Постанова № 51986462, 18.09.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2015 р. Справа № 809/3146/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Матуляка Я.П.

Суддів: Могили А.Б.,

Гундяка В.Д.,

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до відповідача: Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України

про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИЛА:

11.08.2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язання відповідача визначити позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чонобильській АЕС.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відмовляючи в його зверненні відповідачем не враховано ту обставину, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2013 року встановлено, що позивач віднесений до 2-ї категорії осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС і що до даних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому посилається на положення ч.1 ст.72 КАС України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив письмове пояснення та просив розгляд справи здійснювати без участі представника міністерства (а.с. 20,21).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази колегія суддів встановила наступне.

Свідоцтвом про хворобу №384/10 від 02.12.1998 року встановлено, що позивач непридатний до військової служби у мирний час через захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.9).

Однак, 08.02.1999 року Комісія із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на підставі представлених документів вирішила визнати видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_2, безпідставною (а.с. 7).

В той же час судом встановлено, що 28.11.2013 року за поданням Івано-Франківської обласної державної адміністрації особову справу ОСОБА_2 розглянуто на засіданні Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підставі представлених документів вирішено відмовити у визначенні статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки не підтверджено факт виконання робіт в зоні відчуження.

Дана обставина не заперечується позивачем. Крім того, на запитання суду, позивач в судовому засіданні пояснив, що вказане рішення Комісії ним не оскаржувалось.

В 2015 році позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача із листом про вирішення питання щодо визнання безпідставною видачу йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

31.03.2015 року листом за №250/20/132-15 Міністерство соціальної політики України повідомило ОСОБА_2 про те, що його звернення розглянуто. З посиланням на положення статей 10, 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказно на те, що оскільки в зверненні не надано документів, що підтверджують виконання позивачем робіт у зоні відчуження, відсутність яких й слугувала прийняттю вищезазначеного судом рішення від 28.11.2013 року, підстав для перегляду рішення немає (а.с. 15).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стаття 10 вказаного Закону встановлює, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

У абзаці 2 частини четвертої статті 65 вказаного вище Закону закріплено, що порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.01.1997 року за №51, а саме абзацу третього пункту десятого, посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Якщо особою не надано документів, які б підтверджували її участь по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то її вимоги про присвоєння статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачу відповідного посвідчення задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене та з урахуваннм тієї обставини, що позивачем не доведено надіслання до відповідача вищевказаних документів, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи позивачу у перегляді рішення від 08.02.1999 року та від 28.11.2013 року, відповідач діяв правомірно.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що й відсутні підстави для зобов'язання відповідача визначити ОСОБА_2 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вкзаний висновок сформовано колегією суддів, й з урахуванням тієї обставини, що рішення про визнання безпідставною видачу посвідчення позивачу від 08.02.1999 року та про відмову у визначенні позивачеві статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 28.11.2013 року, позивачем не оскаржувались, доказів їх нечинності чи скасування суду не надано.

Обгрунтовуючи заявлений адміністративний позов ОСОБА_2, з посиланням на положення ч.1 ст.72 КАС України, вказує на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2013 року встановлено, що позивач віднесений до 2-ї категорії осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС (а.с. 13,14).

В той же час, колегія суддів зазначає, що зазначене рішення суду було прийнято 13.07.2013 року, тобто до прийняття рішення про відмову позивачеві у визначенні статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (28.11.2013 року).

Більше того, вказане рішення стосується вирішення підстав до стягнення компенсації за часткову втрату працездатності у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, й не містить в резолютивній частині жодних посилань на ті обставини, які зазначені позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що позивачем не довдено протиправності дій відповідача, а отже заявлений адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя: Матуляк Я.П.

Судді: Могила А.Б.

Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 05.10.2015 року.