Ухвала суду № 51981309, 20.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року м. Київ К/9991/77307/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Приходько І.В.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

у справі № 2а-3596/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» (далі - ТОВ «М-Квадро»; позивач) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001142301/1819 від 13 липня 2012 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «М-Квадро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1430/220/34386044 від 26 червня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001142301/1819 від 13 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 981 934,25 грн. (1 702 905,00 грн. - основний платіж, 279 029,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням витрат при придбанні у Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський кар'єр» каменю технологічного фракції 80-120 мм. (щебеню) за договором № Т-1/1-10 від 01 червня 2010 року та каменю вапнякового технологічного фракції 80-120 мм. (щебеню) за договором № 9 від 28 березня 2011 року.

Такий висновок податковим органом зроблено виключно з огляду на те, що у видаткових накладних, наданих на перевірку, вартість товару та послуг з його перевезення не розділено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Подібні умови формування валових витрат встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Як з'ясовано судами, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем щебеню у ВАТ «Тернопільський кар'єр» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Контролюючим органом при цьому не заперечується реальний характер спірних операцій, а також те, що понесені ТОВ «М-Квадро» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що нерозподілення у видаткових накладних вартості товару та послуг з його перевезення не може бути єдиною підставою для висновку про неправомірність формування платником даних податкового обліку, доводи судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильними.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Приходько І.В.