Ухвала суду № 51989862, 05.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Абдуллаєвій Е.Б.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Нідзеленська Аліна Вікторівна, ОСОБА_3, на бездіяльність державного виконавця щодо здійснення перерахунку заборгованості, -

УСТАНОВИЛА:

Заявник, ОСОБА_4, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із скаргою, в якій просить суд: зобов'язати державного виконавця Нідзеленську A.B. відділу ДВС Шевченківського РУЮ в місті Києві здійснити усі необхідні заходи щодо перерахунку заборгованості боржника по виконавчому провадженню ВП № 44723411, що відкрите по виконавчому листу № 2-14581 від 27 травня 2005 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у зв'язку з добровільною сплатою аліментів.

Унікальний номер справи: 755/4048/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13105/2015Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Заявлені вимоги заявник обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва був виданий виконавчий лист № 2-14581 від 27 травня 2005 року стягувачу - ОСОБА_3 Вказаний виконавчий лист (№ 2-14581 від 27 травня 2005 року) був пред'явлений до виконання до ВДВС Дніпровського районного управління юстиції. 16 вересня 2014 року на місце проживання його батьків він отримав поштовий конверт з листом від ВДВС Дніпровського РУЮ від 03 вересня 2014 року за реєстровим № 225/2 з постановою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням за належністю виконавчого документа до ВДВС Шевченківського РУЮ. При ознайомленні з постановою йому стало відомо, що відповідно до заяви стягувача - ОСОБА_3, він, як боржник, має заборгованість станом на 01 вересня 2014 року в розмірі 59 355,91 гривень, а також те, що відповідно ВДВС Дніпровського РУЮ направив виконавчий лист до ВДВС Шевченківського РУЮ за належністю. Постанова про відкриття виконавчого провадження від Шевченківського РУЮ йому не надсилалась, але йому відомий номер виконавчого провадження у Відділі ДВС Шевченківського РУЮ по стягненню з нього аліментів - ВП № 44723411. 16 червня 2011 року він був звільнений з постійної роботи, тому примусове відрахування з заробітної плати не проводилося. Натомість він у добровільному порядку щомісячно перераховував грошові кошти на картковий рахунок стягувача - ОСОБА_3 в рахунок сплати за виконавчим документом по стягненню аліментів у твердій грошовій сумі. Тому, у зв'язку з інформацією про заборгованість у нього виникла необхідність у проведення перерахунку заборгованості з урахуванням його тимчасової непрацездатності та добровільного виконання сплати аліментів. З даним питанням він неодноразово в письмовій формі звертався до державного виконавця A.B. Нідзеленської Шевченківського відділу ДВС РУЮ (17 вересня 2014 року, 24 грудня 2014 року та 05 лютого 2015 року), але жодної відповіді чи повідомлення про розгляд його заяв йому не надійшло. Останню заяву від 05 лютого 2015 року про здійснення перерахунку його заборгованості, представником ВДВС було отримано 06 лютого 2015 року. Протягом десятиденного терміну йому не прийшло ніякої відповіді, крім того, він надавав свій контактний телефонний номер. Незважаючи на його неодноразові заяви державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ Нідзеленською A.B. було направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату до бухгалтерії Київського обласного військового комісаріату серії ВП № 44723411 розмірі 33,3 % поточних аліментів та 16,67 % в рахунок погашення заборгованості і аліментам станом на 01 вересня 2014 року, тобто в сумі 50% всіх видів доходу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Нідзеленська АлінаВікторівна, ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця щодо здійснення перерахунку заборгованості - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що скарга ним подана у визначений законодавством 10-денний строк після залишення ВДВС його заяви без реагування.

Зазначає, що він не ставив питання про списання боргу по сплаті аліментів, лише просив перерахувати цю заборгованість з врахуванням сплачених ним у добровільному порядку сум.

Апелянт вказує, що законодавством покладено на державного виконавця обов'язок щодо контролю правильного нарахування аліментів, однак через бездіяльність ВДВС його законні права порушені.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2005 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_4, починаючи з 01 липня 2004 року до досягнення дочкою ОСОБА_9 повноліття.

Також встановлено, що 27 травня 2005 року Дніпровським районним судом м. Києва у вказаній справі було видано виконавчий лист № 2-14581, який було пред'явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 03 вересня 2014 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-14581, виданого 27 травня 2005 року Дніпровським районним судом м. Києва було закінчено у зв'язку з тим, що боржник працює в Обласному військовому комісаріаті, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 59, що територіально відноситься до ВДВС Шевченківського РУЮ у м Києві.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 19 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві із заявою, в якій просив надати змогу ознайомитись з виконавчим провадженням, надати копію заяви ОСОБА_3 та розрахунок заборгованості, здійснити перерахунок заборгованості по виконавчому провадженню, що відкрите по виконавчому листу № 2-14581 від 27 травня 2005 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, направити виконавчий лист за належністю до ВДВС Згурівського РУЮ Київськії області.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №44723411, боржник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 19 вересня 2014 року.

24 грудня 2014 року заявник звернувся до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві із заявою, з проханням надати відповідь на відправлені раніше заяву та 06 лютого 2015 року звернувся зі скаргою до начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві про зобов'язання державного виконавця здійснити усі необхідні заходи, щодо перерахунку заборгованості боржника по виконавчому провадженню.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що у скаргу слід залишити без розгляду, оскільки відповідно до ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу має бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк неподання скарги може бути поновлено судом.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості по аліментах здійснений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві - 03 вересня 2014 року, з яким заявник ОСОБА_1 ознайомився - 19 вересня 2014 року, а звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з оскарженням розрахунку заборгованості по аліментах - 18 лютого 2015 року.

При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявник в межах розгляду даної справи дії та бездіяльність державного виконавця не оскаржує.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки підставами для звернення зі скаргою є саме бездіяльність державного виконавця.

Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони обґрунтовані та доведені належними доказами, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що остання заява скаржника до ВДВС отримана останнім 06 лютого 2015 року, а скаржник був повідомлений про вказане отримання 08 лютого 2015 року, при цьому скарга направлена до суду 18 лютого 2015 року, тобто у 10-денний строк.

Таким чином, колегія суддів вважає, що частина вимог апеляційної скарги відносно скасування ухвали суду першої інстанції є обґрунтованою.

Разом з тим, відносно інших вимог щодо постановлення нової ухвали, якою вимоги скаржника задовольнити в повному обсязі, колегія суддів зазначає, що вони не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник зазначає, що сплачені ним в добровільному порядку кошти є саме аліментами, при цьому стягувач вважає зазначені кошти додатковими витратами на дитину, яка хворіє.

Отже, сторони виконавчого провадження заперечують безспірність суми стягнення аліментів та їх правовий статус, при цьому скарга не розглянута судом першої інстанції по суті, не встановлені фактичні обставини справи, не викладено розрахунки, тощо, які мають бути перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги в цій частині, та вважає, що за таких обставин підстави для задоволення вказаних вимог відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції у цій справі, як постановлену з порушенням норм процесуального права, слід скасувати, а справу направити до Дніпровського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року - скасувати.

Справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Нідзеленська Аліна Вікторівна, ОСОБА_3, на бездіяльність державного виконавця щодо здійснення перерахунку заборгованості - направити до Дніпровського районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.

Ухвала набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: