Постанова № 51986461, 09.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року о 15 год. 35 хв.Справа № 808/753/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака Є.О.

представників сторін:

позивача - Тягушева Д.О.

відповідача - Харченко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000334100 від 13.11.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 341/28-04-41-00/00130926 від 27.10.2014 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету авансових внесків з податку на прибуток ВАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) за період з 30.07.2014 року по 30.09.2014 року» (далі - Акт перевірки), відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000334100 від 13.11.2014 р., за яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 241 366,80 грн. Крім того, 01.08.2014 відповідачем була сформована податкова вимога №8-18. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставним та підлягає скасуванню. Також зазначили, що у зв'язку із використанням у травні 2014 року податкової пільги, виникли обставини, які обумовили відсутність у позивача обов'язку продовжувати сплачувати авансові внески з податку на прибуток, адже обставини "не отримання прибутку" або "отримання збитку" слід розглядати саме у контексті прибутку як податкової бази для сплати податку, тобто, відсутність нарахованої (визначеної) суми податкового зобов'язання за цей податковий період, і саме використання податкової пільги зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору. З огляду на те, що судовим рішенням у справі №808/5068/14, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу відповідача №8-18 від 01.08.2014 на загальну суму 603417,00 грн. (авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності), встановлено відсутність податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток по строку сплати до 30.07.2014 в сумі 603417,00 грн. Відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України (далі також - ПКУ) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Отже, відповідачем не направлялась позивачеві податкова вимога на суму 603417,00 грн. по авансовим внескам з податку на прибуток по строку сплати до 30.08.2014 р., тому позивач не мав можливості оскаржити її в судовому порядку. З огляду на викладене, позивач вважає, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, позов просив задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, в обґрунтування заперечень зазначає, що позивач за І квартал 2014 року отримав прибуток у розмірі 15498589,00 грн., що було задекларовано ним самостійно відповідно до поданої ним декларації по рядку 07 "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності". Застосування позивачем податкової пільги не звільняє позивача від сплати авансових внесків у 2014 році, оскільки звільняється від сплати таких внесків лише той платник податків, який не отримав прибуток або отримав збиток. Вважає, нарахування штрафних (фінансових) санкцій правомірним, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.02.2014 позивачем подано відповідачу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій позивачем був визначений авансовий внесок з цього податку, що підлягає сплаті щомісячно в 2014 році, у розмірі 603417 грн.

08.05.2014 позивачем на адресу відповідача подана декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2014 року, у якій оподатковуваний прибуток був відсутній.

01.08.2014 відповідачем була сформована податкова вимога №8-18, яка визначала суму податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов'язанням за основним платежем у розмірі 603417,00 грн.

На підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 79 ПК України та наказу відповідача від 16.10.2014 №540 у період з 17.10.2014 по 23.10.2014 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати до бюджету авансових внесків з податку на прибуток позивача за період з 30.07.2014 по 30.09.2014.

За наслідками перевірки 27.10.2014 відповідачем складено Акт перевірки, за висновками якого відповідачем встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2013 рік №9090579070 від 24.02.2014 з затримкою більше 30 календарних днів (а.с.14-16).

На Акт перевірки позивачем подано заперечення від 04.11.2014 № 008-82/16362, проте згідно відповіді на заперечення від 11.11.2014 р. №5998/10/28/-04-41 заперечення позивача не було враховано, а висновки Акту перевірки залишені без змін.

На підставі Акту перевірки 13.11.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000334100, яким до позивача за порушення граничного строку сплати (більше 30 календарних днів) суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток було застосовано штрафні санкції на загальну суму 241 366,80 грн.(а.с.17).

Внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000334100 від 13.11.2014 р. останнє було залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №808/5068/14 щодо спору між тими саме сторонами з приводу визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2014 по справі №808/5068/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу відповідача №8-18 від 01.08.2014 на загальну суму 603417,00 грн. (авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності).

Із зазначеного рішення вбачається, що досліджена судом податкова вимога №8-18 від 01.08.2014 не містить у собі відомостей про факт виникнення грошового зобов'язання, а саме у сумі 603417,00 грн. та його узгодження.

Підстави, викладені у п. 59.3 ст.59 ПКУ, п.2.2 "Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків", відповідачем у суді - не доведені.

Судом встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року відсутні податкові зобов'язання позивача, які б відповідач міг вважати узгодженими станом на день формування податкової вимоги №8-18 - 01.08.2014.

Таким чином, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2014 по справі №808/6068/14, що набрала законної сили, встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для складення та направлення податкової вимоги, податкові зобов'язання позивача, які б відповідач міг вважати узгодженими, станом на день формування податкової вимоги - відсутні. Суд дійшов висновку про відсутність у позивача (у зв'язку з використанням податкової пільги) нарахованої суми податкового зобов'язання за відповідний податковий період, при цьому будь-які податкові повідомлення-рішення з приводу несвоєчасної сплати позивачем авансових внесків з податку на прибуток відсутні.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання позивачем вимог п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (цей пункт та далі за текстом норми ПКУ в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу четвертого п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до абзаців одинадцятого-дванадцятого, чотирнадцятого п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України:

- у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань;

- при цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно;

- податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п.49.18. ст.49 (п.п. 49.18.1., 49.18.2., 49.18.3.) Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п.152.9. ст.152 для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Отже, внаслідок системного аналізу вищенаведених приписів Податкового кодексу України суд дійшов наступних висновків :

- платники, які зобов'язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток відповідно до абзацу четвертого п.57.1. ст.57 ПКУ (до яких належить і Позивач), визначають розмір авансових внесків, що підлягають сплаті в 2014 році, в річній декларації з податку на прибуток за 2013 рік, яка подається до 2 березня 2014 року;

- перший авансовий внесок в 2014 році підлягає сплаті до 30 березня 2014 р. (протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю), другий авансовий внесок - до 30 квітня 2014 р., третій - до 30 травня 2014 р. і т.д.

Судом встановлено, що позивачем 24.02.2014 було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Згідно наданої відповідачем інтегрованої картки позивача 28.02.2014 податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік була прийнята та облікована.

У вказаній податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік, по рядку 23 Авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно позивачем зазначено - 603417,00 грн.

Позивачем у підтвердження сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, надані до суду платіжні доручення:

- №5845 від 24.03.2014 на суму 603417,00 грн. з призначенням платежу "авансовий внесок, що сплачується у березні 2014 pоку";

- №8771 від 25.04.2014 на суму 603417,00 грн. з призначенням платежу "авансовий внесок, що сплачується у квітні 2014 pоку".

Проте, в травні 2014 року виникли обставини, які обумовили відсутність обов'язку позивача продовжувати сплачувати авансові внески з податку на прибуток, які були задекларовані в річній декларації з цього податку за 2013 рік.

Так, абзацем дев'ятим пункту 57.1. статті 57 ПКУ передбачено наступне :

- у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 149 ПКУ визначено, що податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Відповідно до п.152.1. ст.152 ПКУ податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України дозволяє суду дійти наступних висновків :

- авансові внески з податку на прибуток на наступний рік підлягають визначенню (розрахунку) виключно за наявності в податковій декларації за попередній звітний (податковий) рік податкового зобов'язання (нарахованої до сплати суми податку);

- для платника податку, який сплачує авансовий внесок, обставини «не отримання прибутку» або «отримання збитку» за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року, з настанням яких законодавець пов'язує виникнення певних правових наслідків (право платника подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал, а також відсутність його обов'язку сплачувати авансові внески у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року), слід розглядати виключно в контексті відсутності не лише прибутку як такого, а саме в контексті прибутку як податкової бази для сплати податку, тобто відсутність нарахованої (визначеної) суми податкового зобов'язання за цей податковий період.

08.05.2014 позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року.

У рядку 07 "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04)" податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року позивачем задекларовано 15498589,00 грн., по рядку 09ПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року "Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування" позивачем зазначена сума 15498589,00 грн.; отже, податкові зобов'язання у ВАТ «Запоріжжяобленерго» за цей податковий період не виникли (показники рядків 11, 14).

Відповідно до п.п. а) п. 30.9. ст. 30 ПКУ України податкова пільга надається шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору.

Згідно з п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму: передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей; передбачених проектами, фінансування яких здійснюється за рахунок суб'єктів природних монополій, виробників електричної та/або теплової енергії відповідно до рішень Кабінету Міністрів України; витрат у межах інвестиційної складової, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій (боргових цінних паперів), випущених (отриманих) енергогенеруючими компаніями, з метою фінансування капітальних вкладень з будівництва (реконструкції, модернізації) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей, відповідно до плану будівництва (реконструкції, модернізації), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, зміст податкової пільги, передбаченої п.154.8. ст.154 ПКУ, полягає в зменшенні об'єкта оподаткування (прибутку) на суму фактичних витрат згідно із затвердженою інвестиційною програмою, яке здійснюється до нарахування податку на прибуток та призводить до зменшення самої суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету.

Норма п.154.8. ст.154 ПКУ є спеціальною для підприємств паливно-енергетичного комплексу та відповідно до неї ВАТ «Запоріжжяобленерго» має пільги щодо сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток.

В першому кварталі 2014 року інвестиційна програма ВАТ «Запоріжжяобленерго» на 2014 рік діяла в редакції, яка була схвалена Постановою НКРЕ України № 1703 від 23.12.2013 р. (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕ України № 118 від 13.02.2014 р.) у сумі 170 939 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Розділ І «Технічний розвиток (переозброєння), модернізація та будівництво електричних мереж та обладнання» інвестиційної програми на 2014 рік, який був затверджений в сумі 142 026 тис. грн. (без ПДВ), стосується саме податкової пільги, передбаченої п.154.8. ст.154 ПКУ.

В першому кварталі 2014 року інвестиційна програма ВАТ «Запоріжжяобленерго» на 2014 рік за І розділом була виконана позивачем на суму понад 30 млн. грн. (профінансовано на суму 30 258 тис. грн., виконано робіт на суму 32 295 тис. грн.), що підтверджується звітом ВАТ «Запоріжжяобленерго» про виконання інвестиційної програми за І квартал 2014 р., який був поданий до НКРЕ України.

Таким чином, позивач мав право зменшити свій прибуток за І квартал 2014 р. (тобто використати податкову пільгу) на зазначену суму фактичного виконання за І розділом інвестиційної програми на 2014 рік.

Проте, до рядку 09 декларації з податку на прибуток за І квартал 2014 р. «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування» позивач включив суму податкової пільги лише в розмірі 15 498 589 грн., тобто в сумі, яка дорівнювала показнику рядка 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» цієї ж декларації.

Отже, відповідно до п.154.8 ст.154 ПКУ позивач як підприємство паливно-енергетичного комплексу та виконавець інвестиційної програми звільняється від оподаткування прибутку підприємства, про що позивачем було зазначено у рядку 09 ПЗ "Прибуток, звільнений від оподаткування або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування" податкової декларації за І квартал 2014 року.

Крім того, у рядку 14 "Податок на прибуток за звітний (податковий) період» декларації за І квартал 2014 року позивачем не було задекларовано будь-яке значення (рядок прокреслений) внаслідок понесення позивачем вищезазначених витрат на виконання інвестиційної програми, що свідчить про відсутність податкових зобов'язань з податку на прибуток у звітному періоді.

Отже, внаслідок використання позивачем свого права на податкову пільгу, яка передбачена п.154.8. ст.154 ПКУ, в сумі 15 498 589 грн., прибуток позивача за І квартал 2014 р. фактично був відсутнім.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач фактично не отримував прибуток за підсумками І кварталу 2014 року, в зв'язку з чим підприємством була правомірно подана податкова декларація та фінансова звітність за цей податковий період та, як наслідок, у Позивача відсутній обов'язок сплачувати авансові внески у другому-четвертому кварталах 2014 року, тобто починаючи з травня 2014 року (зокрема, зазначені в Акті перевірки платежі по строку сплати до 30.07.2014 р. та до 30.08.2014 р).

Системний аналіз пункту 57.1. статті 57 ПКУ свідчить про те, що сума авансових внесків розраховується із розміру нарахованого податку на прибуток. Отже, внаслідок використання податкової пільги, передбаченої ст.154 ПКУ, у позивача за підсумками І кварталу 2014 р. був відсутній оподатковуваний прибуток, а тому позивач починаючи з травня 2014 року не є платником авансових внесків з податку на прибуток.

Посилання Відповідача на задекларований позивачем прибуток в декларації за І квартал 2014 р. (показник рядка 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності»), з якого нібито повинні були сплачуватись авансові внески, є безпідставними та не приймаються судом до уваги, так як такий прибуток для підприємства є неоподатковуваним.

Судом встановлено, що Відповідачем була прийнята податкова вимога № 8-18 від 01.08.2014 р. на суму 603417,00 грн. (авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності).

Відповідно до податкової вимоги № 8-18 від 01.08.2014 р. станом на 31.07.2014 р. сума податкового боргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» за узгодженими грошовими зобов'язаннями за авансовими внесками з податку на прибуток становила 603417,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. у справі № 808/5068/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 р., податкова вимога № 8-18 від 01.08.2014 р. була визнана протиправною та скасована.

Відповідно до п.59.5. ст.59 ПКУ у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, Відповідачем не направлялась позивачеві податкова вимога на суму 603417,00 грн. по авансовим внескам з податку на прибуток по строку сплати до 30.08.2014 р., тому позивач не мав можливості оскаржити її в судовому порядку.

В Акті перевірки (стор.4) Відповідачем зазначено, що авансові внески з податку на прибуток: в сумі 603417,00 грн. по строку сплати до 30.07.2014 р. та в сумі 603417,00 грн. по строку сплати до 30.08.2014 р. фактично були сплачені до бюджету 30.09.2014 р. платіжним дорученням № 1060 від 30.09.2014 р. на суму 1 832 569,16 грн. (в частині).

Відповідно до п. 87.1. статті 87 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У відповіді на заперечення позивача на Акт перевірки (вих. СДПІ у м.Запоріжжі № 5998/10/28/-04-41 від 11.11.2014 р.) Відповідач визнав, шо він самостійно, своїм платіжним дорученням здійснив погашення податкового боргу позивача за авансовими внесками з податку на прибуток в сумі 1 206 834,00 грн. за рахунок наявної переплати з податку на прибуток, яка обліковується на особовому рахунку ВАТ «Запоріжжяобленерго» з цього податку в СДПІ у м.Запоріжжі.

Проте, про що зазначено вище, судом встановлено, у позивача не існує податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток в сумі 603417,00 грн., який виник з 31.07.2014 р., та в сумі 603417,00 грн., який виник з 31.08.2014 р.

Відповідно до статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що починаючи з травня 2014 р. у позивача відсутній обов'язок щодо щомісячної сплати авансових внесків з податку на прибуток в сумі 603417,00 грн., які були задекларовані підприємством в декларації з податку на прибуток за 2013 рік, а отже у позивача був відсутній податковий борг по авансовим внескам по строкам сплати до 30.07.2014 р. та до 30.08.2014 р.

Таким чином, позивачем не було допущено несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток : на суму 603 417 грн. по строку сплати до 30.07.2014 р. та на суму 603 417 грн. по строку сплати до 30.08.2014 р. з затримкою більше 30 календарних днів.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав та неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу штрафних (фінансових санкцій), передбачених п. 126.1 ст.126 ПКУ, на загальну суму 241 366,80 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0000334100 від 13.11.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів податкове повідомлення рішення від 13.11.2014 року №0000334100.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" судовий збір у розмірі 482 грн. 74 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара