Ухвала суду № 51997482, 29.09.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А.,Суддів:Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер» до ДПІ про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 серпня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права що, на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 26 березня, 21 травня 2014 року (К/9991/26540/11, К/800/12819/13 відповідно) та 18 лютого 2015 року (К/800/64655/14).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт здійснення господарських операцій з поставки товару та надання послуг між позивачем та його контрагентом Товариством підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 березня 2014 року, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову виходив із того, що цей суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані ТОВ «Фірма Октан» первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися ТОВ «Фірма Октан» при формуванні податкового кредиту та валових витрат. В ухвалі від 21 травня 2014 року суд касаційної інстанції погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову виходив із того, що ці суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що реального настання наслідків за договором укладеним між позивачем та вказаним контрагентом не настало, будь-яких інших доказів, що могли б підтвердити товарність таких угод позивачем не надано, за таких обставин надані позивачем податкові накладні не можуть бути розцінені як первинна документація в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В ухвалі від 18 травня 2015 року суд касаційної інстанції погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову виходив із того, що ці суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про фіктивність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, рішення касаційного суду додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2015 року.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: І.Л. Самсін О.О. Терлецький