Постанова № 51986688, 21.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року 810/2122/15

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого - судді Басая О.В., суддів - Волкова А.С. та Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В2950, Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини - польова пошта В2950 (далі - відповідач-1), Міністерства оборони України (далі - відповідач-2), Полтавського обласного військового комісаріату (далі - відповідач-3), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за період з 1 грудня 2014 року по 17 березня 2015 року; визнати протиправною бездіяльність, що виявилась у ненарахуванні та невиплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби; зобов'язати відповідачів донарахувати та виплатити грошове забезпечення за період проходження військової служби з 1 грудня 2014 року по 17 березня 2015 року, у відповідності до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №280; та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач у судове засідання, що призначене на 17.09.2015, не прибув, хоча, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою. Про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник відповідача-1 у судове засідання, що призначене на 17.09.2015, не прибув, хоча, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням №0113321109143, що повернулось до суду з довідкою про причини повернення (досилання) у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень проти позову не надсилав.

17.09.2015 до суду від відповідача-2 та відповідача-3 надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників в порядку письмового провадження. Крім того, до суду від відповідача-2 та відповідача-3 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких вони просили в задоволені позову відмовити.

Враховуючи вищезазначене, 18.09.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач в позовній заяві зазначив, що він, починаючи з 24.03.2014, проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме: у Військовій частині - В2950 (колишнє найменування "Військова частина - польова пошта В0624"). Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.03.2015 №20-РС, його звільнено з військової служби у запас. Разом з цим, як під час проходження військової служби, так і під час звільнення його права як військовослужбовця було порушено. Починаючи з 01.12.2014 і до моменту звільнення з військової служби йому припинено нарахування і виплату грошового забезпечення, що підтверджується грошовим атестатом та банківською випискою. Разом з цим, він у вказаний період проходив військову службу , знаходився у розпорядженні, перебував на лікуванні, а тому, відповідно до вимог законодавства він має право на отримання грошового забезпечення, що підтверджується довідкою від 20.02.2015 №575 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 16.06.2014 по 17.03.2015, виданою ТВО командира ВЧ польова пошта В2950. Крім того, позивач зазначив, під час звільнення з військової служби, йому не було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову допомогу, що також суперечить вимогам Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.07.2008 за №638/15329, та Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Просив позов задовольнити.

Відповідач-2 в письмових запереченнях на позовну заяву зазначив, що позивач забезпечувався Полтавським обласним військовим комісаріатом грошовим забезпеченням по 30.11.2014 (грошовий атестат серії ЗУ №024160) та звільнений від посади відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.12.2014 №270-РС, яким зарахований у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.03.2015 №20-РС молодшого сержанта ОСОБА_1, який знаходився в розпорядженні командувача СВ ЗС України, звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту "б" (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Наказом командира військової частини пп. В2950 від 17.03.2015 №81 молодший сержант ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини. Військова частина пп. 2950 (раніше пп. В0624) перебуває на грошовому забезпеченні в Полтавському обласному військовому комісаріаті. До того, відповідач-2 зазначив, що пунктом 8.1.1 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.11.2013 №790 "Про затвердження Змін до Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України (затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.11.2010 №590), грошове забезпечення особового складу виплачується за постійним місцем служби. Просив в задоволені позову відмовити.

Відповідач-3 в письмових запереченнях на позовну заяву зазначив, що грошове забезпечення не виплачується позивачу у зв'язку з тим, що відповідно до положень наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Змін до Положення про фінансове господарство військової частини Збройних сил України", грошове забезпечення особовому складу виплачується за постійним місцем служби на підставі грошового атестату, а ОСОБА_1 був знятий з грошового забезпечення у Полтавському обласному військовому комісаріаті 30.11.2014. Тому, для зарахування на грошове забезпечення у Полтавському обласному військовому комісаріаті позивач повинен був до цього стати на грошове забезпечення в військовій частині А1314, отримати там належне йому до виплати грошове забезпечення за період з 01.12.2014 по 01.02.2015. Потім отримати в військовій частині А1314 новий грошовий атестат, який здати до фінансового органу Полтавського обласного військового комісаріату. Проте грошовий атестат на позивача з військової частини А1314 до Полтавського обласного військового комісаріату не надходив. У військовій частині А1314 він грошове забезпечення не отримував, а Полтавський обласний військовий комісаріат повинен був його забезпечити лише з 01.02.2015. У зв'язку з відсутністю грошового атестату, виданого військовою частиною А1314, у Полтавському обласному військовому комісаріаті грошове забезпечення йому не виплачувалось. Крім того зазначив, що відповідно до вищезазначеного Положення, підтвердженням виплати грошового забезпечення за черговий місяць є роздавальна відомість, яка складається фінансовим органом і підписується командиром військової частини та начальником фінансового органу, а також особою, що склала відомість. Проте з військової частини п/п В2950 до Полтавського обласного військового комісаріату роздавальні відомості на ОСОБА_1 не надходили. Відповідно до пункту 8.1.4 Положення, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється за роздавальними відомостями. Просив в задоволені позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 24.03.2014 по 17.03.2015 проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 (Том 1 а.с. 9).

Відповідно до довідки про обставини травми від 17.12.2014 №757, 17.06.2014 під час виконання бойового завдання в населеному пункті місті Металіст Луганської області, приблизно о 16 годині отримав кульове влучення в шолом, яке привело до контузії, ЗЧТ та травми шиї (Том 1 а.с. 12).

У зв'язку з вищезазначеною травмою неодноразово перебував на обстеженні та лікуванні у медичних закладах, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (Том 1 а.с. 13-23).

Згідно з витягом з наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №270-РС, молодшого сержанта ОСОБА_1, радіотелеграфіста радіостанції (Р-142Н) взводу зв'язку увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України, на термін перебування у розпорядженні залишено утримання на всіх видах забезпечення та у списках особового складу оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України (Том 1 а.с. 24-25).

Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, молодшого сержанта ОСОБА_1, колишнього механіка радіотелеграфіста радіостанції (Р-142Н) взводу зв'язку 24 окремого штурмового батальйону, який знаходиться в розпорядженні командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (Том 1 а.с. 27-28).

На підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 17.03.2015 №923 судом встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 у період з 16.06.2014 по 17.03.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (бойових діях) у Донецькій та Луганській областях (Том 1 а.с. 29).

18.04.2015 позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 лист, в якому просив провести перерахунок (донарахування) грошового забезпечення, що належить йому до виплати у відповідності до вимог законодавства, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0911303982518 (Том 1 а.с. 35-39).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Положенням частини другої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ встановлено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час (частина дев'ята статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ).

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частиною першою статті 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ закріплено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних під час мобілізації, в особливий період, у разі оголошення демобілізації здійснюється відповідно до підпункту "ґ" частини другої статті 26 цього Закону.

Відповідно до статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ) регулює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлено, що наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплаті грошового забезпечення у період з 01.12.2014 по 17.03.2015 та про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, суд зазначає наступне.

Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ) регулює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положенням статті 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ закріплено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 3 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2014 №111 Про питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, встановлено, що з 18 березня 2014 р. військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14.07.2008 за №638/15329 (далі - Інструкція), ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

У пункті 1.2 розділу І Інструкції зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Підпунктом 1.3.1 розділу І Інструкції встановлено, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).

Положеннями пункту 1.10 розділу І Інструкції закріплено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до пункту 1.12 розділу І Інструкції, у разі виникнення спірних питань щодо нарахування належного грошового забезпечення фінансові органи до з'ясування (уточнення) у фінансовому органі вищого рівня порядку виплати здійснюють виплату безспірно належного військовослужбовцю грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 9.1 розділу ІХ Інструкції встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Згідно з абзацом шостим пункту 9.1 Інструкції, після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.

Підпунктами 9.5.1, 9.5.2 та 9.5.4 пункту 9.5 Інструкції закріплено, що під час визначення права на грошове забезпечення в передбачені абзацом першим пункту 9.1 цієї Інструкції строки не зараховуються періоди перебування військовослужбовців а лікуванні в лікарняних закладах, у санаторно-курортних закладах, куди військовослужбовці після перебування на лікуванні в лікарняних закладах направлені згідно з висновком військово-лікарської комісії та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії.

Пунктом 2 статті Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (далі - Порядок та умови), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку та умов, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктом 4 Порядку та умов встановлено, що допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (пункт 5 Порядку та умов).

Як було зазначено, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період з 24.03.2014 по 17.03.2015, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 та довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 17.03.2015 №923 (Том 1 а.с. 9, 29).

З грошового атестата позивача та заперечень відповідача-2 та відповідача-3, судом встановлено, що ОСОБА_1 був забезпечений належним грошовим забезпеченням у Полтавському обласному військовому комісаріаті до 30.11.2014. Починаючи з 01.12.2014 та на день звільнення позивачу грошове забезпечення та одноразова грошова допомога не виплачувались.

Враховуючи приписи Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2014 №111, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.07.2008 за №638/15329, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання грошового забезпечення в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням військовослужбовця, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією. Такі виплати повинні здійснюватися Міністерством оборони України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд звертає увагу на те, що порушення ОСОБА_1 порядку постановки для отримання та виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги не є підставою для відмови позивачу у проведенні зазначених виплат.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у період з 01.12.2014 по 17.03.2015 та про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби підлягають задоволенню.

Оскільки вимоги позивача про зобов'язання нарахувати і виплатити йому грошове забезпечення за період проходження військової служби у період з 01.12.2014 по 17.03.2015, у відповідності до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №280 та одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є похідними від попередніх, суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов є обґрунтованим і його належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністрерства оборони України щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за проходження військової служби у період з 01.12.2014 по 17.03.2015.

Визнати протиправною бездіяльність Міністрерства оборони України щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за проходження військової служби у період з 01.12.2014 по 17.03.2015.

Зобов'язати Міністрество оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Басай О.В.

Суддя Волков А.С.

Суддя Скрипка І.М.