Ухвала суду № 51981106, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/33125/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі судового засідання: Романишин О.Р.,

за участю представника відповідача: Вендоліної А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 826/18439/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 23.05.2013 року №100250000/2013/500260/2 та від 14.06.2013 року №100250000/2013/500024/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року №100250000/2013/500260/2 та від 14 червня 2013 року №100250000/2013/500024/2.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України звернулась із касаційною скаргою, в якій просила це рішення скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем 22 травня 2013 року подано відповідачу митну декларацію №100250000/2013/027964 для декларування товарів:

- № 1 - риба свіжоморожена морська - мойва, ціла, не патрана (код УКТЗЕД 0303799800), t/m "Iceland Pelagic", виробник Iceland Pelagic Frostiskur ehf (Ісландія), вага нетто 7878,00 кг, за митною вартістю 0,92 USD/кг.;

- № 2 - риба свіжоморожена морська - скумбрія, ціла, не патрана (код УКТЗЕД 0303743010), t/m "Iceland Pelagic", виробник Iceland Pelagic Frostiskur ehf (Ісландія), вага нетто 11112,00 кг, за митною вартістю 2,2442 USD/кг (далі - товари).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем подано відповідачу: декларацію митної вартості; міжнародну автомобільну накладну від 17 травня 2013 року № 001302; міжнародну автомобільну накладну від 18 травня 2013 року № 001317; книжку МДП від 18 травня 2013 року; довідку про транспортні витрати від 17 травня 2013 року; довідку про транспортні витрати від 17 травня 2013 року № 455-30; рахунок-фактуру (інвойс) на товар від 10 травня 2013 року № SR005877; пакувальний лист від 10 травня 2013 року; контракт від 29 листопада 2012 року № 455.

Разом з тим, відповідачем відмовлено у митному оформленні товарів та оскаржуваним рішенням від 23 травня 2013 року митну вартість товару № 2 скориговано до 3,19 USD/кг із посиланням на те, що позивачем не повністю виконано вимогу про подання додаткових документів, а подані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості товару, а тому у відповідача виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. Митна вартість товарів визначена за резервним методом.

Крім того, 13 червня 2013 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №100250000/2013/028960 для декларування товару - риби свіжомороженої морської - Скумбрії, цілої, не патраної (код УКТЗЕД 0303743010), t/m "Iceland Pelagic", виробник Iceland Pelagic Frostiskur ehf (Ісландія), вага нетто 19 000,00 кг, за митною вартістю 2,1472 USD/кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано: декларацію митної вартості; міжнародну автомобільну накладну від 06 червня 2013 року № 184820; книжку МДП від 06 червня 2013 року; довідку про транспортні витрати від 06 червня 2013 року; довідку про транспортні витрати від 06 червня 2013 року № 455-34; рахунок-фактуру (інвойс) на товар від 28 березня 2013 року № SR005687; пакувальний лист від 10 травня 2013 року; контракт від 29 листопада 2012 року № 455; видаткову накладну від 20 березня 2013 року № 0075302832; видаткову накладну від 08 березня 2013 року № 0075193720; комерційну пропозицію від 28 березня 2013 року; прайс-лист від 28 березня 2013 року; виписку з бухгалтерської документації від 27 травня 2013 року.

Однак, відповідачем відмовлено у митному оформленні товару та оскаржуваним рішенням від 14 червня 2013 року митну вартість товару скориговано до 3,19 USD/кг, із посиланням на те, що позивачем не повністю виконано вимогу про подання додаткових документів, а подані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості товару, а тому у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товару. Митна вартість товару визначена за резервним методом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем обґрунтовано було відкориговано митну вартість імпортованого позивачем товару, оскільки декларантом надано не всі належні документи на підтвердження заявленої митної вартості, спірні рішення митного органу є правомірними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими до митного оформлення документами підтверджується визначена позивачем митна вартість товарів, у зв'язку з чим дії відповідача по коригуванню митної вартості за резервним методом є неправомірними, а тому спірні рішення митного органу підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо неправомірності спірних рішень митного органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Як встановлено під час судового розгляду справи, митний орган вказав на розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, а саме:

- по ВМД-1: не подано документи, що містять відомості про вартість страхування; у наданому платіжному дорученні від 26.03.2013 року № 060 зазначено реквізити інвойсів, відповідно до яких здійснювалася оплата за товар, які неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару; у наданих копіях митних декларацій країни відправлення №G00989 та №G00997 наявні числові значення, але перевірити їх неможливо, оскільки надано інші номера інвойсів, а митні декларації не містять відміток митних органів країн відправлення та країн транзиту; не подано висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- по ВМД-2: не подано документи, що містять відомості про вартість страхування; у наданому платіжному дорученні від 13.12.2013 року №165 не зазначено реквізити проформи-інвойсу або іншого документу, відповідно до якого здійснювалася оплата за товар; нові прайс-листи не містять інформацію стосовно сайтів для пошуку та контактів із фірмами у мережі Інтернет; не подано висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, судом апеляційної інстанції доцільно зауважено, що згідно з п. 3.1 контракту від 29.11.2012 року №455 всі ціни за даним контрактом, а також умови поставки маються на увазі на умовах CIF/FCF Клайпеда, Литва, згідно з Інкотермс 2010.

Відповідно до Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010) умова поставки CIF «ціна, страхування, фрахт» передбачає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає таким чином товар. Ризик втрати або пошкодження товару

переходить, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов'язаний укласти договір та оплачувати всі витрати і фрахт, що необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Продавець також укладає договір страхування, що покриває ризики втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, умова поставки CIF передбачає включення в ціну договору не лише ціни товару, а й витрат на фрахт та страхування, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність вимоги Митниці щодо необхідності надання документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки остання вже включена у вартість імпортованого товару.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Відповідачем помилково було надані критичні оцінки платіжному дорученню від 26.03.2013 року №060 та від 13.12.2013 року №165, оскільки останні підтверджують виключно факт правовідносин Позивача з Iceland Pelagic ehf (Ісландія) за контрактом від 29.11.2012 року №455, а не свідчать про вартість імпортованого товару. При цьому, на момент подачі ВМД-1 та ВМД-2 ТОВ «Фоззі-Фуд» не міг надати платіжні доручення, оскільки згідно з п. 8.1 контракту від 29.11.2012 року №455 оплата проводиться через 45 календарних днів з дати Інвойса, згідно п. 2.1 контракту та за умови надання повного комплекту документів, вказаних у розділі 7 контракту.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зауважено щодо необґрунтованості твердження митного органу про невідповідність поданого Позивачем прайс-листа певним вимогам, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до прайс-листів.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2013 року №100250000/2013/500260/2 та від 14.06.2013 року №100250000/2013/500024/2 Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України прийняті з порушенням вимог ст. ст. 57-60 Митного кодексу України.

Колегія суддів дійшла думки, що висновки суду апеляційної інстанцій про задоволення позову ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, належній оцінці досліджених доказів, та обґрунтовано застосованих нормах матеріального права до вирішення спірних правовідносин. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 826/18439/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: