Ухвала суду № 51998798, 05.10.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

05 жовтня 2015 року Справа № 915/1635/15

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тенериф-Строй, 54030, АДРЕСА_1

про: стягнення пені у розмірі 10 537 207,39 грн. -

Суддя Коваль С.М.

ПРЕДСТАВНИКИ: не викликались

Cуть спору: Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тенериф-Строй про стягнення пені у розмірі 10537207,39 грн.

01.10.15 року до господарського суду Миколаївської області від позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ Тенеріф-Строй в межах позовних вимог.

В обґрунтування вказаних заходів позивач, посилаючись на приписи ст. 66, 67 ГПК України, зазначив, що:

- ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України - це суб'єкт господарювання, який займає ключове місце на сучасному зерновому ринку, юридична особа, що забезпечує інтереси держави та населення в системі закупівлі і використання зерна;

- ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України є учасником ряду державних програм у сфері сільського господарства, зокрема Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства, підписаного 28.06.2012 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Експортно-імпортним ОСОБА_2;

- 26.12.2012 року між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та Експортно-імпортним ОСОБА_2 було укладено кредитний договір з метою придбання сільськогосподарської продукції у виробників. В разі неможливості повернути на рахунки позивача оплачені відповідачу кошти, позивач не зможе виконати свої зобов'язання перед Експортно-імпортним ОСОБА_2 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків;

- ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України вважає, що необмежені можливості щодо розпорядження відповідачем належним йому майном та грошовими коштами може призвести до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами та доповненнями питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст. 66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами та доповненнями особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами та доповненнями достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача ТОВ "Тенериф -Строй", не подано жодних доказів необхідності їх застосування. Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується на припущеннях. Крім того, позивачем не наведено, в чому саме полягає імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Заява ґрунтується на припущеннях, що не може бути в розумінні ст. 33, 66 ГПК України підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Отже, в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою, безпідставною та не підтвердженою належними та допустимими доказами. В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26 грудня 2011 року № 16 з останніми змінами ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. 33, 43, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви вх. № 2-4-10/941 від 22.09.2015 року ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України про вжиття заходів забезпечення позову.

Суддя С. М. Коваль