Ухвала суду № 51989717, 29.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Поливач Л.Д., Соколової В.В,

при секретарі - Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сидоренко Ірини Васлівни, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу СолонецьТамара Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні власністю,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні власністю.

У травні 2015 р. представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що існує загроза утруднення виконання рішення суду, оскільки стало відомо, що спірна квартира виставлена на продаж, що в подальшому може призвести до повторного незаконного відчуження належної позивачу квартири та утруднення виконання рішення суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.05.2015 р. заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто заявнику з підстав, передбачених ст.ст. 151, 153, ЦПК України у зв'язку з ненаданням документа, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Зобов'язано УДКСУ у Святошинському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 121,80 грн., сплачену нею на розрахунковий рахунок № 31212206700009, код 37962074, код банку 820019, згідно квитанції № ПН988 від 14.04.2015 р.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу скасувати та передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Справа №759/18568/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/9385/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І. Зазначав, що до заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 додала квитанцію про сплату судового збору в розмірі 121,80 грн., як і передбачено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір». В графі призначення платежу вказала «судовий збір за позовом ОСОБА_1 Святошинський районний суд міста Києва», як зазначено зразку, розміщеному на офіційному веб-сайті Святошинського районного суду м. Києва, в розділі «Судовий збір».

З урахуванням наведеного вважав, що суд не прийняв заяву про забезпечення позову з формальних підстав, а тому оскаржувана ухвала є незаконною.

В судове засідання ОСОБА_1, її представник, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також третя особа: приватний нотаріус Солонець Т.М. не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені.

З урахуванням наведеного та положень ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Повертаючи заяву представника ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що подана ним квитанція про сплату судового збору у розмірі 121,80 грн. від 14.04.2015 р. містить відмітку «призначення платежу» - «судовий збір за позовом ОСОБА_1.», а не містить відомостей щодо призначення платежу - «за подання заяви про забезпечення позову», як це передбачено п.13 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

З таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З матеріалів справи убачається, що 19.05.2015 р. представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в додатках якої вказав оригінал квитанції про сплату судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

Згідно квитанції № ПН988 від 14.04.2015 р., судовий збір сплачено у розмірі 121,80 грн. на р/р 31212206700009, отримувач УДКСУ у Святошинському районі Києва, код отримувача 37962074, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача 820019, призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1, Святошинський р-н суд м. Києва.

Оскільки заявник подав квитанцію про сплату судового збору разом із заявою про забезпечення позову, то саме по собі неправильне зазначення призначення платежу не є підставою для її повернення, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення заяви про забезпечення позову.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду про повернення заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з передачею цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и ла:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 р. скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: