Ухвала суду № 51989161, 30.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року справа №805/2547/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11серпня 2015року у справі № 805/2547/15-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправними дії про відмову у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі - Управління) про визнання протиправними дії по відмові у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористану соціальну відпустку як матері, яка виховує дитину без батька, за період з 24 червня 2010 року до 16 березня 2015 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку як матері, яка виховує дитину без батька, за період з 24 червня 2010 року до 16 березня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона у період з 15 листопада 2007 року до 15 березня 2015 року працювала в Управлінні на посадах головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення, завідувача сектору по роботі із зверненнями громадян, заступника начальника відділу обслуговування та розгляду звернень громадян. Наказом № 05-ос від 16.03.2015 року позивача звільнено за власним бажанням.

При звільнені позивачці була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану частину основної щорічної відпустки за період з 15 листопада 2014 року по 16 березня 2015 року та грошова компенсація за невикористану частину додаткової відпустки державного службовця за період роботи з 05 березня 2014 року до 16 березня 2015 року. При цьому не була нарахована та не виплачена грошова компенсація за щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів як одинокій матері, яка виховує дитину без батька.

Позивачкавважає, що відповідачем порушені її права, передбачені ст.24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), у зв'язку з чим просила визнати противоправними дії Управління по відмові у нарахуванні та виплати їй грошової компенсації за невикористану соціальну відпустку як матері, яка виховує дитину без батька, за період з 24 червня 2010 року до 16 березня 2015 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку як матері, яка виховує дитину без батька, за період з 24 березня 2010 року до 16 березня 2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Позивачка,не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу та вважає, що постанова місцевого суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявних в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позову.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Зокрема, зазначається, що поняття одинокої матері визначено в постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». У відповідності до пункту 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама. За цим визначенням для визнання іншої жінки одинокою матір'ю необхідно дві ознаки: вона і виховує, і сама її утримує. Одинокою матір'ює жінка, яка не перебуває у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено у встановленому порядку за вказівкою матері. Отже, одинокій матері додаткова оплачувана відпустка повинна надаватися щорічно за умови, в даному випадку, підтвердження відповідними документами статусу одинокої матері, оскільки, як зазначалось раніше, лише сам факт розірвання шлюбу не є підтвердженням статусу одинокої матері.Накази про надання позивачу такої відпустки відповідачем не приймалися, оскільки вона не зверталася до Відповідача з заяви про надання такої відпустки та не надавала відповідних документів, підтверджуючих статус одинокої матері.Крім того відповідач зазначає, що у період 2010-2015 року позивач не включалася в графіки щодо надання їй додаткових відпусток і відповідач не відмовляв їй в наданні таких відпусток, оскільки у відповідача не було підстав для надання позивачу вказаних відпусток.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Управління від 15 листопада 2007 року за № 72-о ОСОБА_3 призначена на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення.

Наказом відповідача від 12.06.2009 року № 26-о ОСОБА_3 переведено на посаду завідувача сектору по роботі із зверненням громадян.

Наказом Управління від 03.02.2014 року №04-ос ОСОБА_3 переведено на посаду заступника начальника відділу обслуговування та розгляду звернень громадян.

Наказом відповідача № 05-ос від 16.03.2015 року ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника відділу обслуговування та розгляду звернень громадян, за власним бажанням.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі свідоцтва про народження, позивачка має дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є ОСОБА_6, з яким позивачка розірвала шлюб 23 червня 2010 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу та в Книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис Серія НОМЕР_1 (а.с.13).

Відповідно до вищенаведеного, на думку позивачки, це є доказом того, що вона є одинокою матір'ю, а тому має право на отримання додаткової відпустки, а також має право на виплату середнього заробітку протягом трьох місяців після звільнення, у відповідності до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Позивачка зверталась до відповідача із заявою про виплату їй грошової компенсації за невикористану соціальну відпустку, як матері, яка виховує дитину без батька за період з 24 червня 2010 року до 16 березня 2015 року (а.с.7).

Листом Управління від 01 квітня 2015 року №3023/08 ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні її вимог на підставі того, що в особовій справі позивачки відсутні документи (копія свідоцтва про народження дитини, копія свідоцтва про розірвання шлюбу, документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини), що визначають право додаткову відпустку згідно статті 19 Закону № 504/96-ВР.

Позивачкою повторно було подано заяву до відповідача, до якої було надано всі вище перелічені документи.

Листом відповідача від 04 червня 2015 року №5791/10 ОСОБА_3 повторно було відмовлено у задоволенні її вимог на підставі того, що позивачка не знаходиться у трудових відносинах з Управлінням, а також у зв'язку з тим, що вона жодного разу не зверталась із заявою про надання відпустки згідно статті 19 Закону № 504/96-ВР (а.с.14).

Апеляційний суд критично ставиться до посилань позивача стосовно її статусу як одинокої матері, з наступних підстав.

По-перше, позивач для отримання додаткової соціальної відпустки повинна була звернутися до відповідача з заявою про надання такої відпустки та надати відповідачу відповідні документи, які підтверджували б те, що вона сама виховує дитину, оскільки факт розірвання шлюбу ще не свідчить про те, що батько не приймає участі у вихованні дитини.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач з відповідною заявою до відповідача про надання їй додаткової відпустки під час роботи в управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області не зверталась, а звернулась лише після свого звільнення, при цьому не надавши жодного документу, які б підтверджували її статус одинокої матері.

Також, позивачем не надано жодного доказу того, що батько не бере участі у вихованні дитини, а саме: рішення суду про позбавлення батьківських прав; рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів.

Крім того, статтею 19 Закону № 504/96-ВР передбачено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Поняття одинокої матері визначено в постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». У відповідності до пункту 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.

За цим визначенням, для визнання іншої жінки одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує, і сама її утримує.

Також, одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено у встановленому порядку за вказівкою матері.

Отже, одинокій матері додаткова оплачувана відпустка повинна надаватися щорічно за умови, в даному випадку, підтвердження відповідними документами статусу одинокої матері, оскільки, як зазначалось раніше, лише сам факт розірвання шлюбу не є підтвердженням статусу одинокої матері.

Крім того, як встановлено судами, накази про надання позивачу такої відпустки відповідачем не приймалися, оскільки вона не зверталася до відповідача з заявами про надання такої відпустки та не надавала відповідних документів, підтверджуючих статус одинокої матері.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- залишити без задоволення.

ПостановуДонецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015року у справі № 805/2547/15-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправними дії про відмову у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористану відпустку - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов