Ухвала суду № 51989692, 24.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Диба О.В.

№22-ц/796/10911/2015 Доповідач - Борисова О.В.

Справа №756/15291/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Махлай Л.Д., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Мовчан О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2013 року позивач звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_5 та тривалий час після смерті останньої, позивач ОСОБА_1 проживала в м. Бердичеві Житомирської області де доглядала за своїми родичами. Про те, що ОСОБА_5 померла позивач дізналася лише в жовтня 2013 року та відразу звернулася до одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво на спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки вона буде звертатися із позовною заявою до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, зазначав, що місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 було в м. Києві, що знаходиться на значній відстані від місця перебування позивача ОСОБА_1, що викликало у останньої об'єктивні труднощі для вчинення дій із прийняттям спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач Київська міська рада та третя особа: ОСОБА_4 про в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07 квітня 2010 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 2008 року по 2010 рік працювала в Центрі допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» на посаді менеджера. У 2009 році до центру звернулася ОСОБА_5 за допомогою. Певний час позивач допомагала померлій ОСОБА_5, купувала їй харчі та медикаменти. У зв'язку з відсутністю документів на спірну квартиру, померла ОСОБА_5 не мала змоги укласти з позивачем договір довічного утримання, а тому остання запропонувала скласти на ім'я позивача заповіт. Позивач вказувала, що вона в 2010 році переїхала проживати з м. Києва до м. Бердичева, а тому до м. Києва приїздила досить рідко, оскільки в м. Бердичеві доглядала за своїми родичами.

Восени 2013 року позивачу зателефонував її колишній колега по роботі ОСОБА_6 та повідомив, що ОСОБА_5 померла у січні 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем ОСОБА_1 причини пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є неповажними, оскільки необізнаність позивача про факт смерті ОСОБА_5 не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, так як позивач знала про незадовільний стан здоров'я померлої ОСОБА_5 та її похилий вік.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Частиною 3 ст.1271 ЦК Україниа передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в жовтні 2013 року звернулася з вказаним позовом, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку тим, що вона на момент смерті спадкодавця фактично проживала в м. Бердичів Житомирської області та доглядала за своїми родичами, а тому не могла знати про смерть ОСОБА_5 Восени 2013 року позивач випадково дізналася про смерть спадкодавця, а тому 12 жовтня 2013 року звернулася до одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво на спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки вона буде звертатися із позовною заявою до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними при цьому слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Посилання апелянта не те, що на момент смерті ОСОБА_5 позивач проживала в м. Бердичеві Житомирської області та на те, що у позивача були об'єктивні труднощі для вчинення дій із прийняттям спадщини, скільки місцем відкриття спадщини було в м. Києві, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з копії паспорту позивача, ОСОБА_1 з 23 квітня 2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, тобто в квітні 2013 року позивач перебувала в м. Києві для реєстрації свого місця проживання та мала змогу у встановлений ст.1270 ЦК України у шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує спадкоємців особисто з'являтись до нотаріальної контори з метою подання заяви про прийняття спадщини, таку заяву можна надіслати поштою або запросити нотаріуса додому тощо.

Доводи апеляційної скарги про поважність пропуску строку для прийняття спадщини, у зв'язку з тим, що позивач проживала в іншому місці та їй не було відомо про смерть спадкодавця, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 до часу складання заповіту допомагала ОСОБА_5, як працівник Центру «Пансіон», була обізнана про похилий вік спадкодавця (83 роки) та про її незадовільний стан здоров'я, та зважаючи на ці обставини позивач повинна була цікавитися життям та здоров'ям ОСОБА_5

На підставі викладеного, колегія суддівпогоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що причини пропуску для подання заяви про прийняття спадщини є неповажними, оскільки позивачем не доведено наявність поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: