Ухвала суду № 51981786, 08.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Київ К/800/21980/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Харківській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Харківській області, в якому просив: скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 17 листопада 2014 року № 1923/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 22 березня 2013 року, виданого ОСОБА_4; поновити ОСОБА_4 дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 22 березня 2013 року; зобов'язати Міністерство юстиції України (ідентифікаційний номер 00015622) внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) України інформацію щодо поновлення ОСОБА_4 дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 22 березня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання приписів доручення Департаменту нотаріату та банкрутства Міністерства юстиції України від 20 червня 2014 року № 6659-0-26-14/13.2 Головним управлінням юстиції у Харківській області у термін з 15 серпня 2014 року по 19 серпня 2014 року проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4 щодо додержання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та іншого законодавства з питань банкрутства.

За результатами проведеної перевірки комісією виявлено порушення приписів частин 6, 8 статті 3-1, абзацу 2 частини 9 статті 17, абзацу 1 частини 10 та частини 13 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (в редакції до 19 січня 2013 року), частини 6 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в новій редакції), про що складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19 серпня 2014 року № 82 та акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 29 серпня 2014 року № 98.

Листом Головного управлінням юстиції у Харківській області від 03 вересня 2014 року № 17597/06-05 до Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України направлено пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення.

29 вересня 2014 року Дисциплінарною комісією прийнято рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, про що зазначено у протоколі засідання цієї комісії № 19/09/14.

17 листопада 2014 року Міністерством юстиції України видано наказ № 1923/5, згідно пункту 2 якого анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 22 березня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2014 року № 1923/5 в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 22 березня 2013 року прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Діяльність арбітражних керуючих, їх права і обов'язки, а також підстави притягнення до відповідальності регулюються Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5 (далі - Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5).

Відповідно до частини 13 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) у разі визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує виконувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору або призначення його ліквідатором у встановленому цим Законом порядку.

Згідно частини 6 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугував висновок комісії про те, що арбітражним керуючим ОСОБА_4 після оскарження постанови Господарського суду Харківської області від 25 грудня 2013 року в апеляційному порядку не було передано бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору ОСОБА_6 Також комісією встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_4 було укладено 255 ліцензійних договорів про використання промислового зразка з ТОВ «Інноваційно-інвестиційне підприємство СТАТУС» на загальну суму 8925000,00 грн., які не були погоджені з комітетом кредиторів та були затверджені в плані санації ВАТ «Мереф'янський механічний завод», у зв'язку з чим комісія дійшла висновку, що арбітражним керуючим ОСОБА_4 були укладені угоди, які в подальшому збільшили кредиторську заборгованість ВАТ «Мереф'янський механічний завод» на суму 10050000,00 грн., що свідчить про нанесення значної матеріальної шкоди підприємству-боржнику.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість правової позиції відповідача про те, що позивачем порушено приписи частини 13 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19 січня 2013 року) та частини 6 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у новій редакції).

Відповідно до частини 2 статті 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики державним органом з питань банкрутства утворюється Дисциплінарна комісія (частина 1 статті 108 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), яка діє на підставі Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5.

За приписами пункту 4 цього Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ), про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого і за наслідками розгляду приймає одне із рішень, передбачених пунктом 25 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5, зокрема, про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.

Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), наведені у частині 1 статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

При цьому, рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина 3 статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Відповідно до частин 1, 2 статті 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.

Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Аналіз змісту наведених норм Закону дає підстави для висновку, що рішення Дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позбавлення особи права на заняття такою діяльністю, і як наслідок такого рішення - анулювання свідоцтва.

Разом з тим, пунктами 27, 28 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5 передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу Мін'юсту для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.

Структурний підрозділ шляхом надіслання листа за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у п'ятиденний строк з дня надходження відповідного протоколу засідання Комісії повідомляє заявника про прийняте Комісією рішення за результатом розгляду заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

З правового аналізу вказаних положень вбачається, що питання по притягненню до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого вирішується відповідною Комісією, рішення якої (протокол) та подання (у даному випадку) надсилаються до Державного органу з питань банкрутства для прийняття в подальшому рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про пропуск відповідачем двомісячного строку з дня виявлення відповідного порушення, для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом другим частини першої статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не ґрунтуються на наведених положеннях законодавства.

З огляду на викладене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій що наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2014 року № 1923/5 в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 22 березня 2013 року прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало