Ухвала суду № 51981751, 03.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м. Київ К/800/38165/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Голяшкіна О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014р. у справі № 822/904/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" про стягнення заборгованості.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Завод Адвіс" на користь управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому 51630,77 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року скасовано, а провадження у справі закрито, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014р. надійшла касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, в якій скаржник посилаючись на порушення норм процесуального права ставить питання про їх скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що даний спір не є публічно-правовим, а тому, не підлягає розгляду у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", зі змінами та доповненнями, передбачено, що платники збору та обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені ст. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від суб'єкта оподаткування, який передбачений ст. 2 Закону.

У відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 23 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" Пенсійний фонд має право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому звернулось з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод АДВІС" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на цей спір, оскільки він виник за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадку, встановленому законом.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на пункту 16.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" № 8 від 20 травня 2013 року, оскільки постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 14 лютого 2014 року "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" пункт 16.2 був виключений.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції, на постанову Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі №21-124а13, оскільки у даному випадку спірні правовідносини виникли саме з приводу обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 встановленого для роботодавців (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а не з приводу відшкодування шкоди.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції не врахував зазначені вище обставини, допустив помилку у застосуванні норм процесуального права, а відтак зробив передчасний висновок про закриття провадження у справі.

Судова колегія вважає, що вимога скаржника про скасування постанови суду першої інстанції є такою, що позбавлена правового обґрунтування, оскільки відповідно до ч.1 ст. 211 КАС України сторони можуть оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку. Однак постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року в апеляційному порядку не переглядалась, оскільки провадження у справі було закрито.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014р. скасувати, а справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: