Постанова № 51986734, 30.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року 810/3970/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області (далі - позивач, УПФУ) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП), в якому просить стягнути заборгованість щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288,80 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач зареєстрований в УПФУ, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Станом на 01.04.2011 за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ-й та IV-й квартал 2010 року в розмірі 1288,80 грн., що підтверджується копіями корінця Вимоги про сплату боргу від 03.03.2014 №Ф-38 та копією поданого відповідачем річного звіту про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за 2010 рік.

В позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснити без участі представника УПФУ у Білоцерківському районі Київської області в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання, що було призначене на 22.09.2015, не прибув, хоча, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням №0113321111946, що повернулось до суду з довідкою про причини повернення (досилання), у зв'язку тим, що відповідач за зазначеною адресою не проживає. Про причини неприбуття суд не повідомляв. Заперечень проти позову не надсилав.

22.09.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21045419 від 19.08.2015 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21086094 від 28.08.2015 судом встановлено, що 30.01.2009 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (Том 1, а.с. 10-11, 20-22).

Судом встановлено, що УПФУ за адресою місця проживання ФОП надіслано вимогу про сплату боргу від 03.03.2014 №Ф-38, у якій зазначено, що загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 03.03.2014 становить 1288,80 грн. у тому числі недоїмки із внесків 1288,80 грн. Проте, дане поштове відправлення не було вручене та повернулось до УПФУ із довідкою Укрпошти у зв'язку з тим, що відповідач за зазначеною адресою не проживає (Том 1 а.с. 12).

Із річного звіту про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків (Єдиний податок) за 2010 рік, судом встановлено, що сума фіксованого розміру страхових внесків за ІІІ-ій та IV-ий квартали 2010 року склала 1792,80 грн., з яких відповідачем сплачено 504,00 грн. (Том 1 а.с. 9).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV) (редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Положеннями статті 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено групу осіб, які є страхувальниками, зокрема, застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону (п. 5 ст. 14 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV). А саме, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності (абз. 1 п. 3, п. 4 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску (пп. 2 п. 8 р. XV Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV)

Згідно підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Положеннями статті 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство (ч. 4 ст. 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч. 6 ст. 18 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Згідно частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Положеннями абзацу 8 частини третьої статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV передбачено право органу Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Отже, сума заборгованості відповідача щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 1288,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцем вимоги №Ф-38 від 03.03.2014, розрахунком суми позову щодо страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 19.08.2015 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, карткою особового рахунку громадянина-підприємця (фізичної особи) ОСОБА_1 за період розрахунку з 01.03.2011 по 20.08.2015, річним звітом про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків (Єдиний податок) за 2010 рік та таблицею 2 додатку 5 моніторингу ПЗВ (Том 1 а.с. 7-9,12, 15).

На день розгляду справи вищезазначена заборгованість фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не погашена.

Статтею 11 КАС встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалі про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідач - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09161, АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР: НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області (09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 2, ідентифікаційний код: 22200596) заборгованість щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1288,80 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.