Рішення № 51990364, 22.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2015 Справа №905/457/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Часовському Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь

про стягнення 201200,84грн. пені, 21557,23грн. 3%річних, 580762,12грн. інфляційних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.№14-109 від 18.04.2014р.,

від відповідача: не зявився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

22.09.2015р. з 11-05год. до 11-10год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь про стягнення 201200,84грн. пені, 21557,23грн. 3%річних, 580762,12грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: Договір купівлі-продажу природного газу №153/14-ПР від 26.12.2013р. та Додаткові угоди до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 31.12.2014р. тощо.

До позову додає розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с.7-9).

Протягом розгляду справи позивач надав:

- заяву про забезпечення позову №14/2-1690 від 04.09.2015р. з додатками (а.с.100-112);

- заперечення від 04.09.2015р. на відзив (з додатками) (а.с.113-124);

- з клопотанням б/н. б/д реєстр прийнятих платежів за період 27.12.2013р. 10.05.2015р. включно (а.с.125-127);

- з супровідним листом довідку №04-27/3228 від14.08.2015р. Державної казначейської служби України про зарахування до Державного бюджету судового збору. Сплаченого за подання позову у справі №905/457/15 (а.с.163-167).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

- клопотання про відкладення розгляду справи №09-9/27 від 08.07.2015р. (а.с.66-68);

- відзив №09-9/27 від 20.08.2015р. з додатками (а.с.72-99);

- додаткові пояснення №09-9/27 від 17.09.2015р. з додатками (а.с.134-145,146-162).

Ухвалою суду від 08.09.2015р. за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.128, 133).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат"Азовсталь" (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №153/14-ПР (далі Договір, а.с.10-15).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 165569949куб.м. (п.2.1.Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 21.11.2014р. а.с.26).

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11. Договору).

Додатковими угодами №1 від 14.01.2014р., №6 від 15.04.2014р., №9 від 23.05.2014р., №10 від 21.11.2014р. та №12 від 11.12.2014р. до Договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ (а.с.16, 21, 24, 25, 27).

Договір та Додаткові угоди №1, №6, №9, №10, №12 до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

З посиланням на несвоєчасність оплати відповідачем основної заборгованості за газ, поставлений за Договором у грудні 2014 року, на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1, п.7.2 Договору зобовязань та на приписи ст.625 Цивільного кодексу (далі ЦК) України позивач заявив до стягнення 201200,84грн. пені та 21557,23грн. 3% річних за період 15. 28.01.2015р., а також 580762,12грн. інфляційних за січень 2015 року.

З акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2014р. (а.с.33) вбачається, що відповідач прийняв від позивача у грудні 2014 року природний газ на підставі Договору в обсязі 29895,351тис.куб.м. на суму 227572978,33грн.

Акт підписаний без зауважень та скріплений печатками Продавця, Покупця та Газотранспортної організації.

Отже, позивач свої зобовязання за Договором у грудні 2014 року виконав належним чином.

З розрахунку позовних вимог та наданого позивачем ОСОБА_2 прийнятих платежів від ПАТ "Азовсталь" за період 27.12.2013р. 10.05.2015р. включно (а.с.126-127) вбачається, що Покупцем розрахунок за поставлений у грудні 2014 року природний газ здійснено після спливу встановленого Договором терміну оплати, чим порушено вимоги ст.ст.525, 526, 530 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу (далі ГК) України щодо обовязковості виконання зобовязання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобовязанні.

Посилання відповідача у п.1 відзиву (а.с.74-76) та у додаткових поясненнях (а.с.146-148) на підписання акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2014р. із запізненням 06.02.2015р., суд не приймає з огляду на те, що прострочення відбулось з вини відповідача (а.с.90, 91, 159-162, 26), і іншого ним не доведено. До того ж відповідач здійснив повну оплату за газ 28.01.2015р. тобто до моменту фактичного підписання вказаного акту приймання-передачі.

Отже, суд визнає платіж за грудень 2014 року простроченим з 15.01.2015р. та на підставі наявних у справі документів (а.с.33, 126-127) приходить до висновку, що у відповідача в періоді, за який здійснене нарахування пені та річних, була наявна заборгованість перед позивачем.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.8), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам п.6.1, п.7.2 Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, є арифметично вірним.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 201200,84грн., нарахована за період 15. 28.01.2015р. за несвоєчасне виконання зобовязання оплатити поставлений у грудні 2014 року природний газ.

Відповідач у п.5 відзиву (а.с.79-80) просив суд зменшити розмір пені на 80%. В обґрунтування клопотання відповідач послався на: розташування підприємства на території АТО, в безпосередній близькості від лінії зіткнення; наявність великої заборгованості Державного бюджету України зі сплати бюджетного відшкодування ПДВ, а також заборгованості контрагентів перед відповідачем.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив (а.с.117-119).

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу одночасно є засобом забезпечення договірних зобовязань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобовязання (санкцією), то пеня має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Суд вважає, що в даному випадку розмір заявленої до стягнення суми пені (201200,84грн.) не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобовязань, оскільки період прострочення виконання був незначним (14 днів) і несплаченою залишалась лише частина заборгованості 18734261,92грн. із 227572978,33грн., що складає 8,2% загального боргу відповідача за січень 2014 року, решта якого була сплачена позивачу своєчасно.

В матеріалах справи містяться докази скрутного матеріального становища відповідача, зумовленого несвоєчасністю розрахунків Державного бюджету з підприємством: дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом станом на 31.12.2014р. складала майже 1млрд.грн., з яких 957409000грн. заборгованість зі сплати бюджетного відшкодування ПДВ, 40000000грн. з податку на прибуток (а.с.92-95); станом на 30.06.2015р. дебіторська заборгованість за розрахунками відповідача з бюджетом склала вже близько 1,4млрд.грн. (а.с.153-154).

Суд також бере до уваги, що місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат"Азовсталь" є м.Маріуполь і відповідач несе додаткові витрати у звязку з проведенням на території Донецької області АТО та розташуванням підприємства в безпосередній близькості від лінії зіткнення (а.с.137 зворотній бік, 156, 157), а також вимушений зменшувати обсяги виробництва (а.с.96-97).

Суд зазначає, що відомості у наданих позивачем документах на підтвердження свого матеріального становища є застарілими станом на вересень 2014 року (а.с.120-123), з огляду на що у суду відсутня інформація про дійсне матеріальне становище позивача станом на момент виникнення заборгованості, на яку здійснюються нарахування у даній справі, а також станом на момент винесення даного рішення. Отже, недбале ставлення позивача до належного обґрунтування своєї позиції у справі позбавляє суд можливості належним чином оцінити матеріальне становище позивача та врахувати його інтереси при вирішенні питання про зменшення пені.

У зв'язку з викладеним та враховуючи: ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, матеріальні інтереси обох сторін у справі, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, що також компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 20%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 160960,67грн.

Судом перевірено здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань і 3% річних (а.с.8-9) та встановлено:

1) розрахунок 3% річних є арифметично вірним. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 21557,23грн., нараховані на заборгованість за грудень 2014 року за період 15. 28.01.2015р.

2) Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на заборгованість за грудень 2014 року суперечить суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за період прострочення виконання, який не дорівнює повному календарному місяцю (за період січень 2015 року інфляційні нараховані на заборгованість за грудень 2014 року, яка виникла лише з 15 січня та була погашена 28.01.2015р.), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 580762,12грн. задоволенню не підлягають.

У задоволенні заяви позивача №14/2-1690 від 04.09.2015р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у банківських або інших кредитно-фінансових установах на суму 803520,19грн. (а.с.100-103) суд відмовляє з огляду на недоведення позивачем належними та допустимими доказами факту існування обставин, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання даного рішення, яким присуджується до стягнення лише 27,72% від ціни заявленого позову.

Відповідач у п.6 відзиву (а.с.79-80) виклав клопотання про надання відстрочки виконання рішення до 08.09.2017р.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що відповідачем всупереч вимог ухвали суду від 08.09.2015р. (а.с.133, зворотній бік) не надано письмового обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення саме на строк, вказаний у відзиві, та не надано суду доказів, що заявник має або буде мати реальну можливість виконати рішення суду на умовах відстрочки.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст.6, 258, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань №543-96ВР від 22.11.1996р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66-67, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат"Азовсталь", м.Маріуполь про стягнення 201200,84грн. пені, 21557,23грн. 3%річних, 580762,12грн. інфляційних задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної пені на 20% до 160960,67грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат"Азовсталь" (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд. 1; ідентифікаційний код 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 160960,67грн. пені, 21557,23грн. 3% річних; 4454,71грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у банківських або інших кредитно-фінансових установах на суму 803520,19грн. відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення до 08.09.2017р. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.09.2015р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2015р.

Суддя О.М. Шилова

Надруковано 3 прим.:

1 до справи, 2 сторонам