Ухвала суду № 51989370, 01.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1771/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Люксвен» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 № 0000152202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЛЮКСВЕН» (код ЄДРПОУ 37166273) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки № 4626/10-07-22-01/37166273 від 19.21.2014 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 962 127,00 грн., у тому числі за жовтень 2013 року в сумі 871 584, 00 грн., та за листопад 2013 року в сумі 90 543,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 року № 0000152202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 962 127,00 грн. за основним платежем та 240 532,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Трейд Коммодіті» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу, не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Трейд Коммодіті» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим суб'єктом господарювання.

До таких висновків контролюючий орган прийшов, зокрема, на підставі акта Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.01.2014 року № 168/13/04-03/30536344 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейд Коммодіті» податковий номер 30536344 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «ЛЮКСВЕН», податковий номер 37166273, МПП «Підприємство ТЕРА», податковий номер 25154046 та ТОВ «Атан-Крим», податковий номер 32085677 їх здійснення та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року, в якому податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Трейд Коммодіті» на порушення п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1, ст. 187 Податкового кодексу України не мало право на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, чим завищено податкові зобов'язання у жовтні 2013 р. на суму 1 251 736,56 грн. та підлягає зменшенню, в тому числі: ТОВ «ЛЮКСВЕН» (податковий номер 37166273) на суму ПДВ 962126,69 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що надані позивачем до перевірки товарно - транспортні накладні оформлені неналежним чином, а також не надано подорожні листи.

З огляду на наведене, за висновками податкових органів, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Люксвен» з його контрагентом ТОВ «Трейд Коммодіті» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, спрямовані на отримання податкової вигоди.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що до основних видів господарської діяльності згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Люксвен» відносяться: 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортих засобів, 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.30 роздрібна торгівля пальним, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

11.07.2013 між ТОВ «ЛЮКСВЕН» та ТОВ «Трейд Коммодіті» укладено договір поставки (нафтопродуктів) № 11/07-1, предметом якого є зобов'язання ТОВ «Трейд Коммодіті» продати та поставити товар (нафтопродукти), а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити його вартість, яка визначається в специфікаціях до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до договору, умови та строки поставки товару, визначаються в специфікаціях. Умовами договору передбачено, що продавець зобов'язується на кожну партію товару надавати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на товар, паспорт якості і сертифікат відповідності, специфікацію, видаткову накладну, товарно- транспортну накладну, податкову накладну, заповнену належним чином та зареєстровану в єдиному реєстрі податкових накладних.

В матеріалах справи містяться специфікації до договору № 11/07-1 від 11.07.2013, а саме: № 19 від 01.10.2013, № 20 від 07.10.2013, № 21 від 15.10.2013, № 22 від 16.10.13, № 23 від 17.10.2013, № 24 від 16.10.2013, № 25 ВІД 21.10.2013.

На виконання умов договору, ТОВ «Трейд Коммодіті», виписало на адресу позивача належним чином оформлені наступні податкові накладні:

- від 22.10.2013 № 30 на загальну суму 335965,2 грн. (в т.ч. ПДВ - 55 994,2 грн.);

- від 21.10.2013 № 28 на загальну суму 1 959 585,5 грн. (в т.ч. ПДВ - 326 597,58 грн.);

- від 17.10.2013 № 25 на загальну суму 335 071,2 грн. (в т.ч. ПДВ - 55 845,2 грн.);

- від 16.10.2013 № 27 на загальну суму 322 327,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 721,33 грн.)

- від 15.10.2013 № 22 на загальну суму 346 690,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 57 781,67 грн.)

- від 09.10.2013 № 13 на загальну суму 348 564,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 094,00 грн.)

- від 08.10.2013 № 12 на загальну суму 348 564,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 094,00 грн.)

- від 07.10.2013 № 9 на загальну суму 375 720,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 62 620,00 грн.)

- від 01.10.2013 № 2 на загальну суму 1 400 272,3 грн. (в т.ч. ПДВ - 233 378,71 грн.)

На підтвердження факту поставки товару за договором ТОВ «Трейд Коммодіті», надано позивачу наступні видаткові накладні:

- від 22.10.2013 № 205 на загальну суму 335965,2 грн. (в т.ч. ПДВ - 55 994,2 грн.);

- від 21.10.2013 № 204 на загальну суму 1 959 585,5 грн. (в т.ч. ПДВ - 326 597,58 грн.);

- від 17.10.2013 № 199 на загальну суму 335 071,2 грн. (в т.ч. ПДВ - 55 845,2 грн.);

- від 16.10.2013 № 198 на загальну суму 322 327,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 53 721,33 грн.)

- від 15.10.2013 № 195 на загальну суму 346 690,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 57 781,67 грн.)

- від 09.10.2013 № 180 на загальну суму 348 564,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 094,00 грн.)

- від 08.10.2013 № 179 на загальну суму 348 564,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 094,00 грн.)

- від 07.10.2013 № 178 на загальну суму 375 720,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 62 620,00 грн.)

- від 01.10.2013 № 177 на загальну суму 1 400 272,3 грн. (в т.ч. ПДВ - 233 378,71 грн.)

На підтвердження транспортування товару за договором між позивачем і ТОВ «Трейд Коммодіті» оформлено товарно-транспортні накладні, відповідно до пояснень позивача дві доставки відбулись залізницею: накладні від 01.10.2013 та 16.10.2013; сім доставок вібулись автотранспортом з яких: дві доставки здійснив перевізник - ТОВ «МУСТАНГ» ( копія договору № 01/10 від 01.10.2013 між ТОВ «Трейд Коммодіті» і ТОВ «МУСТАНГ» та копія Ліцензії ТОВ «МУСТАНГ» на перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом містяться в матеріалах справи, а.с. 55-60, Том II), п'ять доставок здійснив перевізник - ТОВ «ПОЛІХІМ-ДНІПРО» (копія договору між ТОВ «Трейд Коммодіті» і ТОВ «ПОЛІХІМ-ДНІПРО» та копія Ліцензії ТОВ «ПОЛІХІМ-ДНІПРО»,( а.с. 61 - 64 Том II).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Загальна вартість послуг, наданих позивачеві ТОВ «Трейд Коммодіті», становить - 5 772 760, 1 грн. (у тому числі ПДВ - 962 126, 69 грн.)

На підтвердження прийому товару на нафтобазі від ТОВ «Трейд Коммодіті» позивачем надано копії актів зливу № 136 від 05.10.2013 (на в/н № 177 від 01.10.2013), № 139 від 07.10.2013 (на в/н № 178 від 07.10.2013), № 140 від 08.10.2013 (на в/н № 179 від 08.10.2013), № 143 від 09.10.2013 (на в/н № 180 від 09.10.2013), № 151 від 15.10.2013 (на в/н № 195 від 15.10.2013), № 152 від 16.10.2013 (на в/н № 198 від 16.10.2013, № 153 від 17.10.2013 (на в/н № 199 від 17.10.2013), № 155 від 21.10.2013 (на в/н № 204 від 21.10.2013, № 157 від 22.10.2013 (в/н № 205 від 22.10.2013).

Судом першої інстанції встановлено, що придбані нафтопродукти ТОВ «ЛЮКСВЕН» невеликими партіями транспортувало з нафтобази на АЗС для подальшого продажу в роздрібній мережі АЗС, на підтвердження права користування якими позивачем були надані договори оренди АЗС № 1-05Д від 03.05.2012 року, № 2-05Д від 03.05.2012 року, № 12 від 01.06.2012 року та додатки до них, укладені між ТОВ «КАТРІН» та ТОВ «ЛЮКСВЕН».

На підтвердження транспортування нафтопродукту з нафтобази позивач надав копії товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

Автомобіль та напівпричіп, яким транспортували товар, знаходиться на правах користування у ТОВ «ЛЮКСВЕН» відповідно до договору оренди транспортного засобу від 07.05.2012 року укладеного між ТОВ «ЛЮКСВЕН» та ТОВ «КАТРІН»,

На підтвердження доставки, зливу та подальшої реалізації нафтопродуктів на АЗС, позивачем були надані копії витягів з журналів обліку нафтопродуктів, що надійшли на АЗС, копії Z-звітів з РРО на АЗС.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Формальна невідповідність товарно-транспортних накладних встановленим вимогам не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій, враховуючи підтвердження такої операції в сукупності іншими первинними документами, складеними у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на порушення податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Трейд Коммодіті», оскільки практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Трейд Коммодіті» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 05.10.2015 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.