Постанова № 51988604, 10.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2015 року 10:57 № 826/14309/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мациборчук Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 до Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач своїми діями порушив право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не врахувавши перебування на утриманні позивача 4 неповнолітніх дітей.

У позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Деснянського районного військового комісаріату у м. Києві Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 2А, код 07883801) щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3;

- зобов'язати Деснянський районний військовий комісаріат у м. Києві Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 2А, код 07883801) надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідно до законодавства України, правових підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3 у Деснянського РВК немає.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Деснянським районним у м. Києві військовим комісаріатом ОСОБА_3 вручене повідомлення військового комісара Деснянського РВК про призив на військову службу до Збройних Сил України з 10 липня 2015 року відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

09.07.2015 р. позивач звернувся до Деснянського районного військового комісаріату у м. Києві Міністерства оборони України про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що на його утриманні знаходиться четверо неповнолітніх дітей.

За результатами розгляду даної заяви листом №2650 від 09.07.2015 р. військовий комісар Деснянського у м. Києві військового комісаріату відмовив у наданні відстрочки від призову до Збройних Сил України з підстав того, що права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, які визначені у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на ОСОБА_3 не поширюються.

Незгода позивача із зазначеною відмовою зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ст. 4 Закону №3543-ХІІ організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Так, Указом Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 постановлено оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Пунктом 8 зазначеного Указу передбачено місцевим органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування, із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності організувати і забезпечити в установленому порядку: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини.

Згідно з п. 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. N 389, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Статтею 39 Закону №3543-ХІІ передбачено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання).

Як вбачається із заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 09.07.2015 р., саме зазначену підставу (перебування на утриманні чотирьох дітей) вказано ОСОБА_3 для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас, в додаток до даної заяви позивачем надано: копія свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; копія свідоцтва про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4; копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_8; копія посвідчення ОСОБА_9, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_10, копія свідоцтва про народження ОСОБА_11, копія свідоцтва про народження ОСОБА_12, довідку про склад сім'ї.

Статтями 180-181 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Як зазначив представник відповідача, з наданих позивачем до заяви від 09.07.2015 р. документів вбачалось, що він є батьком 2-х неповнолітніх дітей, а саме - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Водночас, відповідно до ст. 269 Сімейного кодексу України особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.

При зверненні позивача до відповідача із заявою від 09.07.2015 р. не надано жодних документів на підтвердження того, що ОСОБА_3 утримує неповнолітніх дітей сестри, як і не надано доказів відсутності можливості у сестри утримувати своїх дітей.

В подальшому, позивач надав до суду копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03.08.2015 р. у справі №754/10917/15-ц за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_13, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_14, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення, яким встановлено факт перебування на утриманні ОСОБА_3 неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4

При цьому, суд зазначає, що оскаржувана відмова відповідача у наданні ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передує у часі зазначеному рішенню суду, а відтак не може прийматись судом до уваги, оскільки на момент надання відмови відповідач не володів даною інформацією, а відтак суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 09.07.2015 р. є правомірними.

Крім того, позивач зазначає, що йому не оголошено результатів військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби, а отримавши у серпні 2015 р. висновок ВЛК від 23.06.2015 р., позивач дізнався, що його визнано обмежено придатним до військової служби по ст. 39в гр. ІІ. відповідно до Наказу МО №402-2008р.

У зв'язку з наведеним, позивач зазначив, що підлягає звільненню з військової служби в особливий період відповідно до п. б ч. 8 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», однак відповідач всупереч зазначених норм закону вручив ОСОБА_3 повідомлення про призов на військову службу з 10.07.2015 р.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на запит стосовно надання ОСОБА_3 відстрочки від призову до Збройних Сил України за мобілізацією Деснянський районний у м. Києві військовий комісаріат надав позивачу листом №3309 від 10.08.2015 р. роз'яснення, що довідка про його знаходження у лікарні вважається недійсною та до уваги не приймається у зв'язку з тим, що: відсутня назва лікувального закладу, яким видана довідка; відсутній кутовий штамп лікувального закладу; відсутній обліковий номер довідки.

Відповідно до ст. 39 гр. ІІ додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани) хвороби, що характеризуються підвищеним кров'яним тиском I10 - I15 (гіпертонічна хвороба, вторинна гіпертензія) (п. в із серцевою недостатністю I стадії) придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально.

Згідно з п.20.3 наказу №403 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема, "Обмежено придатний до військової служби".

Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові в довільній формі вказується, які види служби та роботи даній особі протипоказані. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, до служби в високомобільних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, льотної роботи, роботи за фахом - непридатні.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що дії Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3 є правомірними, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання Деснянського районного військового комісаріату у м. Києві надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3 є похідною від позовної вимоги, підстав для задоволення якої судом не вбачається, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання дій протиправними, оскільки вчинені вони на підставі, в межах повноважень та за наявності законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено суду правомірність оскаржуваної відмови та вчинених дій.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов