Ухвала суду № 51989038, 30.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2015 року

справа № 808/1708/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інтеренергосервіс» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452202 від 13.03.2015, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 5411404,50 грн., з яких 3607603,00 грн. за основним зобов’язанням та 1803801,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано те, що як вбачається з специфікацій до договору та посвідчень про якість, виробником товару – шроту соняшника є ТОВ «Дніпроолія», яке продавало товар через ТОВ «Алькар Груп» та ТОВ «Міван» до ТОВ «ТПК Агросервіс». При цьому підприємством-позивачем сформовано податковий кредит, а ТОВ «Алькар Груп» та ТОВ «Міван», які сформували податковий кредит та ТОВ «ТПК Агросервіс», яке сформувало податкові зобов'язання в податковій звітності цього не відобразили та зобов'язання не сплатили.

Представники відповідача апеляційну скаргу підтримали.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки від 26.02.2015 №118/08-28-22-02/34063592 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 5411404,50 грн. з яких 3607603грн. за основним платежем, 1803801,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 3607603 грн., в тому числі: за жовтень 2014 року у сумі 3300859 грн., за листопад 2014 року у сумі 306744 грн.

В описовій частині акту зазначено, що вказані порушення є наслідком завищення податкового кредиту за жовтень та листопад 2014року по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК Агросервіс», оскільки встановлено, що ланцюг постачання товару формується з підприємств, діяльність яких має ознаки фіктивності – ТОВ «Алькаір Груп» та ТОВ «Міван».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про відсутність будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «ТПК Агросервіс», які б спростовували факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Зазначено, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, а пред’явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «ТПК Агросервіс» господарських операцій з поставки продукції.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, а період жовтень-листопад 2014 року позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 5132064грн., в тому числі за жовтень 2014 року по операціях з ТОВ «ТПК Агросервіс» на суму 3300859 грн.

10.10.2014 між позивачем та ТОВ «ТПК Агросервіс» був укладений договір №101014, за яким останній зобов’язався поставити у власність покупця сільськогосподарську продукцію (шрот соняшниковий), в асортименті, за цінами та умовах вказаних у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору, а покупець прийняти продукцію та сплатити його вартість.

На виконання договору ТОВ «ТПК Агросервіс» поставило позивачу товар, згідно із специфікаціями №1, №2, №3 від 10.10.2014.

За наслідками виконання поставки товару ТОВ «ТПК Агросервіс» на загальну суму поставки 19805151,48 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3300858,58 грн. виписало податкові накладні від 24.10.2014 №20, від 27.10.2014 №21, від 31.10.2014 №22, видаткові накладні від 24.10.2014 №257, від 27.10.2014 №258, від 31.10.2014 №259 та рахунки на оплату на зазначену суму.

Розрахунки здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається, що сплата за товар була здійснена позивачем частково, оскільки кінцевий термін оплати встановлено до 31.05.2015.

27.11.2014 між позивачем та ТОВ «ТПК Агросервіс» було укладено додаткову угоду до договору від 10.10.2014 №101014, відповідно до якої позивач виразив намір частково відмовитись від поставленого товару в обсязі 24,27 т. у зв’язку із неможливістю подальшої реалізації товару. На виконання зазначеної додаткової угоди позивач повернув ТОВ «ТПК Агросервіс» 24,27 т. товару за первісною ціною 2235,00 грн./т. на загальну суму 65092,14 грн.

У зв’язку із частковим поверненням товару було складено накладну на повернення від покупця № 2 від 27.11.2014, відповідно до якої ТОВ «ТПК Агросервіс» було повернуто шрот соняшниковий в обсязі 24,27 т. на загальну суму 65092,14 грн.

Крім того, на залишковий обсяг поставки 5475,73 т. була збільшена ціна товару на 290,00 грн./т., у зв’язку з чим ТОВ «ТПК Агросервіс» було здійснено коригування №29 від 27.11.2014 до видаткової накладної №259 від 31.10.2014 та складено рахунки коригування від 27.11.2014 №28 та №29.

Судом першої інстанції також було встановлено використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, досліджено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №07/05-2014 від 07.05.2014 між позивачем та ТОВ «Дніпроолія», акти передачи №29 від 24.1.2014, №30 від 27.10.2014, №31 від 31.10.2014 шроту, звіти комісіонера №4 від 31.1.2014, №6 від 31.12.2014, №5 від 30.11.2014, зовнішньоекономічні контракти від 02.09.2013 №02092013 та від 01.10.2014 №01102014, специфікації до них, а також вантажно-митні декларації, що підтверджують факт реалізації ТОВ «Дніпроолія» (комісіонером) наданої за договором комісії продукції позивача.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Фактичне виконання угоди з ТОВ «ТПК Агросервіс» підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, наявні докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарської операції, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Вірно суд першої інстанції зазначив, що відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом – що є лише припущенням.

Колегія суддів погоджується, що посилання відповідача на встановлення ланцюгу постачання товару, як на доказ нікчемності угод, не спростовує факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник