Вирок № 51992096, 07.10.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1572/15-к

Провадження № 1-кп/161/156/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 07 жовтня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - Сівчука А.Є.

за участю секретаря - Федьо Н.І.

прокурора - Балас К.В.

потерпілої - ОСОБА_1

представника потерпілої - ОСОБА_2

обвинуваченої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових за № 12013020010003702 від 03.08.2013 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, працюючої приватним підприємцем, являється депутатом Боровненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,-

-за ст.286 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_3, 01.08.2013 року, близько 11:00 год., в світлу пору доби, керуючи технічно справним автомобілем марки «Рено Мастер», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по правій смузі руху по вул. Кравчука, в напрямку вул. Воїнів Інтернаціоналістів зі сторони проспекту Соборності в м. Луцьку, зі швидкістю приблизно 20-25 км/год., проявила безпечність та неуважність, неправильно оцінила дорожню обстановку, відволіклась від спостереження, проігнорувавши вимоги п.п. 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, помітивши попереду свого автомобіля на відстані до 30 метрів пішохода, котрий здійснював перехід проїзної частини дороги поза пішохідним переходом, навпроти будинку №38 вул. Кравчука м. Луцька, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або ж шляхом безпечного об'їзду, таким чином не надала дорогу пішоходу, який здійснював перехід проїзної частини зліва на право відносно руху автомобіля, в результаті чого здійснила наїзд правою передньою частиною автомобіля на ОСОБА_4.

Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого поперечного метаепіфізарного відламкового зламу обох кісток правої гомілки із незначним зміщенням кісткових відламків, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №38 від 26.06.2014 року, відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, є грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України:

п. 2.3(6) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкод.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнала та суду пояснила, що вона не має будь-якого відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 01.08.2013 року, близько 11:00 год. по вул. Кравчука в м. Луцьку. ОСОБА_3 лише зупинилася поцікавитися, що сталося так як в потерпілий впав та в подальшому возила ОСОБА_4 в медичний заклад, оплатила обстеження та в подальшому доставила додому, обвинувачена пояснила, що це є жестом її доброї волі, а те що вона дала грошові кошти потерпілому, то це попросила незнайома жінка, яка продавала неподалік квас, бо як пояснила остання, ОСОБА_4 був безхатченком, будь-якого контакту потерпілий з її автомобілем не мав. Заявлений цивільний позов не визнала. Просила суд виправдити її.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_3, її вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами зокрема:

-показами даними судовому засіданні потерпілою ОСОБА_1, яка показала, що близько 15:00 год. 01.08.2013 року до неї на мобільний зателефонувала сусідка та повідомила, що її брат ОСОБА_4 сидить під дверми, оскільки не має ключів, при цьому сказала, що останнього збила машина. Коли вона приїхала додому, разом із сусідкою завівши ОСОБА_4 в квартиру почали зясовувати обставини дорожньо-транспортної пригоди, однак ОСОБА_4 нічого не говорив, оскільки після інсульту йому було важко говорити. Після того, ОСОБА_1 зателефонувала в лікарню і запитала чи звертався до них за медичною допомогою ОСОБА_4, внаслідок отримання травм від дорожньо-транспортної пригоди, на що їй відповіли, що такий дійсно звертався, але не внаслідок ДТП, а внаслідок падіння та всі документи обстеження він отримав на руки, однак при ОСОБА_4 будь-які документи із медичного закладу були відсутні. В подальшому її чоловік пішов на місце дорожньо-транспортної пригоди, де дізнався від очевидців про обставини вчинення наїзду на ОСОБА_4, а також йому повідомили номерний знак автомобіля, який причетний до дорожньо-транспортної пригоди. Коли ОСОБА_1 зателефонувала до ОСОБА_3 та повідомила, що вона знає обставини вчинення наїзду на ОСОБА_4, то остання почала агресивно розмовляти та кричати на ОСОБА_1, остання вибачилась та поклала трубку. Після чого, 02.08.2013 року потерпіла ОСОБА_1 поїхала в міліцію, де написала відповідну заяву про вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу суду на те, що після перенесення інсульту ОСОБА_4 майже не говорив, тільки кивав головою та писав на листку;

-показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_5, який показав, що зі слів таксиста ОСОБА_6, який був свідком ДТП, йому стало відомо про те, що дійсно 01.08.2013 року, близько 11 год. була дорожньо-транспортна пригода по вул. Кравчука в м. Луцьку. ОСОБА_6 розповів, що він в цей час сидів в своєму автомобілі та бачив, як ОСОБА_4 переходив проїжджу частину дороги і в той момент на нього здійснив наїзд автомобіль марки «Рено Мастер», після чого зупинився. З даного автомобіля вийшли дві жінки, які походили біля ОСОБА_4, після чого сіли в свій автомобіль та поїхали, при цьому залишили на місці ДТП якогось хлопця біля ОСОБА_4. В цей час ОСОБА_6 зателефонував працівникам міліції та повідомив про обставини ДТП. По приїзді працівників міліції, останні будь-яких замірів чи фіксування ДТП не робили. Через деякий час на місце ДТП повернулася ОСОБА_3, однак фіксування ДТП працівники міліції так і не проводили. Після чого ОСОБА_3 та ще якісь два незнайомі чоловіки занесли ОСОБА_4 в автомобіль обвинуваченої та поїхали в медичний заклад. ОСОБА_5 поїхав в міліцію, де дізнався адресу ОСОБА_3, після чого поїхав до останньої додому. Під час розмови з ОСОБА_3, він розповів з приводу чого приїхав та дізнався від останньої про те, що вона лише зачепила дзеркалом автомобіля ОСОБА_4, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження;

-показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_7, яка показала, що вона являється сусідкою ОСОБА_8 та покійного ОСОБА_4. В серпні 2013 року вона перебувала в себе вдома і їй хтось подзвонив у вхідні двері. Коли вони відкрила двері, то побачила на порозі ОСОБА_3, незнайомого чоловіка та молодого хлопця, а також на сходинковій клітці сидів ОСОБА_4 з загіпсованою ногою. Зі слів ОСОБА_3 їй стало відомо, що ОСОБА_4 не має ключів від квартири, а також те, що на останнього скоєно наїзд автомобілем. Після чого вона зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила про дані обставини. Крім того, ОСОБА_7 звернула увагу суду на те, що ОСОБА_3 предявляла їй довідки обстеження ОСОБА_4 з медичного закладу та повідомила, що гіпс останньому накладено за кошти ОСОБА_3;

-показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_9, який показав, що він працює паркувальником на ринку. В серпні 2013 року він бачив, як зі сторони гіпермаркету «Там-Там» рухався білий автомобіль марки «Рено» з швидкістю близько 60 км./год.. Коли проїжджав даний автомобіль він почув звук удару та побачив як ОСОБА_4 впав на асфальт. Після чого даний автомобіль зупинився і з нього вийшли дві жінки, які допомогли ОСОБА_4 сісти на бровку і при цьому був таксист ОСОБА_6, який сказав жінкам, щоб вони везли ОСОБА_4 в медичний заклад, однак одна з жінок, а саме ОСОБА_3 сказала, що в неї зараз немає часу, після чого сіла в автомобіль та поїхала. ОСОБА_6 зателефонував працівникам міліції та повідомив про обставини ДТП. Коли приїхали працівники міліції, згодом приїхала і ОСОБА_3, після чого занесли ОСОБА_4 в автомобіль ОСОБА_3 та остання поїхала в медичний заклад. Свідок звернув увагу, що сам момент наїзду він не бачив, а лише чув звук удару і потім побачив ОСОБА_4 на асфальті;

-показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_6, який показав, що в серпні 2013 року він стояв біля свого автомобіля по вул. Кравчука в м. Луцьку та бачив як ОСОБА_4 неподалік переходив дорогу, однак в цей момент по дорозі рухався білий бус марки «Рено». Раптом він почув звук удару та побачив, як ОСОБА_4 відлетів від зазначеного автомобіля та впав на асфальт. Після чого ОСОБА_6 відразу підбіг до потерпілого та допоміг йому відійти з проїжджої частини дороги, в цей час зазначений автомобіль зупинився, і з нього вийшла ОСОБА_3 з подругою та підійшли до ОСОБА_4. Останній взагалі не міг говорити. В цей час ОСОБА_6 сказав щоб ОСОБА_3 завезла ОСОБА_4 в медичний заклад, на що обвинувачена сказала, що в даний час в неї немає часу, після чого вона сіла в автомобіль та поїхала. В подальшому ОСОБА_6 зателефонував в міліцію та повідомив про ДТП. Після приїзду працівників міліції на місце ДТП, згодом приїхала й ОСОБА_3. Склавши необхідні документи, ОСОБА_3 забрала ОСОБА_4 в медичний заклад, а ОСОБА_6 з працівниками міліції поїхали в відділ міліції давати пояснення;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою ДТП від 03.08.2013 року, де зафіксовано обставини даної дорожньо-транспортної пригоди;

-протоколом огляду місця події від 07.08.2013 року;

-висновком експерта № 294 від 08.08.2013 року 25.09.2013 року, згідно якої у ОСОБА_4 зафіксовані отримані тілесні ушкодження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.11.2013 року, за участю свідка ОСОБА_6, який детально розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 01.08.2013 року, близько 11:00 год. по вул. Кравчука в м. Луцьку, за участю водія ОСОБА_3.;

-висновком судової автотехнічної експертизи № 231 від 13.01.2014 року, згідно якої водій ОСОБА_3 мала можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4;

-висновком експерта № 38 від 17.06.2014 року 26.06.2014 року, згідно якого встановлено, що враховуючи патоморфологію та локалізацію тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_4, вихідні дані, задані слідством, слід рахувати, що у даному конкретному випадку мала місце автотравма фронтальний наїзд з ударом легковим автомобілем «Рено Мастер» на потерпілого з послідуючим відкиданням останнього і падінням на земне покриття; первинний контакт відбувся передньою крайньою правою частиною рухаю чогось причетного автомобіля із правою передньо-боковою поверхнею тіла пішохода, який перебував у вертикальному положенні;

-протоколом огляду місця події від 03.10.2014 року;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.08.2013 року;

-актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної вулиці від 01.08.2013 року.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

Таким чином обвинувачена ОСОБА_3, своїми необережними діями, які виразилися в порушенні безпеки правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинила злочин, передбачений ст.286 ч.1 КК України.

Твердження обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що вона не має будь-якого відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, тобто, її автомобіль «Рено Мастер» будь-якого контакту з ОСОБА_4 не мав, судом до уваги не приймається, оскільки такі її покази повністю спростовуються показами даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а також висновком експерта № 38 від 17.06.2014 року 26.06.2014 року, а невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_3, судом розцінюється як спосіб уникнути відповідальності.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинуваченої ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченої.

Обставини, що обтяжують чи помякшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3, суд не вбачає.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, має на утриманні неповнолітню дочку, однак, свою вину не визнала, не розкаялася у вчиненому, потерпіла наполягала на суворому покаранні, разом з тим, судом враховується поведінка обвинуваченої, за таких обставин, суд приходить до висновку, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тобто покарання їй слід призначити в межах санкції ст.286 ч.1 КК України у виді штрафу, що на думку суду буде необхідним та достатнім і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.

Судом не застосовується обвинуваченій ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки остання займається підприємницькою діяльністю, а посвідчення водія необхідне останній для здійснення такої діяльності.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином, слід задовольнити частково, стягнувши з останньої в користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 35000 гривень. Визначаючи розмір морального відшкодування, суд виходив із принципів розумності, виваженості та врахував характер і тривалість страждань потерпілої, істотне вимушення змін у її життєвих стосунках.

Речові докази по даному кримінальному провадженні, слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 5100 (пять тисяч сто) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 35000 (тридцять пять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 782,40 (сімсот вісімдесят дві гривні сорок копійок) гривень витрат за проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні.

Речовий доказ автомобіль марки «Рено Мастер» д.н.з. НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання, під розписку ОСОБА_3 залишити останній за належністю.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: