Рішення № 51990311, 21.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.2015 Справа № 908/3848/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Вашето Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства Мірт м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Донспецмонтаж м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 18993528,98грн., 3% річних у сумі 1688551,24грн., інфляційних нарахувань у розмірі 13823308,26грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Мірт м.Львів (далі- ПП «Мірт») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Донспецмонтаж м.Донецьк (далі - ТОВДонспецмонтаж) про стягнення заборгованості у розмірі 18993528,98грн., 3% річних у сумі 1688551,24грн., інфляційних нарахувань у розмірі 13823308,26грн.

Ухвалою від 26.06.2015року господарським судом Запорізької області у відповідності з приписами ст.17 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) позовну заяву направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі, за клопотанням позивача відстрочено оплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі внаслідок складного фінансового становища підприємства на підставі ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 21.09.2015р., строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 20.07.2015р. відмовлено в задоволені заяви б/н від 13.07.2015р. ПП Мірт про забезпечення участі останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції в господарському суді Львівської області, оскільки господарський суд Донецької області, за новою фактичною адресою м.Харків, пр.Леніна, буд.5, не забезпечений технічними засобами звязку для проведення відеоконференції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором №2011/09-01 від 02.09.2011р. у частині оплати виконаних робіт за актами за вересень 2011р., за жовтень 2011р., за лютий 2012р., за травень 2012р., за червень 2012р., за серпень 2012р., за жовтень 2012р., за листопад 2012р., за грудень 2012р., за січень 2013р., за лютий 2013р. на загальну суму 31621883,88грн., зокрема, відповідач оплатив виконані позивачем роботи лише частково на суму 12628354,90грн., внаслідок чого просить стягнути суму боргу у розмірі 18993528,98грн., 3% річних у сумі 1688551,24грн. та інфляційні нарахування у сумі 13823308,26грн.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №2011/09-06 від 02.09.2011р. з додатками, ухвал господарського суду Львівської області у справі №914/4801/13, актів приймання виконаних будівельних робіт: №1 за вересень 2011р., №2 за жовтень 2011р., №1 за лютий 2012р., №2 за лютий 2012р., №3 за лютий 2012р., №2 за травень 2012р., №1 за червень 2012р., №1 за серпень 2012р., №2 за серпень 2012р., №1/10 за жовтень 2012р., №2/10 за жовтень 2012р., №59-7 за жовтень 2012р., №1 за листопад 2012р., №2 за листопад 2012р., №3 за листопад 2012р., №3 за жовтень 2012р., №4 за грудень 2012р., №14 за січень 2013р., б/н за лютий 2013р., довідок про вартість виконаних робіт за вересень 2011р., за жовтень 2011р., за лютий 2012р., за травень 2011р., за червень 2011р., за серпень 2012р., за жовтень 2012р., за листопад 2012р., за жовтень 2012р., за грудень 2012р., за січень 2013р., за лютий 2013р., підсумкових вартостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат, витягів з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача, копії Статуту ПП Мірт.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 629, 837, 875 Цивільного кодексу України(далі ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

26.08.2015р. позивач надав суду копії податкових накладних та додаткові пояснення, в яких останній пояснює дату виникнення заборгованості за актами, дати підписання актів.

08.09.2015р. від позивача надійшов супровідний лист з додатковими документами, а саме, належним чином засвідченими копіями інформаційно запиту та розшифровки податкових зобовязань.

15.09.2015р. позивачем надано суду копію акту звірки розрахунків за період з 01.09.2011р. по 07.09.2015р. за договором підряду №2011/09-01 від 02.09.2011р., який підписаний одноособово позивачем, докази його направлення відповідачу.

17.09.2015р. надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, застосувавши до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності. Зокрема, правовідносини сторін виникли за договором підряду №2011/09-01 від 02.09.2011р. у період з вересня 2011р. по лютий 2013р. Позивач звернувся до суду з позовом 26.06.2015р., що свідчить про факт пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника підприємства за наявними у справі доказами у межах заявлених позовних вимог, яке викладене у листі від 26.08.2015р.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника підприємства за наявними у справі доказами.

Вказані клопотання судом задовольняються, розгляд справи здійснюється за відсутності представників сторін.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази у справі, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.09.2011р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Донспецмонтаж (Замовник) та Приватним підприємством Мірт (Підрядник) укладений договір №2011/09-01, за умовами якого Підрядник зобовязується своїми та залученими силами та коштами виконати передбачені цим Договором будівельно-монтажні роботи на обєкті: будівництво стадіону по вул. Стрийській-Кільцевій дорозі у м.Львові (гостьова автостоянка) відповідно до погодженої Проектної Документації та передати виконані роботи Замовнику відповідно до цього договору, додатків до нього. (п.1.1. договору).

Договір набирає чинності після підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами усіх передбачених договором зобовязань. (п.14.6. договору)

Відповідно до п.4.1. сума даного договору є динамічною та становить 5643427,67грн, в т.ч. ПДВ 20% 940571,28грн. і визначається у Додатку №1, який є невідємною частиною даного договору. Сума договору підлягає зміні у випадках передбачених цим договором та законодавством України, за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

В якості додатків до договору сторонами підписані графік фінансування робіт, календарний графік будівництва, договірна ціна, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, наявний лист погодження до договору, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобовязального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно, за нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Здача-прийняття виконаних робіт оформляється актами прийому-передачі, підписаними обома сторонами, які щомісяця подаються Підрядником Замовнику.(п.8.1 договору)

На виконання умов договору сторонами у справі підписано та складено наступні акти: №1 за вересень 2011р. на загальну суму 5004437,22грн., №1, №2, №3 за лютий 2012р. на загальну суму 6313287,00грн., №2 за травень 2012р. на загальну суму 3672994,21грн., №1 за червень 2012р. на загальну суму 8982311,11грн., №1, №2 за серпень 2012р. на загальну суму 408209,36грн., №1/10, №2/10, №59/7, №3 за жовтень 2012р. на загальну суму 1140639,68грн., №1, №2, №3 за листопад 2012р. на загальну суму 962234,50грн., №4 за грудень 2012р. на загальну суму 915372,00грн., за лютий 2013р. на загальну суму 174315,46грн.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт, факт виконання робіт за договором не заперечував.

Крім того, сторонами договору підписані довідки форми Кб-3 про вартість виконаних підрядних робіт вересень 2011р., за жовтень 2011р., за лютий 2012р., за травень 2012р., за червень 2012р., за серпень 2012р., за жовтень 2012р., за листопад 2012р., за грудень 2012р., за січень 2013р., за лютий 2013р. Довідки містять посилання на договір №2011/09-06 від 02.09.2011р. як підставу їх складання.

Окремі акти виконаних робіт та довідки містять дати їх підписання, зокрема, акти №1, №2, №3 за лютий 2012р. підписані 29.02.2012р., акт №2 за травень 2012р. 15.05.2012р., акт №1 за червень 2012р. 12.06.2012р., акти №1/10, №2/10, №59/7 за жовтень 2012р. 31.10.2012р., №1, №2, №3 за листопад 2012р. 30.11.2012р.,б/н за лютий 2012р. 28.02.2012р.

Одночасно суд зазначає, що акти №1 за вересень 2011р., №1, №2 за серпень 2012р., №3 за жовтень 2012р., №4 за грудень 2012р. та відповідні довідки не містять конкретної дати їх підписання.

Згідно ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Таким чином, суд вважає, що означені документи підписані у останній день відповідного місяця - 30.09.2011р., 31.08.2012р., 31.10.2012р., 31.12.2012р., 31.01.2013р.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти та відповідні довідки є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором.

Щодо акту №2 за жовтень 2011р. на загальну суму 4048625,72грн. суд зазначає, що він не є належним доказом виконання умов договору №2011/09-06 від 02.09.2011р., оскільки підписаний з посиланням договір №04/10-01 від 06.04.2010р. як підставу виконання робіт.

При цьому довідка до нього містить посилання на договір №2011/09-06 від 02.09.2011р.

У даних документах наявна відмітка «переробити», але доказів внесення змін у означені документи з приводу підстави їх складання сторони суду не надали.

Крім того, актом №14 за січень 2013р. (арк. справи 209-211, том 1) з посиланням на умови договору №2011/09-06 від 02.09.2011р. скориговано вартість робіт за актом №245/10 за жовтень 2011р. на загальну суму: - 542,38грн., що також свідчить про те, що у жовтні 2011р. між сторонами у справі на підставі договору №2011/09-06 від 02.09.2011р. був підписаний інший акт.

Податкова накладна, яка б повністю відповідала акту №2 за жовтень 2011р. щодо дати її складання, суми виконаних робіт, з якої б опосередковано можливо б було визначити підставу складання акту позивачем суду не надана.

З огляду на суперечливі дані, які містяться у акті та довідці щодо договору, на виконання якого вони були складені, суд не приймає вказані документи в якості належного доказу виконання робіт за саме договором №2011/09-06 від 02.09.2011р.

Відповідно до ч. 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 2 статті 844 ЦК України передбачено, що кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Щодо перевищення суми договору, яка встановлена сторонами у п.4.1 договору, суд зазначає, що сума договору є динамічною, тобто, може змінюватись у процесі його виконання, однак порядок внесення змін до суми договору, що зафіксований у договорі шляхом підписання додаткової угоди, сторонами не дотримано.

Суд вбачає, що акти за договором підписано на суму, що є значно вищою, первісної суми договору.

Частиною 2 статті 844 ЦК України передбачено, що якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Умовами п. 4.4. договору визначено, що до останнього числа кожного поточного місяця підрядник надає Замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт, у якому вказуються виконані роботи, використані матеріали, устаткування, техніка і їх вартість. Якщо буде потреба перевищити Кошторис, Підрядник зобовязаний письмово сповістити про це Замовника за 2 дні до моменту початку виконання робіт з перевищеного кошторису. До повідомлення повинні бути прикладені документи, що обґрунтовують перевищення кошторису. Замовник зобовязаний протягом пяти днів після одержання повідомлення про необхідність про необхідність перевищення кошторису направити Підряднику відповідну відповідь про згоду на перевищення кошторису або про відмову в цьому. Згода на перевищення загальної вартості робіт оформлюється відповідною до додатковою угодою до даного договору.

Доказів направлення повідомлень або укладання додаткових угод у порядку п.п.4.1,4.4 договору матеріали справи не містять, однак відсутні й докази відмови від договору підряду, право на що передбачено у ст.844 ЦК України. Документи на виконання договору (акти та довідки) підписані сторонами без заперечень.

Опосередковано своїми діями шляхом підписання актів виконаних робіт та відповідних довідок, як наслідок, внесенням даних до податкової звітності сторони узгодили зміну суми договору. Крім того, даний факт також випливає безпосередньо з дій відповідача, які полягають у частковій оплаті виконаних за договором робіт, в сумі, яка значно перевищує первісну суму договору. Будь-яких заперечень з цього приводу відповідач суду не надав, у відзиві в якості підстави для відмови у позові посилається виключно на пропущення позивачем при зверненні з позовом строку позовної давності.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обовязковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що Замовник щомісяця здійснює оплату виконаних робіт на підставі предявлених Підрядником актів виконаних робіт з форми КБ-2В і КБ-3 протягом 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

За пунктом 4.2 договору сторони домовились про те, що затримка Замовника в будь-якій оплаті, що не перевищує 30 днів не розглядається як порушення цього договору. Замовник не зобовязаний повідомляти про причини затримки та строк її усунення.

Тобто, сторони домовились, що оплата повинна бути здійснена протягом 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт, але затримка Замовника в будь-якій оплаті, що не перевищує 30 днів не розглядається як порушення цього договору, тому суд вважає, що прострочка оплати з боку Замовника має місце після перебігу 40 днів з дати підписання актів.

З огляду на встановлені судом дати підписання актів виконаних робіт Замовник повинен сплатити Підряднику вартість виконаних робіт у наступні строки: за актами №1 за вересень 2011р. в строк до 09.11.2011р., за лютий 2012р. в строк до 09.04.2012р., за травень 2012р. в строк до 24.06.2012р., за червень 2012р. в строк до 22.07.2012р., за серпень 2012р. в строк до 10.10.2012р., за жовтень 2012р. в строк до 10.12.2012р., за листопад 2012р. в строк до 09.01.2013р., за грудень 2012р. в строк до 09.02.2013р., за січень 2013р. в строк до 12.03.2013р., за лютий 2013р. в строк до 09.04.2013р. включно.

Частково вартість робіт, які заактовані, сплачена відповідачем з посиланням в графі призначення платежу «за виконані роботи згідно договору №2011/09-06 від 02.09.2011р.», а саме, 11.11.2011р. в сумі 200000,00грн., 29.12.2011р. в сумі 300000,00грн., 20.03.2012р. в сумі 3874354,90грн., 10.04.2012р. в сумі 1000000,00грн., 28.04.2012р. в сумі 500000,00грн., 07.05.2012р. в сумі 700000,00грн., 08.05.2012р. в сумі 2054000,00грн., 14.05.2012р. в сумі 4000000,00грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи. Загальна сума сплаченої вартості - 12628354,90грн.

Таким чином, приймаючи до уваги невірне віднесення вартості робіт за актом №2 за жовтень 2011р. на загальну суму 4048625,72грн., що підписаний за договором №04/10-01 від 06.04.2010р., до договору №2011/09-06 від 02.09.2011р., оплата здійснена за актами №1 за вересень 2011р., №1, №2, №3 за лютий 2012р., №2 за травень 2012р.(частково).

Суд встановив, що вартість робіт, яка залишилась не сплаченою, становить 16256076,32грн.

Зокрема, не сплаченою залишилась вартість робіт за актами: №2 за травень 2012р. на загальну суму 2362364,21грн. (частково), №1 за червень 2012р. на загальну суму 8982311,11грн., №1, №2 за серпень 2012р. на загальну суму 408209,36грн., №1/10, №2/10, №59/7, №3 за жовтень 2012р. на загальну суму 1140639,68грн., №1, №2, №3 за листопад 2012р. на загальну суму 962234,50грн., №4 за грудень 2012р. на загальну суму 915372,00грн., за лютий 2013р. на загальну суму 174315,46грн.

Доказів оплати заборгованості у вказаній сумі відповідач суду не надав, факту наявності заборгованості не спростував.

Щодо позиції відповідача, що викладена у відзиві стосовно пропущення строку позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Як передбачено у ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

За приписами абз.1 ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Нормами ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

ТОВ Донспецмонтаж у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заявило про пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом.

Виходячи з викладеного, враховуючи встановлені строки оплати за актами, за якими судом встановлено наявність заборгованості, строк позовної давності визначається наступним чином: за травень 2012р. до 24.06.2015р., за червень 2012р. до 22.07.2015р., за серпень 2012р. до 10.10.2015р., за жовтень 2012р. до 10.12.2015р., за листопад 2012р. до 09.01.2015р., за грудень 2012р. до 09.02.2015р., за січень 2013р. до 12.03.2016р., за лютий 2013р. до 09.04.2016р. включно.

Як вбачається з штампа установи поштового звязку, позивач направив позов до суду 19.06.2015р.

Тобто, позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності в частині вимог за актами №2 за травень 2012р., №1 за червень 2012р., №1, №2 за серпень 2012р., №1/10, №2/10, №59/7, №3 за жовтень 2012р., №1, №2, №3 за листопад 2012р., №4 за грудень 2012р., б/н за лютий 2013р.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобовязань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобовязання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобовязаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 16256076,32грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 16256076,32грн. Відповідно відповідач в односторонньому порядку порушив взяті на себе зобовязання за договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1688551,24грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 13823308,26грн. то суд виходить з наступного.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, що наданий суду за супровідним листом від 15.09.2015р., позивачем він здійснений за кожним актом окремо з урахуванням зростання суми заборгованості починаючи з вересня 2011р.

Враховуючи, що роботи за актом №2 за жовтень 2011р. на загальну суму 4048625,72грн. не відносяться до умов договору №2011/09-06 від 02.09.2011р., суд вважає, що нарахування 3% річних за прострочення оплати за вказаним актом є необґрунтованим.

Щодо вимог про стягнення 3% річних за актами №1 за вересень 2011р., №1, №2, №3 за лютий 2012р. суд зазначає, що приписами ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", який узгоджується з приписами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України(незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Зважаючи на приписи ст. 266 ЦК України та п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р., у задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум 3%річних, які нараховані на заборгованість за актами №1 за вересень 2011р., №1, №2, №3 за лютий 2012р., слід відмовити внаслідок пропущення строку позовної давності, який, за висновком суду враховуючи його переривання здійсненням часткової оплати - востаннє 14.05.2012р. - перебіг 15.05.2015р., тоді як, як встановлено судом, згідно почтового штампу позивач звернувся до суду 19.06.2015р., тобто поза межами строку позовної давності.

Суд самостійно за допомогою Інформаційно пошукової системи Ліга, з урахуванням строку настання зобовязання по оплаті та періодів, які наведені позивачем у розрахунку 3%річних, вираховує зазначені суми наступним чином:

-за актом №2 за травень 2012р. з 11.07.2012р. по 25.05.2015р. на суму 2362364,21грн. 3% річних складає 203681,10грн.

-за актом №1 за червень 2012р. з 11.08.2012р. по 25.05.2015р. на суму 8982311,11грн. 3% річних складає 751561,04грн.

-за актами №1, №2 за серпень 2012р. з 11.10.2012р. по 25.05.2015р. на загальну суму 408209,36грн. 3% річних складає 32108,74грн.

-за актами №1/10, №2/10, №59/7, №3 за жовтень 2012р. з 11.12.2012р. по 25.05.2015р. на загальну суму 1140639,68грн. 3% річних складає 84001,08грн.

- за актами №1, №2, №3 за листопад 2012р. з 10.01.2013р. по 25.05.2015р. на загальну суму 962234,50грн. 3% річних складає 68490,01грн.

-за актами №4 за грудень 2012р. з 11.02.2013р. по 25.05.2015р. на загальну суму 915372,00грн. 3% річних складає 62746,87грн.

-за актом б/н за лютий 2013р. з 11.04 2013р. по 25.05.2015р. на загальну суму 174315,46грн. 3% річних складає 11103,66грн.

Всього сума 3% річних, яка належить до стягнення 1213692,50грн., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Як вбачається з розрахунку інфляційних (арк. справи 8, том1) позивач просить стягнути з відповідача означені нарахування за період квітень 2013р. квітень 2015р. на суму заборгованості з урахуванням її інфляційного збільшення. Розрахунок позивача є невірним, зокрема, останній не враховує, що заборгованість за актом б/н за лютий 2013р. виникла з 10.04.2013р., тому підстави для нарахування інфляційних на суму 174315,46грн. за квітень 2013р. відсутні. Крім того, суд вбачає, що позивач фактично здійсню подвійне нарахування інфляційних, нараховуючи інфляційні на інфляційні.

Судом встановлено, що сума заборгованості, яка належить до стягнення складає 16256076,32грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань на суму заборгованості 16081760,86грн. за квітень 2013р., на суму заборгованості 16256076,32грн. за період травень 2013р. квітень 2015р. за допомогою Інформаційно пошукової системи Ліга суд встановив, що розмір інфляційних нарахувань складає 11689966,49грн. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум інфляційних, які нараховані на заборгованість за актами №1 за вересень 2011р., №1, №2, №3 за лютий 2012р., слід відмовити внаслідок пропущення строку позовної давності.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що ухвалою суду відстрочена оплата судового збору до винесення рішення у справі, при зверненні до суду сума судового збору, яку повинен був сплатити позивач складала 73080,00грн., позовні вимоги задоволені частково, витрати по оплаті судового збору в сумі 11327,40грн. покладаються на позивача, в сумі 61752,60грн. на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 261, 266, 509, 511, 526, 530, 625, 629, 837, 838, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Мірт", м.Львів до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі у розмірі 18993528,98грн., 3% річних у сумі 1688551,24грн., інфляційних нарахувань у розмірі 13823308,26грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 69А, ЄДРПОУ 30871714) на користь Приватного підприємства "Мірт", м.Львів (79038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 22396799) заборгованість у сумі 16256076,32грн., 3% річних у розмірі 1213692,50грн., інфляційні нарахування у сумі 11689966,49грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 61752,60грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Мірт", м.Львів (79038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 22396799) на користь Державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м.Харкова/22030001, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) у Харківській області, МФО: 851011, ЄДРПОУ:38034002, рахунок: 31216206783002, ідентифікаційний код господарського суду Донецької області: 03499901) судовий збір у розмірі 11327,40грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 28.09.2015р.

Суддя А.М. Осадча