Ухвала суду № 51997123, 06.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4334/15 Справа № 200/2175/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М. О. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року

06 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.104-105).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2013 року задоволено позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №МL-300/1481/2006 від 06.03.2006 року станом на 18.09.2012 року у розмірі 47405,49 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить - 378912 грн. 08 коп., з яких сума заборгованості по кредиту в сумі 37698,54 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить - 301324 грн. 43 коп.; заборгованість по відсоткам в сумі 9706,95 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить - 77587 грн. 65 коп., на повернення судових витрат - 3441 грн., а всього - 382353 грн. 08 коп. (а.с.53-54).

Як на підстави апеляційній скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.104-105).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2006 року між АКБ "Райффайзен Банк України" та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №МL-300/1481/2006, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 39150,00 доларів США строком до 06.03.2021 року зі сплатою 11% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між АКБ "Райффайзен Банк України" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-300/1030/2006 від 06.03.2006 року.

Відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" вбачається, що ПАТ "ОТП Банк" є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКБ "Райффайзен Банк України" та ЗАТ "ОТП Банк".

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року позивач придбав у ПАТ "ОТП Банк" права вимоги за вищевказаним договором.

Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти, ОСОБА_3 своєчасно суму кредиту не повернув в повному обсязі, обумовлені договором платежі не сплатив.

Таким чином, станом на 18.09.2012 року сума заборгованості становить 47405,49 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ - 378912 грн. 08 коп., з яких сума заборгованості по кредиту - 37698,54 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ - 301324 грн. 43 коп.; заборгованість по відсоткам - 9706,95 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ - 77587 грн. 65 коп.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 526,530,554,625,651,1050,1054 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором №МL-300/1481/2006 в сумі 378912 грн. 08 коп. з урахуванням відсотків за користування кредитом та нарахованої пені.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що порука припинена, не можуть прийняти до уваги, тая як не відповідають вимогам діючого законодавства.

Так, Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 06.03.2021 року (а.с.6).

У даному випадку норми ч.4 ст. 559 ЦК України, щодо припинення договору поруки, в зв'язку з непред'явленням кредитором вимоги до ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня несплати боржником чергового платежу, не підлягають застосуванню.

Саме такі правові висновки щодо застосування ч.4 ст. 559 ЦК України зробив і Верховний Суд України у своїх Постановах від 18.07.2012 року та від 13.02.2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 жодним чином не спростовує факт наявності заборгованості за кредитом, її суму, не надає суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт повного чи часткового виконання нею своїх зобов'язань по договору.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Приведений позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору відповідає саме наявним фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав вважати його неналежним не вбачається, жодних спростувань його правомірності не приведено.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: