом, для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 28/14 від 12.06.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ПАТ ФК "Чорноморець" 28.10.2014р. було укладено іпотечний договір (з майновим поручителем другої черги).

Як зазначає позивач, на момент звернення до суду із відповідним позовом, на його думку за ТОВ "Делівер"утворилась заборгованість із прострочених платежів за кредитним договором на загальну суму 329 840 616,11 грн., що значно перевищує визначену сторонами у іпотечному договорі вартість предмету іпотеки.

Право іпотекодателя звернути стягнення на предмет іпотеки також передбачено умовами іпотечного договору.

У відповідності до приписів ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вищезазначене цілком кореспондується зі ст. 589 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ ФК "Чорноморець" є власником нерухомого майна будівель навчально-спортивної бази "Чорноморець", яка знаходилася є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору.

Приписами ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Як зазначає позивач наявність простроченого зобовязання ТОВ "Делівер" за кредитним договором надає йому право звернути стягнення на предмет іпотеки з урахуванням приписів ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Суд з цього приводу зазначає наступне.

В силу приписів п.4.2. кредитного договору, у разі порушення позичальником своїх зобовязань протягом більше ніж 15 днів, Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги Банку.

Як встановлено судом, у звязку із простроченням позичальника зі сплати відсотків, Банк 20.02.2015р. надіслав ТОВ "Делівер" листа за № 548 в якому зазначив, що в нього рахується заборгованість за нарахованими процентами у сумі 50 000 грн., яку Банк вимагає негайно сплатити.

Зазначений лист Банком було направлено ТОВ "Делівер", як це вбачається із наданого позивачем списку № 44 від 23.02.2015р.та Списку № 362 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в ВПЗ № 44( відправник АТ "ІМЕКСБАНК"), на адресу м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-А.

Із наявних в матеріалах справи довідки УДППС "Укрпошта" від 09.09.2015р. вбачається, що ТОВ "Делівер" поштову кореспонденцію у період з 01.01.2015р. по 09.09.2015р. не отримував. Вся кореспонденція знаходиться зберіганні. ПАТ "ІМЕКСБАНК" повернення не отримують.

В силу приписів ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України встановлює, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено матеріалами справи, обовязок ТОВ "Делівер" щодо повернення кредиту, передбачений умовами кредитного договору № 28/12 від 12.06.2014р., а саме 1.1.1., 1.1.2. та п.3.3.7. кредитного договору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що термін повернення кредиту, передбачений п.4.2. кредитного договору не настав, а тому на час звернення ПАТ "ІМЕКСБАНК" до господарського суду із позовною заявою, у ТОВ "Делівер" перед банком, відповідно до приписів п.1.1.2. кредитного договору в редакції, затвердженої сторонами у додаткової угоді № 2 від 22.12.2014р. існував борг з неоплачених відсотків у розмірі 7 150 000 грн.

З урахуванням наведеного суд, не відкидаючи право позивача на зверненя до суду із вимогою щодо визнання права власності на предмет іпотеки, вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до приписів зазначених у Постанові Пленум Вищого Господарського Суду України від 24.11.2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у застосуванні приписів статей 33, 37, 38 Закону України "Про іпотеку" господарським судам необхідно мати на увазі таке.

Пункт 4.4.2. визначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя статті 36 Закону України "Про іпотеку").

У разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право звернутися до суду з відповідним позовом.

Крім того, вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте не надіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Окрім того, відповідно до п.4.4.4. Пленуму у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання. Господарським судам слід також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Таку ж саме позицію висловлено в п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. відповідно до якої при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

З урахуванням наведеного, оцінюючи співвідношення встановленої судом заборгованості ТОВ "Делівер" на час звернення позивача до суду із позовом (7 150 000 грн.) із вартістю предмета іпотеки, визначеної у іпотечному договорі (80 000 000 грн.) із застосуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов до висновку, що у позовних вимогах відповідача слід відмовити.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач, доводів,спростовуючих вищезазначене суду не навів, окрім того обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації як то передбачено ст.4 Закону України "Про іпотеку". Позивачем не надано суду належних доказів реєстрації обтяжень предмету іпотечного договору (з майновим поручителем другої черги) від 28.10.2014р..

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд відмовляє публічному акціонерному товариству " Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ІМЕКСБАНК" необґрунтовані, несправедливі, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський