Постанова № 51987698, 30.09.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3564/09/1970

30 вересня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Хребетко І.І.

за участю:

представників позивача Бакалець І.Г., Мисян Р.О., Варода П.Б.

представника відповідача Олексюк Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Моноліт М" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Моноліт М" ( надалі позивач, ПП "Моноліт М") звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області ( надалі відповідач, Тернопільська ОДПІ ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000992305/170406 від 20.11.2009 року.

Представники позивача Приватного підприємства "Моноліт М" в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, пояснили, що Тернопільською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «Моноліт М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої встановлено порушення п.4.1, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження в липні 2008 року бази оподаткування податком на додану вартість на різницю між продажною та звичайною ціною продажу 1/2 частини нежитлового приміщення площею 850.0 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_1, приватному підприємцю ОСОБА_7 не платнику податку на додану вартість на загальну суму - 240807 грн. 00 коп. Висновки, викладені в Акті перевірки №9443/23-522/30135495 від 16.10.2009 про те, що вартість проданого об'єкту, значно перевищує зазначену у договорі купівлі-продажу ціну, посилаючись на Висновок про вартість майна, проведений TOB «Орієнтир-Реформа» є хибними, оскільки даний Висновок складений через місяць після договору купівлі-продажу. 1/2 нежитлового приміщення продано за ціною 64463 грн. 80 коп., що є договірною ціною між сторонами купівлі-продажу. Встановлення саме такої ціни продажу відповідає вимогам п. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, що звичайною вважається ціна товарів (робіт,послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведено зворотнє. Вважається що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. А тому позов просять задовольнити, податкове повідомлення рішення № 0000992305/170406 від 20 листопада 2009 року визнати нечинним і скасувати.

Представник відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, пояснив, що під час проведення планової виїзної перевірки ПП «Моноліт М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року було виявлено порушення п.4.1, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме заниження підприємством вартості проданого приватному підприємцю ОСОБА_7 1/2частини нежитлового приміщення площею 850.0 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_1, що призвело до заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму 1204036,20 грн. що є різницею між звичайною ціною та ціною продажу. У відповідності до «Висновку про вартість майна» проведеного TOB «Орієнтир-Реформа» оціночна вартість об'єкта, без врахування ПДВ становить 1268500 грн. Щодо твердження позивача про здійснення покупцем ОСОБА_7 великого обсягу будівельних робіт у реалізованому їй приміщенні до моменту укладення договору купівлі-продажу, в той же час, жодних документів на підтвердження виконання зазначеного вище обсягу робіт позивач не надав. При цьому, будь-які документи, що свідчать про те, що нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 перебувало в оренді, суборенді, чи в користуванні покупця ОСОБА_7 відсутні, а тому відсутні і правові підстави проведення ОСОБА_7 будь-якого поліпшення зазначеного приміщення. Підпунктом 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. Таким чином, Тернопільська ОДПІ при визначенні звичайних цін діяла відповідно до чинного законодавства та належним чином довела, що ціна договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ПП «Моноліт М» та ОСОБА_7 не відповідає рівню звичайної ціни, а відтак правомірно донарахувала грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, представника відповідача, дослідивши представлені докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тернопільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ПП «Моноліт М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої встановлено порушення п.4.1, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження в липні 2008 року бази оподаткування податку на додану вартість на різницю між звичайною та ціною продажу 1/2 частини нежитлового приміщення площею 850.0 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_1, приватному підприємцю ОСОБА_7, що привело до заниження податку на додану вартість н суму 240807 грн.00 коп. За результатамиданої перевірки складений Акт № 9443/23-522/30135495 від 16.10.2009 року. Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 240879 грн.;

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.11.2009 № 0000992305/1/70406, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 361452,5 грн. (з яких: 240879 грн. - основний платіж та 120573,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 28.07.2008 року - продавець - ПП «Моноліт М» передало у власність покупцю - приватному підприємцю - фізичній особі ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме частину нежитлового приміщення №2 літера Б. площею 850 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, м. Тернопіль. Продаж за домовленістю сторін вчинений на загальну суму 64463 грн. 80 коп. без ПДВ які покупець сплатив 28.07.2008 року продавцю.

У відповідності до «Висновку про вартість майна» від 27.08.2008 року, проведеного оцінювачем TOB «Орієнтир-Реформа» ринкова, продажна вартість приміщення по АДРЕСА_1, площею 850 м.кв. без врахування ПДВ становить 1268500 гривень.

Тернопільською ОДПІ направлений запит від 05.10.2009 року №60714 до агенції нерухомості «Олімп», щодо вартості не житлового приміщення площею 850 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, яка склалася на внутрішньому ринку м. Тернополя станом на 27.07.2008 року. Згідно відповіді №347 від 14.10.2009 року вищенаведеної агенції вартість нежитлового приміщення на внутрішньому ринку м. Тернополя станом на 01.06.2008 р. по АДРЕСА_1, становила 1300 грн. за 1 м.кв., тобто вартість частини проданого приміщення мала становити 1105000,00 грн.

Оскільки спірні правовідносини щодо купівлі- продажу нежитлового приміщення виникли у липні 2008 року, суд застосовує законодавство, чинне на цей час.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Відповідно пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої зі сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їхні фізичні характеристики, які не впливають на якісні характеристики і не мають істотного значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їхня якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на запит контролюючого органу від 12 жовтня 2009 року про надання інформації про письмове пояснення щодо визначення реалізаційної ціни на нерухоме майно, яке було відчужене позивачем, фактично скористався абзацом першим підпункту 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у своїй відповіді зазначив, що реалізація нерухомого майна відбулася за ціною, що зазначена у договорі купівлі-продажу серії ВКР № 353414 від 28.07.2008 року.

Однак, відповідачем на обгрунтування доводів, що ціна укладеного позивачем договору не відповідає рівню звичайних цін суду не надано жодних доказів, оскільки відповідачем не представлена інформація про укладені на момент продажу позивачем нерухомого майна договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому суд критично ставиться до Висновку ТОВ " Орієнтир -реформа" оскільки даний висновок наданий спеціалістом, який не попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, тобто не є експертним висновком. Також суд не приймає до уваги відповідь агенції нерухомості " Олімп" № 347 від 14 жовтня 2009 року про вартість нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ( предмет договору, що укладений позивачем) оскільки дана відповідь не містить висновків щодо відповідності чи не відповідності відчуженої нерухомості рівню звичайних цін, що склались у регіоні.

Таким чином суд прийшов до переконання, що ціна, яка заначена у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 є звичайною ціною і відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що позов Приватного підприємства "Моноліт М" є підставним, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі..

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції №0000992305/170406 від 20.11.2009 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс постанови виготовлений та підписаний 05 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна:

Суддя Дерех Н.В.