Ухвала суду № 51981553, 08.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2015 р. м. Київ К/800/50867/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Пасічник С.С., Ситникова О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство №3», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 11 925 грн. 80 коп.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство №3»на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівадміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 11 925 грн. 80 коп.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно поданого 24 січня 2013 року відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (зареєстроване у Закарпатському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, якому звітує про зайнятість та працевлаштування інвалідів.), середньооблікова чисельність штатних працівників становила 9 осіб (рядок 01). Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 1 особа, фактично працювало інвалідів - 0. Отже, на думку позивача, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи.

Позивач у розрахунку ціни позову визначив суму адміністративно-господарських санкцій становить 11 922,22 грн., як половину середньорічної заробітної плати штатного працівника за 2013 рік. Оскільки відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції до 16 квітня 2014 року, позивач нарахував пеню за порушення термінів сплати в сумі 3 грн. 58 коп., а тому загальна сума заборгованості становить - 11 925 грн. 80 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не виконав передбачений чинним законодавством обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені є правомірним.

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену у подібних категоріях спору, зокрема постанови від 11 червня 2013 року (справа № 21-63а13), від 19 листопада 2013 року (справа № 21-397а13) та від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), не погоджується та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-XII) (у відповідній редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно вимог статті 20 цього Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Також, пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Водночас, у частині 3 цієї статті зазначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Форма звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за N 117/13384.

Разом з тим, пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (у відповідній редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідні форми звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 № 316 (який був чинним в період спірних правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 за № 988/23520.

Цим наказом затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та порядок подання форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

На підставі комплексного аналізу вищезазначених правових норм та положень підзаконних нормативно-правових актів у їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність у відповідача обов'язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду про наявність вільних робочих місць (вакансій) призначених для працевлаштування інвалідів шляхом подання до центру зайнятості звітів форми 3-ПН.

Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено факту подання відповідачем звітів за формою 3-ПН щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, створення, визначення робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом січня-грудня 2013 року.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства № 3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та не підлягає перегляду.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: С.С. Пасічник

О.Ф. Ситников