Ухвала суду № 51980884, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/28745/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К. Г.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 814/4767/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Міндоходів України про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2013 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до адміністративного суду з позовом до Миколаївської міжрегіональної митниці Міндоходів України щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24 жовтня 2013 року № 504000003/2013/000151/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 24 жовтня 2013 року № 504010000/2013/00014.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позов задоволено.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із ухваленими по справі рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 1 квітня 2013 року між позивачем та ВАТ «Єдина торгова компанія» було укладено контракт № RF/RD/79-13/11-М поставки натру їдкого (гідроксиду натрію). Ціна товару повинна визначатися за формулою за кожні 10500 тон товару і за кожну тону товару окремо. Формула - FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно контракту товар поставляється на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеської залізниці і включає всі витрати по доставці товару, які несе контрагент.

Відповідно до специфікації № 7 від 20 серпня 2013 року, у вересні 2013 року зазначений контрагент повинен був поставити позивачу 3640 тон гідроксиду натрію, за ціною 282, 5 доларів США за 1 тону, а всього 1028300 доларів США.

9 жовтня 2013 року позивач подав до митниці електронну митну декларацію № 504010000/2013/002185, в якій митна вартість імпортованих товарів була визначена за ціною контракту (основний метод).

Для митного оформлення зазначеного товару позивач надав відповідачу вищезгаданий контракт, специфікацію, інвойс від 28 вересня 2013 року № ЕКТ/ВЄС/В-234, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, рахунок фактуру ЕТК/ВЄС/В-234 від 28 вересня 2013 року, довідку про декларування валютних цінностей від 22 липня 2013 року № 33/40-417, копію митної декларації країни відправлення від 28 вересня 2013 року № 10311090/280913/0006024, сертифікат походження товару та паспорти якості.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: була відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару, не надана документально підтверджена інформація щодо формування ціни відповідно до умов п. 2.3 Контракту; не обґрунтовано занижено ціни на 40 доларів США від рівня світових цін; подані документи містили розбіжності між підписом генерального директора ОАО «Единая торговая компания» ОСОБА_1 (контракт) та підписом, зазначеним у додатку № 7 від 20 серпня 2013 року до контракту; у платіжному дорученні в іноземній валюті від 2 жовтня 2013 року № 4021 був зазначений інший номер інвойсу ніж при митному оформленні. Також, надане позивачем платіжне доручення в іноземній валюті від 2 жовтня 2013 року № 4021 на суму 245769, 36 доларів США не відповідало сумі інвойсу від 28 вересня 2013 року № ЕТК/ВЭС/В-24 - 43780, 44 доларів США.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Під час здійснення митного контролю, митний орган поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку з чим витребував у нього бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема, щодо страхування товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформацію біржових організацій про вартість товару; договір із третіми особами, пов'язаний із контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

14 жовтня 2013 року позивач надав митниці лише платіжне доручення в іноземній валюті № 4021 від 2 жовтня 2013 року; інформацію щодо біржових котирувань товару; митну декларацію країни відправлення від 28 вересня 2013 року № 10311090/280913/0006026. Інші документи, які запитував митний орган, позивачем надано не було.

Не наданням позивачем у повному обсязі витребуваних митним органом документів стало перешкодою для підтвердження числових значень складових митної вартості товару позивача.

Відповідно до п. 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

24 жовтня відповідач склав картку відмови у митному оформленні товарів № 504010000/2013/00014 та рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2013/000151/2, в якому митна вартість визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних товарів.

Відповідно до положень частини 1, 6-8 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів митним органом не застосовувався, тому відповідачем застосовано наступний другорядний метод, а саме, метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що митним органом правомірно складено картку відмови у митному оформленні товарів № 504010000/2013/00014 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2013/000151/2 (за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних товарів).

Оскільки, задовольнивши позов, суд першої інстанції спір у цій справі вирішив неправильно, апеляційний суд правомірно скасував його рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджено обставини справи, вірно встановлено характер спірних правовідносин. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не вбачається.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 814/4767/13-а залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: