Рішення № 51998758, 01.10.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 915/1416/15

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Вознесенський спецагропромтранс»

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 254

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Фактична адреса: АДРЕСА_2

Про: стягнення грошових коштів в сумі 47868,70 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Косогов О.М., за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 06.08.2015 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 47868,69 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних станом на 03.08.2015 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/1360/2012(6/90) від 02.08.2012 р.; наказу господарського суду Миколаївської області від 20.08.2012 р. по справі № 5016/1360/2012(6/90); постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2012 р.; виписки за особовим рахунком позивача; норм ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що по теперішній час ОСОБА_1 лише частково сплатив грошові кошти, в зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

28.08.15 р. від позивача до суду надійшла заява (позовна) про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 48120,44 грн. заборгованості, з яких: 41417,25 грн. - інфляційне збільшення, 3319,10 грн. - 3% річних.

Заявою від 01.10.15 р. позивач остаточно просить суд стягнути з відповідача 48252,98 грн. заборгованості, з яких: 41417,25 грн. - інфляційне збільшення, 6835,73 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, заява прийнята до розгляду.

25.08.15 р. позивач надав до суду заяву, в якій просить стягнути з відповідача 843,80 грн. додаткових витрат, пов'язаних з судовим процесом.

Також, 01.10.15 р. від позивача надійшла заява з проханням стягнути з відповідача 717,35 грн. додаткових витрат, пов'язаних з розглядом 01.10.15 р. даної справи.

Водночас, 01.10.15 р. позивач заявою відмовився від вищенаведених заяв, оскільки вважає їх розгляд недоцільним.

За приписами абз. 4 ст. 22 ГПК України, наведена заява судом задоволена.

Відповідач у відзиві просить суд об'єднати справи № 915/1416/15 та № 915/1717/15 у одну справу або, у випадку відхилення клопотання у цієї частині, зупинити провадження у даній справі до вирішення справи № 915/1717/15.

Відповідач відзив мотивує наступним: відповідачем подано до позивача позов про стягнення збитків і ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.15 р. відкрито за цим позовом провадження у справі № 915/1717/15. Оскільки у обох справах беруть участь ті ж самі сторони, а позовні вимоги є однорідними (грошовими), отже є усі підстави для об'єднання зазначених справи в одну справу у порядку, передбаченому ст. 58 ГПК України.

Назване клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на приписи статей 58 та 79 ГПК України.

01.10.2015 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.08.2012 р. по справі № 5016/1360/2012(6/90) позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс" борг в сумі 76187,00грн., 9200,00 грн. - пені, 8750,00 грн. -штрафу та 1738,70 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

20.08.2012 р. стягувачу було видано відповідний наказ.

12.09.2012 р. державним виконавцем ВДВС Вознесенського МРУЮ було відкрито виконавче провадження.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/1360/2012(6/90) було встановлено вину відповідача щодо неналежного виконання грошових зобов'язань по спірним договірним відносинам.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та як вбачається з матеріалів справи, а саме банківських виписок, з моменту відкриття виконавчого провадження на виконання вищенаведеного судового рішення по теперішній час, відповідачем лише частково було сплачено грошові кошти за судовим наказом на загальну суму 42529,05 грн.

Зазначений факт відповідачем не спростовано в судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним, оскільки відповідач повний розрахунок по грошовим зобовязанням за рішенням суду не здійснив, то позивачем до стягнення боржнику цілком законно було нараховано інфляційне збільшення та 3% річних.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, враховуючи наявність та розмір основного боргу відповідача перед позивачем по спірним відносинам в сумі 53345,35 грн. (95875,70-42529,05), суд перевірив нарахування позивачем розмір 3% річних та інфляційних втрат, і дійшов висновку про стягнення за період з 20.08.12 р. по 01.10.15 р. інфляційних в сумі 41417,25 грн. та 3% річних в розмірі - 6835,73 грн. (3194,05+188,11+134,47+3319,10).

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчити про належне та повне виконання грошового зобов'язання за судовим рішенням по справі № 5016/1360/2012(6/90).

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Вознесенський спецагропромтранс» (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 254, код ЄДРПОУ 02126403) - 41417,25 грн. інфляційного збільшення заборгованості, 6835,73 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 06 жовтня 2015 року.

Суддя О.Г.Смородінова