Ухвала суду № 51989687, 24.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12491/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Кричина А.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Телегіній Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК», яка подана представником ЧЕРНИШЕНКОМ Антоном Геннадійовичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановила:

У березні 2015 року позивач ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому просить стягнути заборгованість за договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки від 13.07.2012 року на загальну суму 15029 грн. 76 коп. та стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року позов задоволено частково : стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за договором від 13.07.2012 року в розмірі 5210 грн. 10 коп., заборгованість за відсотками - 1174 грн. 95 коп., пеню - 2500 грн., 3 % річних - 349 грн. 31коп., інфляційну складову - 1774 грн. 90 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір - 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині зменшення розміру пені, представник ПАТ «Брокбізнесбанк» - Чернишенко А.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду у вказаній частині та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що в рішенні суду відсутнє обґрунтування щодо зменшення розміру неустойки. Судом першої інстанції не прийняті до уваги положення Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, прийняті Верховним Судом України 07.10.2010 року, а саме, що відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшенні розміру неустойки, якщо він значно перевищував розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, треба враховувати, що зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду. При застосуванні вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки. В матеріалах справи відсутнє клопотання боржника про зменшення розміру неустойки.

Однак, судом першої інстанції рішення про зменшення розміру неустойки було прийнято, виходячи лише із співмірності суми заборгованості та суми штрафних санкцій, а питання спричинення банку збитків та їх реального розміру в ході судового засідання взагалі не досліджувалось. Суму неустойки не можна вважати такою, що значно перевищує розмір збитків, спричинених порушенням умов кредитного договору позичальником.

В судовому засіданні представник апелянта Чернишенко А.Г. підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просив у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник ПАТ «Брокбізнесбанк» позовні вимоги обґрунтовував тим, що 13.07.2012 року між банком та відповідачем було укладено договір № 001000000085764 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку електронної платіжної картки миттєвого випуску VISA INSTANT ISSUE, згідно з умовами якого банк надає позичальнику платіжну картку, відкриває картковий рахунок НОМЕР_1 в гривні та здійснює його обслуговування.

27.07.2012 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою банк надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн., строком до 26.07.2013 року зі сплатою 28 % річних за користування кредитом. В разі неповернення кредиту в строки, банк здійснює нарахування процентів на суму простроченої заборгованості за процентною ставкою 33 % річних.

Протягом періоду кредитування відповідач неодноразово порушував умови кредитного договору, позивач звертався до ОСОБА_3 з повідомленнями про належне виконання умов договору, вимагав сплатити борг. Останнє повідомлення було направлено відповідачу за № 1066/046 від 19.02.2015 року, лист позичальник отримав, про що свідчить відмітка про отримання у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Станом на 27.02.2015 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 15029 грн. 76 коп. з яких: заборгованість по кредиту - 5210 грн. 10 коп., заборгованість за процентами - 1174 грн. 95 коп., неустойка за прострочення сплати кредиту - 5928 грн. 34 коп., неустойка за прострочення сплати процентів - 592 грн. 16 коп., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по кредиту - 1580 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по відсотках - 194 грн. 90 коп., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 317 грн. 59 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках - 31 грн. 72 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами ст. 525, 526, 549, 551, 625, 1054 ЦК України, та що є доведеними обставини, які мають значення для вирішення справи, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом - 5210 грн. 10 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 1174 грн. 95 коп.; 3% річних - 349 грн. 72 коп., інфляційних втрат - 1774 грн. 90 коп.

Рішення у вказаній частині сторонами не оскаржувалось, обов'язкових підстав для скасування рішення не вбачається, а тому колегія суддів рішення суду у цій частині не перевіряє.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений розмір неустойки перевищує розмір збитків, тому суд визнав справедливим відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшити розмір пені з 6520 грн. 50 коп. до 2500 грн. та стягнути зазначену суму пені з відповідача на користь позивача.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що пред'явлену до стягнення суму неустойки - 6520 грн. 50 коп. не можна вважати такою, що значно перевищує розмір збитків, - колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з один лише формальних міркувань.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові № 6-100цс14 від 03.09.2014 року, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України щодо однієї із підстав, визначених ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Разом з тим, частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 27 Постанови № 5 від 30.03.2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи із наявного у матеріалах справи здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_3, вбачається, що загальна сума кредитних коштів, якими скористався позичальник на підставі укладеного договору від 13.07.2012 року, становить 11 420 грн., з яких відповідачем було погашено 6209 грн. 90 коп., залишок заборгованості по кредиту - 5210 грн. 10 коп.

Як зазначено у розрахунку позивача, за користування кредитними коштами за період з 07.08.2012 року по 05.04.2013 року позичальником було сплачено 1341 грн. 27 коп. за встановленою договором відсотковою ставкою 28% річних, залишок заборгованості по процентах станом на 31.08.2013 року становив 645 грн. 35 коп.

За період з 31.08.2013 року по 26.02.2015 року банком було нараховано проценти за підвищеною відсотковою ставкою - 33% річних, відповідно до п.8 додаткової угоди № 1, у зв'язку з неповерненням кредиту у строки, передбачені п.7 додаткової угоди.

Таким чином, сума донарахованих відсотків за несвоєчасне повернення кредиту становить - 529 грн. 32 коп. Отже, загальний розмір заборгованості по процентах складає 1174 грн. 95 коп., з яких 529 грн. 32 коп. - нараховані за підвищеною відсотковою ставкою.

Пеня за прострочення виконання основного зобов'язання (сплату кредиту) та процентів нарахована банком відповідно до умов договору за подвійною процентною ставкою, що визначена додатковою угодою, тобто 56% річних ( 28% х2). Відповідно до вказаного розрахунку, пеню нараховано за період з 05 січня 2013 року по 25 лютого 2015 року, тобто більш ніж за 2 роки, на загальну суму 6520 грн. 50 коп., з якої пеня за прострочення сплати кредиту - 5928 грн. 34 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 592 грн. 16 коп.

Таким чином, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником по сплаті кредиту та процентів і ту обставину, що розмір нарахованої пені перевищує розмір заборгованості по кредиту, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність істотних обставин відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України , що дають право суду зменшити розмір неустойки.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо реального розміру збитків, тоді як за роки користування кредитними коштами їх сума знецінилась, - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішенням суду решта заявлених позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволені, в тому числі і передбачені статтею 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, нараховані як на суму заборгованості по кредиту, так і на суму несплачених процентів.

Відповідно до оскаржуваного рішення, судом стягнуто на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості - 349 грн. 31 коп. та інфляційні втрати - 1774 грн. 90 коп.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України правильно врахував ступінь виконання зобов'язання відповідачем, співвідношення розміру нарахованої пені та розміру основної заборгованості, та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені з 6520 грн. 50 коп. до 2500 грн.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв'язку з чим підстави для скасування рішення і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: