Ухвала суду № 51981771, 08.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Київ К/800/58047/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

Логвиненко А.О.

Васильченко Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Харківський хлібний дім" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и л а:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 20208,34 грн. та пені у розмірі 3918,80 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Харківський хлібний дім" на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 20208.34 грн. та пені у розмірі 3918.80 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов у зв'язку із пропуском строку, передбаченим ст. 99 КАС України, залишено без розгляду.

Не погодившись з рішеннями апеляційного суду, Фонд соціального захисту інвалідів звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 серпня 2014 року позивачем подано позов про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно ст. 20 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XIІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон України від 21.03.1991 року № 875-XIІ) адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

Аналогічні положення містить також і п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70. Так, у відповідності до вказаного пункту, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Разом з цим ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Наведена норма кореспондується з приписами п.3.1 та п.3.4 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223 "Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати" (далі - Порядок №223), якими встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Аналізуючи зміст викладених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що право на звернення до суду із вказаними позовом виникло з 16 квітня 2013 року, проте відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду лише 28 серпня 2014 року, тобто поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що строки визначені у ст. 250 ГК України до даних правовідносин не застосовуються, оскільки адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно, тоді як у ст. 250 ГК України визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а не їх стягнення.

Наведене дає підстави для висновку про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 КАС України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

Н.В. Васильченко

А.О. Логвиненко