Постанова № 51989333, 30.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7538/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Хітько В.М., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2015 № 0013101701 і №0013091701, від 07.04.2015 № 0012391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань повноти та своєчасної сплати до бюджету податку з доходів осіб, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період 01.01.2013 по 31.12. 2013.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2015 № 501/17-07/НОМЕР_3, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення ст. 138, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік у сумі 212 516,00 грн. та донараховано податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України; пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нараховано та несплачено до бюджету єдиний соціальний внесок за 2014 рік у сумі 14 503,77 грн.; п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 42 503,00 грн. у т.ч. лютий 2014 року у сумі 33 181,00 грн., вересень 2014 року у сумі 9 322,00 грн.

На підставі висновків наведеного акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 09.04.2015 №0013091701 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності у сумі 34 830,12 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 415,06 грн.;

- від 09.04.2015 №0013101701 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 42 503,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21 251,50 грн.;

- від 07.04.2015 № 0012391701, яким позивачу було донараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 14 503,77 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 725,19 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся із позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ «Акріон» та ТОВ «Стайл 2012» у лютому та вересні 2014 року. А тому перевіряючими відповідно до акту перевірки правомірно зменшено суми валових витрат та збільшено суму чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік у сумі 212 516,00 грн., донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 34 830,12 грн., що мало наслідком донарахування єдиного соціального внеску за 2014 рік у сумі 14 503,77 грн.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п. 177.1-177.4 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача (покупець) з ТОВ «Стайл 2012» та ТОВ «Акріон» (продавці) які ґрунтувалися на ідентичних по тексту договорах поставки №0608 від 06.08.2014 та № 02/14 від 02.02.2014 відповідно.

Згідно п. 1 даних договорів ТОВ «Стайл 2012» та ТОВ «Акріон» зобов'язуються постачати позивачу товар для використання у господарській діяльності, а позивач зобов'язуються прийняти та оплатити товар на умовах договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання позивачем у ТОВ «Акріон» товарів (одягу спортивного в асортименті), та включення витрат на оплату вказаних товарів до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за отримані у контрагента товари за лютий 2014 року, позивачем надано суду копії:

- видаткових накладних № РН-0000088 від 19.02.2014 на суму 87 168,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 14 528,00 грн.; № РН-0000089 від 19.02.2014 на суму 111 916,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 18 652,80 грн.;

- податкових накладних № 88 від 19.02.2013 на суму 87 168,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 14 528,00 грн.; № 89 від 19.02.2013 111 916,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 18 652,80 грн.

Оплата вартості позивачем отриманих позивачем товарів від ТОВ «Акріон» згідно договору поставки № 02/14 від 02.02.2014 підтверджується виписками обслуговуючого банку про рух коштів на рахунку (а.с. 74-71).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання позивачем у ТОВ «Стайл 2012» товарів (одягу спортивного в асортименті), та включення витрат на оплату вказаних товарів до складу валових витрат, а також сплати суми податку на додану вартість у складі ціни за отримані у контрагента товари у серпні 2014 року, позивачем надано суду копії:

- видаткових накладних № РМ-0708/012 від 07.08.2014 на суму 156 223,20 грн. в тому числі ПДВ у сумі 26 037,20 грн.; № 2508/010 від 25.08.2014 на суму 118 852,80 грн. в тому числі ПДВ у сумі 19 808,80 грн.; № 1109/016 від 12.09.2014 на суму 55 934,40 грн. в тому числі ПДВ у сумі 9 322,40 грн.; № 1109/017 від 12.09.2014 на суму 35 322,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 5 887,00 грн.;

- податкових накладних № 19 від 07.08.2014 на суму 156 223,20 грн. в тому числі ПДВ у сумі 26 037,20 грн.; № 30 від 25.08.2014 на суму 118 852,80 грн. в тому числі ПДВ у сумі 19 808,80 грн.; № 17 від 12.09.2014 на суму 55 934,40 грн. в тому числі ПДВ у сумі 9 322,40 грн.; № 18 від 12.09.2014 на суму 35 322,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 5 887,00 грн.

Здійснення розрахунків позивачем за отримані від ТОВ «Стайл 2012» товари у серпні 2014 року згідно договору поставки № 0608 від 06.08.2014 підтверджується наявними у матеріалах справи виписками обслуговуючого банку позивача та не заперечується відповідачем в акті перевірки (а.с. 82-83).

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем надано всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для формування відповідних сум витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Стайл 2012» та ТОВ «Акріон».

В спростування висновків податкового органу та суду першої інстанції колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктами 2.1-2.3 вказаних договорів визначено, що товари, які поставляються, визначаються прайс-листом на момент відвантаження та вказуються в товарних накладних.

Асортимент товару визначається у замовленні, яке покупець повинен надати письмово, факсом, електронною поштою або усно.

У випадку необхідності для покупця змінити деякі позиції з асортименту товару, що постачається, він зобов'язаний подати постачальнику лист змін.

Відповідно до п. 4.1, товар повинен бути поставлений покупцю згідно замовлення.

З наведених пунктів договорів вбачається, що необхідною передумовою для поставки товару є відповідне замовлення, яке може надаватися також і в усній формі. Враховуючи, що замовлення надавались в усній формі, твердження суду першої інстанції про їх відсутність в матеріалах справи є помилковим.

Щодо прайс-листів, які передбачені п. 2.1 договорів, колегія суддів звертає увагу на те, що прайс-листи не є документами первинного бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому їх відсутність не може слугувати для висновку про відсутність господарської операції.

Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP до місця призначення, вказаного в замовленні, тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару, і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк вказані в такому замовленні (п. 6.1 договорів).

Порушення сторонами умов наведеної частини договорів, у зв'язку з тим, що доставку товару здійснював не постачальник, а покупець (позивач), не може слугувати для висновку про відсутність фактичної господарської операції.

Крім того, матеріалами справи підтверджується як можливість позивача самостійно доставити придбані товари на свій склад (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4) так і їх фактичне перевезення позивачем (товаро-транспортні накладні від 19.02.2014 №0200039/2, від 12.09.2014 №0900023/2).

Позивач зазначив, що отриманий від ТОВ «Акріон» та ТОВ «Стайл 2012» товар реалізував під час здійснення господарської діяльності іншим суб'єктам господарювання зокрема: ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», на підтвердження постачання - транспортування до вказаних суб'єктів підприємницької діяльності позивач вказує, що товари постачалися як через перевізника ТОВ «Рабен Україна» та органи поштового зв'язку «Нова Пошта» так і безпосередньо самим позивачем.

Проаналізувавши надані докази постачання позивачем товарів отриманих від ТОВ «Акріон» та ТОВ «Стайл 2012», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановити, який саме товар відправляться позивачем на адресу ТОВ СП «Епіцентр» не можливо.

Проте, колегія суддів зауважує, що в рамках даної справи не досліджується питання реальності перевезення товарів «Новою Поштою» від позивача на адресу ТОВ СП «Епіцентр», однак при цьому важливим залишається факт реалізації цього товару.

Так, отримання ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» товару, придбаного позивачем у ТОВ «Акріон» та ТОВ «Стайл 2012», підтверджується відповідними товарними накладними та довіреностями на отримання товару (т.1 а.с. 163-250, т.2 а.с. 1-64) .

Інформація податкового органу про відсутність ТОВ «Акріон» та ТОВ «Стайл 2012» за податковою адресою, у зв'язку з чим неможливо провести зустрічну звірку, невідповідність груп придбаних та реалізованих товарів не може бути підставою для висновку про неможливість здійснення цими підприємствами господарської діяльності, у тому числі з виробництва товарів (одягу), що підлягали реалізації.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Акріон» та ТОВ «Стайл 2012», оскільки господарські операції між цими суб'єктами господарювання мали реальний характер та підтверджені відповідними первинними документами які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для формування відповідних сум податкової звітності.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року та задовольнити позов.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0013101701 і №0013091701, рішення від 07.04.2015 № 0012391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 понесені нею судові витрати у розмірі 1 574 (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн. 75 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлений 05 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.