Ухвала суду № 51980856, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/800/32796/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В., суддів : Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі № 8263163/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. – Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень і картки відмови в прийнятті митної декларації, –

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. – Україна» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та від 16.10.2013 р. № 100270000/2013/300399/2;

- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741 та від 16.10.2013 р. № 100270000/2013/01923.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 01 квітня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року скасовано рішення місцевого суду в частині відмови в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. – Україна» про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із ухваленим по справі рішенням апеляційного суду, Київська міжрегіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, між ТОВ «Т.Б.М. – Україна» (Покупець) та Фірмою «INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A. S.» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2013 р. № 06/2013 на поставку товарів, за яким продавець зобов’язується поставити замовлені покупцем товари (комплектуючі для вікон та дверей, шаблони, зразки, рекламний матеріал на безоплатній основі), а останній зобов’язується прийняти відповідний товар та вчасно його оплатити . Перелік товарів зазначається у додатку до Контракту (специфікації, яка є невід’ємною частиною до Контракту).

З метою проведення митного оформлення зазначеного товару 17.09.2013 року позивачем подано до митного органу митну декларацію № 100270000/2013/177673 та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту та вимог Митного кодексу України. Митна вартість товару заявлена за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Під час митного оформлення вказаного товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за основним методом.

В подальшому, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом, та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270003/2013/01741.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та карткою, позивач скористався правом на випуск товарів за митною декларацією від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/177729.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності, які унеможливлювали визначити митну вартість товару за першим методом, у зв’язку з чим відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, які надані не в повному обсязі. Крім того, надані документи не підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом.

Частково скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи частину позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначаючи митну вартість товару за МД від 17.09.2013р. № 100270000/2013/177673, відповідачем не проведено належних консультацій з декларантом та зроблено необґрунтовані висновки про не підтвердження поданими документами митної вартості за першим методом.

Колегія суддів дійшла думки про обґрунтованість вказаного висновку апеляційного суду, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості транспортно-експедиційних послуг. А отже рішення митниці є незаконними.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, здійснюючи перевірку наданої позивачем митної декларації, надіслав електронне повідомлення позивачу, в якому зазначено про опрацьовані надані позивачем документи та надіслання рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження витребування митним органом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/177673.

Отже, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України, відповідачем не проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, що є обов’язковою передумовою застосуванню другорядних методів.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у наданих позивачем документах не міститься розбіжностей, про які вказує митний орган: «до митного оформлення надано інвойс від 09.09.2013 р. № 14258, у вантажній декларації країни відправлення зазначено номер інвойсу від 09.09.2013 року № 014258», оскільки у вантажній декларації від 09.09.2013 р. № 0535419 вказано «відправник INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A. S.» інвойс від 09.09.2013 р.

Крім того, апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи митного органу про неналежність висновку Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 16.09.2013 р. № 12/443, так як у такому висновку експерт посилається на цінову політику фірми «INTERPLAST PLASTIK DOGRAMA AKSESUARLARI SAN. VE DIS TIC. A. S.», орієнтовану безпосередньо на ТОВ «Т. Б. М. - Україна», а не на кон'юктурну ринкову ціну. Судом встановлено, що при складанні зазначеного висновку за результатами порівняльного підходу, експертом було використано не лише договір на поставку товару № 06/2013 та інвойс від 09.09.2013 р. № 14258, а також прайс-листи від виробника та інформація Всесвітньої мережі Інтернет.

Враховуючи все вище викладене, а також те, що відповідач не погодився із основним методом визначення митної вартості товару, проте не провів процедури консультації з декларантом, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/300322/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2013 р. № 100270000/2013/01741 прийняті з порушенням вимог ст. ст. 57-60 Митного кодексу України.

Колегія суддів дійшла думки, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі № 8263163/14залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: