Рішення № 51989678, 24.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8824/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Кондратенко О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі Гречка Т.В., Абдуллаєвій Є.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Шкурат О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення боргу за договором банківського рахунку, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом, ставила питання про стягнення з ПАТ «КБ «Хрещатик» на її користь: 1 189 086, 00 доларів США - за договором банківського рахунку, 118 908, 60 доларів США - пені, передбаченої умовами договору за несвоєчасне зарахування грошових коштів, та 41 969, 91 доларів США - трьох відсотки річних з урахуванням положень ст. 625 ЦК України. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23.01.2014 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та нею було укладено договір № 1092 банківського рахунку, відповідно до умов якого їй було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2, який нею було поповнено ( внесено готівку) на суму 1 307 994, 60 доларів США. 13.11.2014 року нею була отримана виписка по особовому рахунку за період часу з 01.01.2014 року по 13.11.2014 року в якій не було відображено жодного зарахування внесених грошових коштів, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_5 борг за договором банківського рахунку в сумі 1 189 086 доларів США, пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 118 908 доларів США 60 центів, а всього 1 307 994 долари США 60 центів.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважаючи, що за змістом ст. 625 ЦК України, нарахування трьох відсотків річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, не є штрафними санкціями, і застосовується незалежно від міри відповідальності, передбаченої договором. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення в частині відмови у стягнення трьох відсотків річних скасувати, постановити в цій частині нове рішення яким вказані вимоги задовольнити, стягнути станом на 20.04.2015 р. 41969, 91 доларів США.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «КБ «Хрещатик» також подав апеляційну скаргу посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважав, що судом першої інстанції не враховано, що надані позивачем квитанції про внесення грошових коштів не відповідають вимогам розрахунково-касового документа, встановленим законодавством, проставлено сфальсифіковані штампи, а підписи на квитанціях не відповідають підписам жодного з касирів, працюючих на момент внесення коштів. Зазначаючи також, що на даний момент триває досудове розслідування по факту заволодіння грошовими коштами ПАТ «КБ «Хрещатик», у зв'язку з чим не можна стверджувати, що квитанції про внесення коштів позивачем, підписані посадовою особою банку, у зв'язку з чим є необґрунтованим і стягнення пені. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, постановивши в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Представники апелянтів у судовому засіданні підтримали подані апеляційні скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПАТ «КБ «Хрещатик» підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи положення ч. ч. 1, 3 ст. 1066, ч. 1 ст. 1070, ст.ст. 1071, 1074 ЦК України, а також Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року за № 492 вказував на те, що при оформленні внесень готівки на відкритий рахунок ОСОБА_5 були отримані відповідні квитанції, які відповідають вимогам чинного законодавства України, у тому числі нормативним документам НБУ, та містять всі необхідні відомості про реквізити, передбачені для таких документів чинним законодавством України, зокрема містять підпис працівника банку, який прийняв готівку та відбиток штампу.

Не зарахування внесених згідно квитанцій грошових коштів на рахунок ОСОБА_5 свідчить про невиконання банком укладеного договору банківського рахунку.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «КБ «Хрещатик» про те, що надані позивачем квитанції не є доказом внесення коштів до каси банку, оскільки не містять підпису касира, штамп, що на них міститься є підробленим, а підписи працівників банку не відповідають підписам на квитанціях, колегія суддів не бере до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Аналогічні положення містяться також у п.п. 2.1.2 - 2.1.4 укладеного договору.

Відповідно до п. 2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банкам України, що затверджена постановою правління НБУ № 174 від 01 червня 2011 року банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем були надані квитанції, а саме

- № 48 від 23.01.2014 року на суму 457 086, 00 доларів США,

- № 235 від 23.01.2014 року на суму 13 892, 00 доларів США,

- № 789 від 30.01.2014 року на суму 195 395, 00 доларів США,

- № 18 від 07.02.2014 року на суму 52 000, 00 доларів США,

- № 79 від 13.02.2014 року на суму 20 000, 00 доларів США,

- № 301 від 28.02.2014 року на суму 26 900, 00 доларів США,

- № 87 від 21.03.2014 року на суму 280 000, 00 доларів США,

- № 156 від 21.03.2014 року на суму 143 813, 00 доларів США

Зазначені вище квитанції містять у собі всі необхідні реквізити, встановлені Інструкцією, зокрема підпис працівника банку, який прийняв готівку та відбиток штампа.

Щодо штампів, які проставлені на квитанціях, то слід зазначити наступне. Хоча не всі вони є штампами які були закріплені за касирами банку, однак всі вони обліковувалися у банку в період внесення вкладів позивачем, що підтверджується Книгою обліку печаток і штампів.

Щодо підпису квитанцій не касирами банку (доводи апелянта) до слід враховувати правову позицію ВСУ викладену в постанові від 29.10.2014 року в справі № 6 -118 цс 14, за якою на документах про внесення коштів має бути підпис працівника банку, який прийняв готівку.

При цьому клієнт банку не зобов'язаний перевіряти повноваження особи (працівника банку) при зарахуванні коштів.

Отже, рішення в частині задоволених позовних вимог є таким, що ухвалене з додержанням вимог закону, а доводи апеляційної скарги ПАТ «КБ «Хрещатик» висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення суду не впливають.

У той же час, відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції вказав на неможливість такого стягнення, у зв'язку з тим, що сторонами банківського договору була самостійно, в договірному порядку обумовлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (п.3.1. договору банківського рахунку).

Погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення трьох відсотків річних, зазначеним вимогам на думку колегії суддів не відповідає.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, сплата трьох процентів річних, які входять до складу грошового зобов'язання які, на відміну від пені, не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат і отриманні компенсації від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки( пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення трьох відсотків річних станом на 20.04.2015 року у розмірі 41 969, 91 доларів США, однак колегія суддів вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням того, що право на стягнення виникло у позивача з моменту вимоги заявленої до відповідача, а саме з 26.12.2014 року по 18.05.2015 року і становить 13 878 доларів США 09 центів, що еквівалентно 287 274, 06 гривень по курсу НБУ на день постановленого рішення ( 1 долар США = 20 гривень 69 копійок).

(457 086 доларів США = 5334, 76 доларів США; 13 892доларів США = 162, 14 доларів США; 195 395 доларів США = 2 280, 50 доларів США; 52 000 доларів США = 606, 90 доларів США; 20 000 доларів США = 233, 42 доларів США; 26 900 доларів США = 313, 96 доларів США; 280 000 доларів США = 3 267, 94 доларів США; 143 813 доларів США = 1 678, 47 доларів США.)

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постановлене судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних, з постановленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення вказаних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення трьох відсотків річних та постановити в цій частині нове рішення, за яким ;

Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 19364259, адреса м. Київ, вул. Хрещатик, 8А) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_1) три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 13 878 доларів США 09 центів, що за курсом НБУ на день постановлення судового рішення від 18.05.2015 року становить 287 274, 06 гривень.

У іншій частині постановлене судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: