Ухвала суду № 51989888, 05.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Абдуллаєвій Е.Б.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту кредитного договору, -

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту кредитного договору - повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.

Апелянт посилається, що позивач в даній справі є споживачем фінансових послуг, тому розгляд справи повинен бути проведений Шевченківським районним судом м. Києва у відповідності до ст.110 ЦПК України, тобто за вибором споживача, а саме за місцем його проживання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовом, предметом якого є визнання недійсним пункту кредитного договору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що з наведених заявником підстав не вбачається підстав для розгляду справи за місцем проживання позивача, оскільки щодо виконання цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вважав, що розгляд справи повинен проводитися за місцезнаходженням юридичної особи - відповідача.

Колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Унікальний номер справи: 761/18702/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13469/2015Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Відповідно до ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачівможуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Таким чином, розглядаючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони відповідають обставинам справи з огляду на таке.

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» визначено, що при вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону "Про захист прав споживачів" (далі - Закон), прийнятого 12 травня 1991 р. і введеного в дію з 1 жовтня 1991 р., який відповідно до Закону від 15 грудня 1993 р. діє в новій редакції з 15 січня 1994 р.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Законрегулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів), укладений позивачем, є таким, що підпадає під дію вищевказаного Закону.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції у цій справі, як постановлену з порушенням норм процесуального права, слід скасувати, а справу направити до Шевченківського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту кредитного договору - направити до Шевченківського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.

Ухвала набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: