Постанова № 51985499, 29.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. Справа № 804/13003/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Максименко Е.М.,

за участю

представників позивача - Нагая І.М., Кольги Т.О.,

представника відповідача - Немченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Криви Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Дніпропетровську МГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.15 -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «АрселорМіттал Криви Ріг», звернувся до суду з позовом до СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від № 0000395103 від 06.07.15та №0000405103 від 06.07.15 в частині суми 908 996,69 грн. В судовому засіданні представник позивача відмовився від заяви про зміну предмета позову, подану до канцелярії суду 28.09.15. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки, викладені в Акті перевірки, стосовно оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання брухту чорних та кольорових металів - відсутність у період з 01.01.2015р. по 30.03.2015р. переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а також неналежного виконання укладених договорів між Позивачем та контрагентами: НВТ «Донікс», ТОВ «Промліга», ТОВ «Техмарк», ТОВ «ТБ Брянківська компанія», ТОВ «Інтеркоалтрейдінг», ТОВ «Дорводгазбуд» та TOB «Криворіжспецремонт», через, нібито, дефектність первинних документів та/або відсутність документів, є надуманими та безпідставними, тому оскаржувані рішення позивач вважає незаконними. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, навівши доводи, викладені в позові та додаткових поясненнях.

Відповідач, СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевіри відносно позивача, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 , п.200.1, 200.4 ст.200 ПКУ та завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму податку 1 732 461,95 грн., а також порушення пункту 11, 23 підрозділу 2 розділу XX, п.44.1, п.44.6, ст.44 п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.3, ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПКУ та завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за березень 2015р. на 6 816 631,70 грн. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи, викладені в акті перевірки та запереченнях проти позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 06.07.15 №0000395103, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2015р. в розмірі 6 816 631,70 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 3 408 315,85 грн., та № 0000405103, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення в сумі 1 732 461,95 грн., вбачається, що вони прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 19.06.15 №4/28-01-51-03/24432974.

Вказаний акт перевірки від 19.06.15 складений про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2015 року та правомірності нарахування залишків сум від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 1 лютого 2015 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року.

За висновками акту перевірки від 19.06.15 позивачем порушені: - п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПКУ та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2015 року на суму податку 1 732 461,95 грн.; - п.11, 23 підрозділу 2 розділу XX, п.44.1, п.44.6, ст.44 п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.3, ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПКУ та завищено суму заявленого бюджетного відшкодування за березень 2015р. на 6 816 631,70 грн.

Підставою для означених висновків слугували доводи посадових осіб відповідача про відсутність у період з 01.01.2015р. по 30.03.2015р. переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а також про неналежне виконання укладених договорів між Позивачем та контрагентами: НВТ «Донікс», ТОВ «Промліга», ТОВ «Техмарк», ТОВ «ТБ Брянківська компанія», ТОВ «Інтеркоалтрейдінг», ТОВ «Дорводгазбуд» та TOB «Криворіжспецремонт», дефектність первинних документів та відсутність документів, які б давали право позивачу на формування податкового кредиту за такими операціями. Відповідачем зауважено на те, що на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» діє пропускний режим та обов'язковість оформлення тимчасового пропуску працівникам на територію Замовника, в якій вказується П.І.Б., паспортні дані, професії, посади та на який термін та інше, але до перевірки не надано жодного із документів, що підтверджують факт проходження через контрольно-пропускні пункти ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» працівників НВТ «ДОНІКС» та ТОВ «Дорводгазбуд» для здійснення будівельно-монтажних робіт, реконструкції та перевлаштування на об'єктах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». До перевірки не надано жодних відомостей щодо наявності чи відсутності ліцензій, сертифікатів якості і дозволів у НВТ «ДОНІКС», ТОВ «Промліга», ТОВ «Дорводгазбуд», ТОВ «Техмарк» на виконання робіт та якості обладнання. За відсутність таких документів посадові особи відповідача стверджують про неможливість підтвердити ні фізичне переміщення обладнання в просторі, ні відповідність придбаного обладнання нормам ГОСТу, ТУ, як це викладено в умовах укладених договорів, що свідчать про формальне оформлення первинних документів по вказаним операціям, а відповідно про їх юридичну дефектність.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Сторонами визнано, що спірні суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування за оскаржуваними рішеннями визначені СДПІ у зв'язку із здійсненням позивачем в період до 30.03.15 операцій з реалізації металобрухту, які, на думку контролюючого органу, мають оподатковуватись за ставкою 20%, а також у зв'язку із завищенням позивачем податкового кредиту за березень 2015р. за операціями з НВТ «Донікс», ТОВ «Промліга», ТОВ «Техмарк», ТОВ «ТБ Брянківська компанія», ТОВ «Інтеркоалтрейдінг», ТОВ «Дорводгазбуд» та TOB «Криворіжспецремонт».

Суд зазначає, що положеннями п.23 підрозділу 2 розділу XX ПКУ (в редакції Закону України від 19.12.13 № 713-VII, який набрав чинності з 01.01.2014 р.) було визначено, що тимчасово до 1 січня 2015 року, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.14 №71 продовжено до 01.01.17 дію режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість для операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту, відходів та брухту чорних та кольорових металів, визначеного пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: «23.Тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.11 № 15 (далі - Постанова №15), до якої постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.15 № 136 внесені відповідні зміни, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово «1 січня 2015» замінено цифрами і словом «1 січня 2017», у назві додатків 1 і 2 до постанови цифри і слово «1 січня 2015» замінено цифрами і словом «1 січня 2017».

Згідно з п. 30.3 ст. 30 ПК України платник податку має право використовувати пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування. Згідно з п. 30.5 ст. 30 ПКУ податкові пільги встановлюються виключно цим Кодексом, а також рішеннями органів місцевого самоврядування, прийнятими у відповідності з цим Кодексом.

Отже, позивач, керуючись п. 30.3 ст. 30 ПК України, мав право користуватись пільгою зі звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання металобрухту з 01.01.2015 р. на підставі приписів ПКУ в редакції Закону №71-УШ від 28.12.14, адже, як чітко зазначено законодавцем, Кабінетом Міністрів України затверджується саме перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, а не строк, до якого операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Суд зазначає про помилковість доводів відповідача в обґрунтування правомірності своєї позиції про те, що з 01.01.15 норми пункту 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України не діяли, у зв'язку з відсутністю переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість (постанова КМУ від 25.03.15 № 136 в силу п.5 Указу Президента України від 10.06.97 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» набула чинності 31.03.15), а операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, у тому числі з їх імпорту, у вказаному періоді (01.01.2015 р. - 30.03.2015 р.) підлягали оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України, з огляду на таке.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Суд зазначає, що відсутність норм, які у період з 01.01.15 по 30.03.15 визначали перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість (постанови Кабінету міністрів України), ніяким чином не може впливати на дію норм ПК України, як кодифікованого нормативно-правового акту, та нівелювати право платника податків на відповідне відображення показників у податкових деклараціях за цей період.

В даному випадку, суперечності норм підзаконного акту нормам закону (ПК України) немає, натомість має місце відсутність норм підзаконного акту, що регулює питання визначення переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у період з 01.01.15 по 30.03.15.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

За приписами п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 4.4 ст. 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Окремо суд звертає увагу, на рішення Європейського суду з прав людини від 24.04.15 по справі "Будченко проти України" (заява № 38667/06), в якому суд наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 39 рішення). У пункті 42 означеного рішення суд зауважує, що положення національного законодавства, яке закріплює право на звільнення від оплати (в даному випадку оплату) не ставить його у залежність від існування компенсаційного механізму.

На підставі викладеного, суд зазначає, що позивач правомірно відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за спірний період «Операції, що не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ)» обсяги постачання без податку на додану вартість - реалізація металобрухту, отриманого в результаті власного виробництва, у сумі 1 922 754 грн., а висновки відповідача про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за такими операціями, в розмірі 62 057,51 грн. є такими, що не узгоджуються з приписами ПКУ.

Також суд зазначає, що порядок формування платником податків податкових зобов'язань з ПДВ, податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування визначений положеннями Податкового кодексу України.

Приписами п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту, які в подальшому трансформувались у спірні суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування, а також реальності господарських операцій з контрагентами, за взаємовідносинами з якими сформовані такі суми податкового кредиту - НВТ «Донікс», ТОВ «Промліга», ТОВ «Техмарк», ТОВ «ТБ Брянківська компанія», ТОВ «Інтеркоалтрейдінг», ТОВ «Дорводгазбуд» та TOB «Криворіжспецремонт», позивачем надані копії: договору № 3615 від 17.10.2013 р., рахунка-фактури № 4 від 18.03.2015 р., акту виконаних робіт від 18.03.2015 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2015 року; договору № 96 від 22.12.2014 р., рахунків, видаткових накладних, прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних, договору № 4275 від 24.12.2014 р. з ТОВ «Техмарк», податкових накладних, рахунків, видаткових накладних, прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних, розрахунку-коригування №3 до рахунку від 03.03.15; договору від 09.12.14 №4125 з ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія», податкових накладних, рахунків, видаткових накладних, залізничних накладних, посвідчень якості, розрахунків відповідальної недостачі/надлишку за 15.03.2015 р., переліку перевізних документів по перевезенням замовника з 19.09.15 по 19.03.15, актів надання послуг; договору з ТОВ «Інтеркоалтрейдінг» № 250 від 31.12.13 та №254 від 02.01.14, рахунків - фактури прибуткових ордерів, видаткових накладних, відвісної, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, реєстрів, повідомлень про відвантаження, посвідчень якості, актів приймання-передачі, розрахунків підсумкової суми ж.д. тарифу до рахунку №033110, розрахунків - коригувань; договору від 04.01.15 №192 з ТОВ «Дорводгазбуд», рахунків, актів виконаних робіт з технічного обслуговування обладнання у березні 2015р., рахунків, акті прийняття виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрати, актів на передачу основних і допоміжних матеріалів, актів на використані при ремонті матеріалів, договорів з ТОВ «Криворіжспецремонт» від 27.01.15 №665, від 13.02.15 №1217, від 27.02.15 №1402, від 12.02.15 №1070, від 16.02.15 №1208, рахунків - фактури, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, договірної ціни, розрахунків вартості виконаних робіт, акті про втрату давальницьких матеріалів, відомостей ресурсів до акту прийняття, актів на використані при ремонті матеріали.

Судовим оглядом наданих перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимога відповідача про надання документів, що підтверджують переміщення на території позивача робітників підрядників механізмів для виконання робіт є безпідставною, оскільки чинним законодавством України не передбачене обов'язкове встановлення пропускного режиму на такого роду підприємствах, яким є підприємство позивача.

Суд також зазначає, що відомості щодо наявності чи відсутності ліцензій і дозволів у підрядників контрагентів не є документами бухгалтерського обліку, такі ліцензії є документами державного зразка, які засвідчують право ліцензіата на провадження зазначеного в них видів господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Окремо слід зазначити, що такі документи мають знаходитись не у позивача, а у осіб, які здійснюють підрядні роботи.

З приводу доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що за змістом Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом обліку господарської операції з перевезення вантажу перевізником - суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів. коли перевезення вантажу здійснюється власним транспортом продавця (вантажовідправника) чи покупця (вантажоотримувача), товарно- транспортні накладні не оформлюються. Отже, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом обліку господарської операції з перевезення вантажу перевізником - суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів, а не покупцем при покупці товару.

Суд також зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача документів, які підтверджують проходження атестації працівників контрагента на знання корпоративних стандартів позивача, надання контрагентами результатів виконаних робіт, а саме: карток обслуговування, звітів, технічних проектів які визначають зміст, обсяги, трудові витрати, кошторисну вартість, основні технічні умови, строки і організацію виконання робіт. Суд відмічає, що ані договорами з контрагентами, ані нормативно-правовими актами не встановлено обов'язковості підтвердження факту виконання робіт чи надання послуг вищезазначеними документами, у тому числі, - журнали реєстрації інструктажів, наряди допуски на проведення робіт, картки обслуговування, звіти, технічні проекти, які визначають зміст, обсяги, трудові витрати, кошторисну вартість, основні технічні умови, строки і організацію виконання робіт. Факт виконання робіт/послуг підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі робіт/послуг. Окремо слід зазначити, що такі документи стосуються забезпечення продуктивності та якості роботи, планування та звітності в області будівництва, та не є бухгалтерськими документами, на підставі яких формуються дані бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу відсутності загального та спеціальних журналів виконання робіт, передбачених Державними будівельними нормами України ДБН АЗ. 1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» Затвердженими Наказом Мінрегіонбуду України від 25.12.2009 року №689, від 31.08.2010 року №334, від 25.05.2011 року N853, суд зазначає, що відповідно до згаданих Норм, вони встановлюють загальні вимоги до організації будівельного виробництва підчас нового будівництва, реконструкції існуючих будівель і споруд, технічного переоснащення діючих підприємств, і не поширюються на організацію ремонту будівель та обладнання, надання послуг. Також суд відмічає, що такі спеціальні журнали ведення будівельних робіт є спеціалізованими документами, що відносяться виключно до будівельної сфери, та не є документами бухгалтерського обліку, не містять вартості робіт.

Зазначаючи про відсутність реального факту придбання товарів та послуг у контрагентів - НВТ «Донікс», ТОВ «Промліга», ТОВ «Техмарк», ТОВ «ТБ Брянківська компанія», ТОВ «Інтеркоалтрейдінг», ТОВ «Дорводгазбуд» та TOB «Криворіжспецремонт», відповідачем не враховано наступне. По-перше, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, По-друге, правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними СДПІ до суду не надано.

На підставі викладеного суд зазначає, що надані позивачем в ході перевірки та до суду первинні документи, в тому числі податкові накладні, які складені за взаємовідносинами з НВТ «Донікс», ТОВ «Промліга», ТОВ «Техмарк», ТОВ «ТБ Брянківська компанія», ТОВ «Інтеркоалтрейдінг», ТОВ «Дорводгазбуд» та TOB «Криворіжспецремонт», в своїй сукупності підтверджують факт виконання контрагентами робіт та надання послуг, дозволяють ідентифікувати особу, яка приймала безпосередню участь у господарських операціях, що перевірялися, та спростувати сумніви щодо їх реальності.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за спірними операціями з НВТ «Донікс», ТОВ «Промліга», ТОВ «Техмарк», ТОВ «ТБ Брянківська компанія», ТОВ «Інтеркоалтрейдінг», ТОВ «Дорводгазбуд» та TOB «Криворіжспецремонт». Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Отже, відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як не доведено і факту наявності порушення позивачем положень пункту 11, 23 підрозділу 2 розділу XX, п.44.1, п.44.6, ст.44 п. 185.1 ст 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.3, ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПКУ, про яке зазначено у висновку акту перевірки.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також суд зазначає, що відповідачем не зазначено про порушення позивачем порядку розрахунку суми від'ємного значення, яка в подальшому трансформувалась у спірну суму бюджетного відшкодування, факт сплати позивачем податку у попередніх періодах в розмірах, що не є меншими за визначену суму бюджетного відшкодування, відповідачем не заперечується.

Беручи до уваги наведене, суд констатує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000395103 від 06.07.15 та № 0000405103 від 06.07.15 в частині суми 908 996,69 грн. не відповідає вимогами ПКУ, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню. Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Криви Ріг» підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Дніпропетровську МГУ ДФС № 0000395103 від 06.07.15.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Дніпропетровську МГУ ДФС № 0000405103 від 06.07.15 в частині суми 908 996.69 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Криви Ріг» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Дніпропетровську МГУ ДФС.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 05.10.15.

Суддя А.О. Коренев