Ухвала суду № 51998213, 30.09.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКоротких О.А.,суддів:Самсіна І.Л., Гриціва М.І. - розглянувши заяву Східної митниці Міндоходів (далі - Митниця) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Лайн» (далі - Товариство) до Митниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 липня 2015 року касаційну скаргу Митниці залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Митниця звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Митного кодексу України.

На обґрунтування заяви додані копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2009 року (К/19310/09), від 14 червня 2012 року (К-16732/10) та від 15 березня 2012 року (К-44530/09) які, на думку Митниці, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, погодився з правовою позицією цих судів, відносно того, що якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів, то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття додаткових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань з виявленням помилки стосовно класифікації товару. За винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2009 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки суди дійшли обґрунтованого висновку, що згідно вантажно-митних декларацій спірний товар позивачем визначений як плити деревостружкові вологостійкі та високоміцні, просочені та покриті вологостійкою сполукою, шліфовані, зазначений позивачем код товару не відповідає класифікованому коду за УКТЗЕД, по якому вказаний товар підлягає класифікації за іншим кодом, що підтверджується технічними характеристиками, вказаними виробником.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог та скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що предметом даного спору є фактично правильність класифікації ввезеного позивачами товару. А саме визначення товарної категорії 93 ( код УКТЗЕД 2309909300), яка мала назву «Попередні суміші (премікси)», ставка мита 15 % чи товарної категорії 97 (код УКТЗЕД 2309909700), яка мала назву («інші»), ставка мита 10%.

Оскільки під час проведення відповідачем камеральних перевірок було виявлено грубу методологічну помилку. Митний орган мав право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого і було донараховано обов'язкові платежі.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2012 року, яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову виходив з того, що на підставі пп.2.1.1 п.2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митний орган під час проведення камеральної перевірки щодо митного оформлення імпортованого позивачем автомобіля діяв в межах своїх повноважень. Відповідачем правомірно застосовані у розглядуваних відносинах приписи пп. 4.2.2. п.4.2 статті 4 наведеного Закону при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ та ввізного мита, також встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про митний тариф України».

Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Лайн» до Східної Митниці Міндоходів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.А. Коротких

Судді: І.Л. Самсін

М.І. Гриців