Ухвала суду № 51989437, 30.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6981/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 17 660, 39 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06 липня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти, що складають суму допомоги по безробіттю за 90 календарних днів після призначення їй такої допомоги за період з 01 травня 2014 року по 29 липня 2014 року в розмірі 7 876 грн. 66 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2015 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2014 року ОСОБА_2 зареєстрована у Деснянському районному центрі зайнятості як особа, що шукає роботу.

При зверненні до центру зайнятості ОСОБА_2 вказала, як останнє своє місце роботи - ЗАТ «Готель «Україна» де працювала з 01 січня 2011 року по 24 березня 2014 року, про що в трудовій книжці зроблено відповідний запис.

Наказом Деснянського районного центу зайнятості від 29 квітня 2014 року відповідачу надано статус безробітної та з 05 травня 2014 року призначено виплату допомоги по безробіттю.

На виконання п.п. 18 п.2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», Деснянським районним центром зайнятості було прийнято рішення від 14 листопада 2014 року № 2861 щодо проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання ОСОБА_2 статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення під час перебування на обліку в центрі зайнятості в ІІ кварталі 2014 року (а.с. 12).

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з необхідністю підтвердження достовірності даних про перебування в трудових відносинах ОСОБА_2, Києво-Святошинським районним центром зайнятості на запит Деснянського районного центру зайнятості міста Києва від 14 листопада 2014 року № 22-4709 було здійснено перевірку ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД».

За результатами проведеної перевірки Києво-Святошинським районним центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 16 грудня 2014 року № 210.

У вказаному акті зазначено, що за інформацією Деснянського районного центру зайнятості міста Києва в результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України виявлено факт отримання доходів ОСОБА_2 в період перебування на обліку як безробітної у ІІ кварталі 2014 року. За наданими підприємством для перевірки документами (копії наказу про прийняття на роботу № 49/М200к від 10 квітня 2014 року та наказу про звільнення № 51/М200к від 11 квітня 2014 року), ОСОБА_2 працювала в ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» з 10 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року.

За вказаний період квітня 2014 року ОСОБА_2 було нараховано 118, 92 грн., про що свідчить копія розрахункового листа ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» за квітень 2014 року.

В наказі по ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» № 51/М200к від 11 квітня 2014 року «Про припинення трудового договору», у графі «причина звільнення» вказано - ст. 38 КЗпП України/за власним бажанням, у графі «підстава» вказано - заява ОСОБА_2

З персональної картки відповідача № 026214042400023 вбачається, що останнє місце роботи ОСОБА_2 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 - ЗАТ «Готель «Україна», період роботи - з 01 січня 2011 року по 24 березня 2014 року.

Так, у відповідності до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на підставі акту від 16 грудня 2014 року № 210, Деснянським районним центром зайнятості міста Києва було видано наказ від 06 січня 2015 року № 15, яким визначено суму отриманих ОСОБА_2 коштів з 01 травня 2014 року по 19 грудня 2014 року, як незаконні.

Довідкою центру зайнятості № 23 від 06 липня 2015 року встановлено розмір грошових коштів, які підлягають поверненню, а саме 17 660, 39 грн.

У відповідності з вказаним наказом відповідачу в той же день було направлено повідомлення № 22.163 про необхідність повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 17 660, 39 грн. протягом п'ятнадцяти днів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В силу ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 23 Закону № 1533-III передбачено, що допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку № 915/5136 «Про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті № 210 від 16 грудня 2014 року вказано про те, що виявлено факт отримання доходів ОСОБА_2 в період перебування на обліку як безробітної у ІІ кварталі 2014 року, але остання була поставлена на облік в центрі зайнятості з 29 квітня 2014 року, згідно наказу № НТ140429 і на той час, згідно того ж акта, не була працевлаштована. Відповідач під час отримання допомоги по безробіттю не здійснювала будь-яких дій, що могли б вплинути на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Позивач при прийнятті рішення про стягнення з ОСОБА_2 грошової допомоги по безробіттю посилається на п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» де встановлено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: 1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів); 2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів).

Такі твердження позивача не можуть бути прийняті судом в якості обгрунтування позовних вимог, оскільки відповідач на час отримання допомоги по безробіттю не проходила перепідготовку та підвищення кваліфікації, що виключає застосування наведеної норми для стягнення з ОСОБА_2 зазначених грошових сум у повному обсязі.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З копії довідки Деснянського районного центру зайнятості в місті Києві № 23 від 06 січня 2015 року, а також з довідки № 2666 від 30 червня 2015 року вбачається, що відповідач отримала допомогу по безробіттю за 90 днів, починаючи з 01 травня 2014 року по 29 липня 2014 року, в розмірі 7 876, 66 грн. з порушенням вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III, що є підставою для їх повернення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості незаконно отриманих коштів за 90 календарних днів після призначення їй допомоги по безробіттю, як особі, що звільнилася з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.