Ухвала суду № 51988976, 02.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2015 рокусправа № П/811/3709/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

при секретарі: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року у справі № П/811/3709/14 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування, прийнятих Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2014 року № 0001112202, яким завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94087 грн., № 0001102202, яким збільшено сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 31377055 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15688529 грн. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків, викладених в Акті перевірки № 124/11-23-22-02/31146251 від 27.06.2014 року щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП АТФ «Баратівське», СТОВ «Поліська Нива», ТОВ «Ін Сіті Трейд», ТОВ «Бумеранг Кеп».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги в якості доказів неможливості здійснення контрагентами позивача діяльності з постачання товарів/надання послуг акти контролюючих органів за місцем реєстрації контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічних звірок.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що доводи контролюючого органу не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення суду, оскільки акти про неможливість проведення звірки контрагентів не є належним доказом нездійснення останніми господарської діяльності. Виконання сторонами укладених угод, про фактичне виконання яких заявляє відповідач, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дійсність яких під сумнів ніким не поставлена.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 18.06.2014 р. по 24.06.2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: ПП АТФ "Баратівське" (код - 35424400) за період з 01.11.2013 р. по 30.11.2013 р., СТОВ "Поліська Нива" (код - 03743523) за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р., ТОВ "Ін Сіті Трейд" (код - 36852278) за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р., ТОВ "Бумеранг Кеп" (код - 38506228) за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої 27.06.2014 р. складено акт №124/11-23-22-02/31146251 (т.1 а.с.17-120). Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення ПрАТ "Креатив" п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 31 377 055 грн., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) за квітень 2014 р. на суму 94 087 грн.. На підставі акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.07.2014 р. №0001102202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 47 065 584,00 грн., з них 31 377 055,00 грн. основного платежем, 15 688 529 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.121-122); №0001112202 про зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на 94 087 грн. по податковій декларації №9032146623 від 05.06.2014 р. за квітень 2014 р. (т.1 а.с.123-124).

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку , що позивачем дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання по взаємовідносинам з ПП АТФ "Баратівське", СТОВ "Поліська Нива", ТОВ "Ін Сіті Трейд" та ТОВ "Бумеранг Кеп". Відповідач, як суб'єкт владних поноважень, у свою чергу, не довів правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Судом першої інстанції досліджені договори, на відсутності реального виконання яких наполягав відповідач, документи, які підтверджують виконання цих угод ( товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні, та інш.). При цьому, податковим органом не доведено, яким саме вимогам щодо форми та змісту не відповідають зазначені вище первинні бухгалтерські документи. Посилання відповідача на акти, складені іншими податковими органами щодо неможливості здійснення перевірки контрагентів, не є, на думку колегії суддів, беззаперечними доказами неможливості виконання укладених угод. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 71 рішення) Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. У справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії Європейський суд з прав людини ще раз підтвердив свої висновки, викладені у справі «Булвес» АД проти Болгарії. Практика Європейського суду з прав людини стверджує, що платник податку на додану вартість не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару. Виняток складають лише ситуації, де платника податку на додану вартість було залучено до таких зловживань або йому було відомо чи могло бути відомо про них.

Жодної із наведених обставин судом першої інстанції не встановлено, доказів на підтвердження їх існування відповідачем по справі не надано.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року у справі № П/811/3709/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко