Ухвала суду № 51997591, 24.09.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А.,Суддів:Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши заяву державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Візаж» до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 червня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права що, на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 21 січня 2015 року (К/800/7721/13) та 5 серпня 2015 року (К/800/55195/14).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне їх використання в господарській діяльності, а тому ці суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 січня 2015 року, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та приймаючи нове - про відмову у його задоволенні виходив із того, що висновки цих судів не відповідають правильному застосуванню норм процесуального права про реальний характер поставки позивачу підрядних послуг від ПП «Сіті Буд» та міні-АТС від КП «Альянс» з огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо відсутності у цих підприємств матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, їх відсутність за місцезнаходженням, участі в схемах незаконної податкової мінімізації реєстрації

ПП «Сіті Буд» за винагороду, відсутності фактичної діяльності з боку цього підприємства. Крім того, ці суди не звернули увагу, що надані позивачем податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту не містять інформації щодо особи, яка склала податкову накладу. В ухвалі від 5 серпня 2015 року суд касаційної інстанції погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову виходив з нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Віконні системи» та з подання Товариством документів на підтвердження податкової вигоди, що містять неповні та недостовірні відомості.

Таким чином, рішення касаційного суду додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Візаж» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: І.Л. Самсін О.О. Терлецький