Рішення № 51998826, 29.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2015 р.Справа № 916/2909/15

За позовом: публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 112 302,64 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Кураніна К.С. - довіреність.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою у якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) суму основного боргу у розмірі 8157,40 грн., суму пені у розмірі 2179, 03 грн.; суму 3% річних у розмірі 135,44 грн. та суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 11775,29 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2015р. позовну заяву (вх. №3061/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

15.06.2015р. від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 2-4305/15) про прийняття уточненої позовної заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 8157,40 грн., суму пені у розмірі 1910,84 грн.; суму 3% річних у розмірі 122,03 грн. та суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 3617,89 грн.

02.09.2015р. на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області за № 1284 у зв'язку із перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 10.08.2015р. на тривалому лікарняному було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2909/15.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2015р. визначено суддю Цісельського О.В. для розгляду справи № 916/2909/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. справу № 916/2909/15 прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач про час та місце проведення судових засідань б був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою повернено з причин - за закінченням терміну зберігання, не проживає, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір № 001617 про постачання за врегульованим тарифом та розподіл природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.п. 2.1 договору Постачальник зобов'язався надати Споживачу послуги з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 2.3 договорів газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку без коректора та розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що обсяг про транспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з постачання природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Відповідно до п.3.7. договору постачальник до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає споживачу два примірника оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача (для юросіб) або надає у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг (п.3.8. договору).

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.9. договору).

З урахуванням п. 5.1. договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює регулювання в сфері енергетики (НКРЕ).

Згідно з умовами п.5.6. договору оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору позивачем було поставлено протягом жовтня - листопада 2014р., а відповідачем прийнято природний газ обсягом 1,633 куб метрів на загальну суму 8157,40, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за жовтень та листопад 2014р.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, оплата за отриманий газ відповідачем не проведена, у зв'язку з чим, станом на 30.06.2014р., за відповідачем рахується борг у сумі 1531043,77 грн. за період з 11.12.2015р. по 30.05.2015р.

Відповідно до положень п. 7.2.1. договору у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення оплати вартості отриманого природного газу і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору № 001617 про постачання за врегульованим тарифом та розподіл природного газу для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 01.10.2014 року.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про стягнення основної заборгованості в розмірі 8157,40 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, зокрема.

Частина 1 ст.627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як погоджено сторонами договору, відповідно до п. договору за несвоєчасну оплату рахунків виконавця за надані послуги згідно з умовами договору, замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець має право додатково стягнути з замовника штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 1910,84 грн., судом проведено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що наданий позивачем розрахунок здійснено вірно.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг, а тому вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 122,03 грн. підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків:

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочи платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання та є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" і на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він повністю відповідає чинному законодавству України.

З огляду на вищенаведене, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає, що в силу вищенаведених приписів закону підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 31617,89 грн. - інфляційних.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у встановленому законом поряду доводів, спростовуючих правову позицію позивача суду не навів.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ПАТ "ОДЕСАГАЗ", у зв'язку із чим підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача суму основного боргу у розмірі 8157,40 грн., суму пені у розмірі 1910,84 грн.; суму 3% річних у розмірі 122,03 грн. та суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 3617,89 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (650007, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) 1531043 (один мільйон п'ятсот тридцять одна тисяча сорок три) суму основного боргу у розмірі 8157,40 грн., суму пені у розмірі 1910,84 грн.; суму 3% річних у розмірі 122,03 грн. та суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 3617,89 грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 1827 (одна тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК україни.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський