Рішення № 51977542, 01.10.2015, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/833/15-ц

Провадження № 2/739/186/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря Лукаш Н.Я.,

представника позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 153894 грн. 67 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2007 року на її користь з відповідача стягнуто аліменти на утримання їхніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак останній свої обовязки щодо сплати аліментів не виконує у наслідок чого виникла заборгованість з їх сплати у розмірі 27923 грн. Оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, просить стягнути з нього на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів, розмір якої, відповідно до здійсненого нею розрахунку, становить 153894 грн. 67 коп.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Також висловився за продовження розгляду справи без участі відповідача, який брав участь у справі, надавав пояснення, але після оголошення перерви у судове засідання не зявився.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що він дійсно не здійснював сплату аліментів на утримання дітей через державну виконавчу службу, оскільки не знав про необхідність саме такої сплати аліментів, при цьому він має заробіток і періодично перераховував кошти на утримання дітей безпосередньо на їхні карткові рахунки.

Після оголошення перерви у судовому засіданні для витребування доказів відповідач у судове засідання не зявився, причини своєї неявки не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі та доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову не подав, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач брав участь у попередніх судових засіданнях, йому розяснювалися його права та обовязки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог, судом, з урахування думки представника позивачки, прийнято рішення про продовження розгляду справи за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4-5).

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2007 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання їхніх дітей у розмірі 1/3 частки доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2007 року і до досягнення дітьми повноліття, на підставі якого позивачці було видано виконавчий лист №2-358 від 05 грудня 2007 року (а.с. 6). Вказане рішення суду не скасовувалося і не змінювалося.

24 березня 2011 року позивачка звернулася до відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №2-358 (а.с. 67).

30 березня 2011 року за заявою позивачки головним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №25513940 та розпочато стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у примусовому порядку (а.с. 56).

Як вбачається з розрахунків заборгованості по аліментах, що містяться в матеріалах виконавчого провадження №25513940, відповідач свої аліментні зобовязання належним чином не виконує, у період з 24 березня 2011 року по 30 травня 2015 року аліменти на користь позивачки взагалі не сплачував, загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів за вказаний період становить 29625 грн. 50 коп. (а.с. 57-66).

Дані розрахунки складено державним виконавцем у відповідності до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» і сторонами не оспорюються.

Відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України (далі СК України) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно з розясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).

Відповідач під час надання пояснень виникнення заборгованості зі сплати аліментів пояснював тим, що аліменти ним сплачувалися шляхом перерахування коштів на карткові рахунки своїх дітей, при цьому через державну виконавчу службу коштів не перераховував, оскільки не знав про необхідність саме такої сплати аліментів.

Водночас жодних доказів на підтвердження перерахування коштів безпосередньо на карткові рахунки своїх дітей відповідач суду не надав, при цьому його доводи щодо необізнаності з порядком сплати аліментів суд відкидає як необґрунтовані, оскільки у матеріалах виконавчого провадження № 2-358 містяться пояснення відповідача від 28 липня 2014 року, надані ним державному виконавцю, в яких останній зобовязався сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, отже він був обізнаний про порядок сплати аліментів, однак не зважаючи на це сплату аліментів у рамках виконавчого провадження не здійснював.

Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів за період з 24 березня 2011 року по 30 травня 2015 року включно підтверджується належними доказами розрахунками заборгованості, а відповідачем не надано належних доказів щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачці у вказаний період, суд приходить до висновку, що вказана заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивачки про стягнення пені є обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, що міститься у постанові суду від 01 липня 2015 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-94цс15, яка згідно частини першої статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) має враховуватися судами України при застосуванні відповідних норм права.

Згідно вказаної правової позиції з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Виходячи із помісячних розрахунків заборгованості відповідача щодо сплати аліментів, складених державним виконавцем станом на 03 червня 2015 року за період з 24 березня 2011 року по 30 травня 2015 року сума неустойки (пені) становить 9774 грн. 70 коп., яка обчислюється у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів на утримання їхніх спільних з позивачкою дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за кожен місяць прострочки, розрахований державним виконавцем (151 грн. 28 коп. х 1% х 8 днів за період з 24 березня по 31 березня 2011 року + 598 грн. 20 коп. х 1% х 30 днів + 598 грн. 20 коп. х 1% х 31 день + 548 грн. 70 коп. х 1% х 30 днів + 548 грн. 70 коп. х 1% х 31 день + 548 грн. 70 коп. х 1% х 31 день + 548 грн. 70 коп. х 1% х 30 днів + 562 грн. 50 коп. х 1% х 31 день + 562 грн. 50 коп. х 1% х 30 днів + 573 грн. 60 коп. х 1% х 31 день + 601 грн. 50 коп. х 1% х 31 день + 601 грн. 50 коп. х 1% х 29 днів + 667 грн. 20 коп. х 1% х 31 день + 680 грн. 40 коп. х 1% х 30 днів + 680 грн. 40 коп. х 1% х 31 день + 680 грн. 40 коп. х 1% х 30 днів + 686 грн. 40 коп. х 1% х 31 день + 686 грн. 40 коп. х 1% х 31 день + 686 грн. 40 коп. х 1% х 30 днів + 708 грн. 60 коп. х 1% х 31 день + 708 грн. 60 коп. х 1% х 30 днів + 718 грн. 20 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 28 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 30 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 30 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 30 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 30 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 28 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 30 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 30 днів + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 726 грн. 00 коп. х 1% х 31 день + 677 грн. 60 коп. х 1% х 30 днів + 385 грн. 80 коп. х 1% х 31 день + 385 грн. 80 коп. х 1% х 30 днів + 385 грн. 80 коп. х 1% х 31 день + 385 грн. 80 коп. х 1% х 31 день + 385 грн. 80 коп. х 1% х 28 днів + 385 грн. 80 коп. х 1% х 31 день + 385 грн. 80 коп. х 1% х 30 днів + 385 грн. 80 коп. х 1% х 31 день).

Отже, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за період з 24 березня 2011 року по 30 травня 2015 року у розмірі 9774 грн. 70 коп. Відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, при цьому в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивачці ухвалою суду від 27 серпня 2015 року сплату судового збору за подання позовної заяви, розмір якого становить 1538 грн. 98 коп., відстрочено до 27 жовтня 2015 року, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, при цьому на день винесення даного рішення судовий збір позивачкою сплачений не був, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат у виді судового збору з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, у розмірі 97 грн. 75 коп. (9774 грн. 70 коп. х 1%), а з позивачки на користь держави пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, у розмірі 1441 грн. 20 коп. ( 1538 грн. 95 коп. 97 грн. 75 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтею 196 Сімейного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пеню за прострочення сплати аліментів у період з 24 березня 2011 року по 31 травня 2015 року в розмірі 9 774 (девять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 70 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 97 (девяносто сім) гривень 75 копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) гривня 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2015 року.