Ухвала суду № 51981419, 03.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м. Київ К/800/4473/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 23.07.2014 року про накладення штрафу у розмірі 255,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт перешкоджання позивачем у користуванні транспортним засобом ОСОБА_5 на виконання рішення суду, а тому відсутні підстави винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та увалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем у добровільному порядку не виконано рішення суду. Також, позивачем не вчинялось жодних заходів щодо виконання судового рішення, що свідчить про законність та обґрунтованість спірної постанови щодо накладення на позивача штрафу за його невиконання.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки жодних перешкод ОСОБА_5 у користуванні транспортним засобом на виконання судового рішення вона не чинила, з 2012 року транспортним засобом не користується, стягувач ОСОБА_5 обізнаний про місцезнаходження транспортного засобу та має від нього комплект ключів, отже у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2014 року у справі № 755/6465/14-ц зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні транспортним засобом - автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», 2006 року випуску, двигун НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

На виконання зазначеного рішення, Дніпровським районним судом міста Києва був виданий виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві 28.05.2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 43485321 та надано боржнику - ОСОБА_4 семиденний строк для добровільного виконання судового рішення.

Зазначена постанова була направлена ОСОБА_4 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та вручена їй особисто 04.06.2014 року.

Не отримавши пояснень від позивача та доказів виконання судового рішення, державним виконавцем було направлено позивачці вимогу від 02.07.2014 року № 20469, якою її зобов'язано з'явитись до державного виконавця 09.07.2014 року о 15:00 год. для надання пояснень щодо невиконання рішення суду. Зазначена вимога була направлена ОСОБА_4 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та вручена їй особисто 18.07.2014 року.

Постановою відповідача від 23.07.2014 року про привід боржника через органи внутрішніх справ до позивача застосовано примусовий привід в приміщення ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві 01.08.2014 року на 10:00 год., а також відповідачем винесено спірну постанову від 23.07.2014 року про накладення штрафу у розмірі 255,00 грн. за невиконання рішення суду по виконавчому листу № 755/6465/14-ц від 21.05.2014 року, виданому Дніпровським районним судом м. Києва.

Згідно заяви ОСОБА_5 позивач перешкоджає йому у праві користуванні відповідним транспортним засобом, не повідомляє його місцезнаходження та не з'являється за викликами державного виконавця.

Згідно письмових пояснень позивача, поданих нею 31.07.2014 року до відповідача, будь-яких перешкод у користуванні зазначеним вище автомобілем вона не чинить, автомобіль знаходиться у місці, де його залишив ОСОБА_5, який зняв з транспортного засобу номерні знаки та має комплект ключів від нього. Також зазначено, що з приводу транспортного засобу ОСОБА_5 до неї усно чи письмово не звертався, а, отже, рішення суду виконується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 75 Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 Закону.

Відповідно до ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, не надано доказів добровільного виконання в повному обсязі виконавчого листа № 755/6465/14-ц від 21.05.2014 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, та належних доказів на підтвердження поважності його невиконання.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано та своєчасно, підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі № 826/12200/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко